Тваринницька галузь Золотоніського району утримує незаперечну першість на Черкащині
Пізня весна, що настала лише у другій половині квітня, таки змусила хліборобів трохи похвилюватися.
— Тільки вийдемо в поле, — розповідає директор Богуславецького СТОВ «Прогрес», що в Золотоніському районі на Черкащині, Василь Лисенко, — так і загрузнемо.
Нарешті після кількох тижнів очікування земля підсохла й прийняла у своє лоно насіння, що його ретельно підготували аграрники. Ранні зернові та кормові культури посіяли швидко, адже тепла днина блискавично забирає вологу із грунту. Кожен хлібороб знає, наскільки це важливо для майбутнього врожаю. А що він неодмінно буде вагомим, Василь Федорович, як і його колеги, впевнені. Бо не перший рік господарюють на землі. Тут навіть в не дуже сприятливі роки, яким видався й минулий, одержують стільки збіжжя, що вистачає й на продаж, і, головне, на забезпечення кормами свого головного цеху — тваринницького.
Чи все гаразд у фермському королівстві?
З молочним скотарством у господарстві проблем немає: завдяки міцній кормовій базі, доброму догляду худоби та ретельному добору високоудійних корів воно давно стало основним годувальником. Фахівці знають, що означає цифра 7,5 тисячі кілограмів молока, які тут щороку одержують від кожної з 550 корів. Це, можна сказати, європейський рівень продуктивності, якого досягають, застосовуючи сучасні технології. Саме жива копійка, яку одержує господарство від продажу високоякісного молока, що його здає на Золотоніський маслоробний комбінат, і тримає його на плаву. Сприяє цьому й політика підвищення закупівельної ціни на молоко. Проти минулого року вона зросла на 50—70 копійок і становить нині 4 гривні 53 копійки.
Але ось із виробництвом м’ясної продукції тут останнім часом непереливки. Директор зі спеціалістами мало не щодня радиться, щоб напрацювати спільний план дій, однак жодні найкардинальніші заходи не рятують: збувати вирощену на м’ясо худобу дорожче, ніж по 16 гривень за кілограм, не вдається. Ще торік продавали по 22—23 гривні, хоч якийсь прибуток мали. Потім крива, як кажуть, і зовсім поповзла донизу. Подейкують, Росія відмовилася від української продукції. Та й затрати на вирощування кормів, обробіток грунту, оренду землі зросли. Ось і вийшли за підсумком року майже на півмільйона гривень збитків.
Народжені в Богуславці
Тепер, ніби гарний сон, згадують тваринники, як колись щороку підраховували дотації, що їх раніше давала держава за великовагову худобу, інші пільги, які допомагали виживати. Якщо хочемо врятувати м’ясну галузь, в один голос заявляють вони, потрібні фіксовані ціни на м’ясо великої рогатої худоби, а також відчутна державна допомога. Та й загалом, переконаний Василь Лисенко, село з його багатьма проблемами, зокрема з демографічною, може «витягти» тільки тваринницька галузь, яку просто необхідно підтримувати й розвивати.
Прикладом у цьому може бути село Богуславець. Забезпечуючи робочими місцями селян, сільськогосподарське товариство впливає на соціальну сферу, розвиває культуру, допомагає сільській раді розв’язувати комунальні проблеми. Саме тому воно, кажуть богуславчани, таке гарне, мов писанка.
Як розповіли в сільській раді, в останні два роки рівень народжуваності почав зростати. Тільки торік тут народилося 15 дітей, майже вдвічі перевищивши природний відтік населення — дуже обнадійлива тенденція!
Задоволена цим і голова райдержадміністрації Оксана Криницька, якій дуже болять нинішні негаразди села. Кожен її робочий день починається з розв’язання тих чи інших проблем. Працюючи в тісному контакті з депутатами районної та сільських рад, вона добивається зрушень на краще не загалом, а в кожному конкретному питанні, адже за кожним стоять люди.
Весняне поле сіє в хліборобські серця надії на щедру осінь. Фото Романа КИРЕЯ
Головне — результат
Акуратним стосом на столі Оксани Юріївни лежать 12 досить пухких течок. Це районні програми, які розробила й ухвалила районна рада з ініціативи райдержадміністрації. Вони не стали мертвим капіталом, як подекуди трапляється, а працюють, наповнюючи конкретним змістом життя району, кожного його населеного пункту. Тут і розвиток футболу, й протидія наркоманії, й розвиток духовності, культури та туризму, і вдосконалення освітніх процесів.
Звичайно, головний пріоритет — розвиток економіки. Розглядаючи проблеми села, зокрема соціальний аспект, Оксана Юріївна цілком солідарна з Василем Лисенком щодо ролі тваринницької галузі. Саме тому немає в районі ферми, де трудівники не знали б голови райдержадміністрації. Її прискіпливий погляд не минає навіть натяку на недбалість.
— Доглядати тварин, — любить повторювати вона, — все одно, що людей. Їм і ласка, й тепло потрібні, й музика.
Мені розповіли, як в одному з господарств через поломку кормороздавача із запізненням завезли корми. Оксана Юріївна, яка саме нагодилася, нічого не сказала завідувачу ферми, а сама викликала з району механіка, щоб усунути поломку, а потім того самого дня ще раз побувала на фермі, щоб пересвідчитися в результаті.
Як стверджує начальник управління агропромислового розвитку Петро Бобков, з яким мені довелося намотати в районі не одну сотню кілометрів, з Оксаною Юріївною працювати нелегко, але цікаво. Компетентність, вимогливість керівника імпонує багатьом. А це й допомагає досягати головного — результату.
Приміром, тваринницька галузь за показниками виробництва й продуктивності утримує незаперечну першість в області.
Поголів’я великої рогатої худоби в господарствах усіх форм власності невпинно зростає й нині становить 28 тисяч голів, зокрема корів — 12 тисяч, чим може похвалитися далеко не кожен район. Відчутно збільшується в сільськогосподарських підприємствах кількість свиней, а курей тут цього року вирощують більш як мільйон. Зростає й виробництво молока. Торік кожна корова в середньому дала 6309 кілограмів молока, а цього року цей показник буде ще вищим.
…Плюс соціальний кошик
Серед численних наболілих для жителів села питань важко виокремити пріоритетні. Нині важливо все: і вчасність розрахунків сільгосппідприємств за використання земельних паїв, які перебувають в оренді, й правильність оформлення договорів оренди, й рівень оплати. Саме з цими питаннями часто звертаються до райдержадміністрації. Доводиться виїжджати на місце і в разі порушень наводити порядок, розповідає Оксана Юріївна. Саме так було, приміром, у Ковтунах, де власники земельних паїв мали багато претензій до орендарів. Довелося обговорити проблему на зборах села, де фахівці з району підказали селянам правовий вихід із конкретних ситуацій.
Гострі питання — дороги, транспортне сполучення. Тут, особливо щодо шляхів, ще є над чим працювати як районній владі, так і сільським громадам. Далеко не скрізь після минулої зими дороги встигли підремонтувати. Та й у самому районному центрі, дивись так і вскочиш у вибоїну. На жаль, кошти, які надають із державного та обласного бюджету на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання вулиць і доріг комунальної власності, використовують у районі несвоєчасно й не повністю через значну кредиторську заборгованість. Нині в цьому плані є зрушення на краще.
Транспорт же, на відміну від попередніх років, коли траплялися перебої, тепер працює чітко. Щоправда, три — чотири невеликі села залишаються без автобусного сполучення, однак там є інші види транспорту, зокрема залізничний.
Для кожного зовсім не другорядні, приміром, послуги з ремонту взуття, побутової техніки, телерадіоапаратури, ремонту й пошиття одягу. Чимало претензій до місцевої влади висловлюють селяни у зв’язку з недоступністю подекуди перукарень та лазень, майстерень з ремонту транспортних засобів, ритуальних послуг. У багатьох селах, зокрема в Гельмязові, Дмитрівці, Домантовому, Чапаєвці за останні два — три роки значно зросла кількість підприємств, де надають такі послуги, стрімко розвивається торгівля. Для малозабезпечених верств населення району в десятках магазинів реалізовується так званий продовольчий соціальний кошик, до якого входить 14 основних груп продуктів.
Усі ці та багато інших питань життя села — на щоденному й пильному контролі в Оксани Криницької. Пройшовши добру школу сільськогосподарського виробництва, здобувши гарт у різних колективах агропромислового комплексу, досвідчений економіст, вона й усі взаємини з керівникам та спеціалістами будує на прагматичній основі, дбаючи про вигоду для громади.
Приємно, що громада цю користь відчуває, про це свідчать і відгуки селян.
— Вона — людина діла, вона наша, проста, хоч і грамотна, — сказав про Оксану Криницьку вже немолодий механізатор з Богуславця.
