• Нашими кліентами вже стали:
    Ми вже не перший рік надаємо юридичні послуги резидентам та нерезидентам України, і за цей час нашими кліентами стали відомі українські та зарубіжні фірми и корпорації, що підтверджує наш професіоналізм.

Осіння хандра чи депресія?

    Осіння хандра чи депресія?

    ПРЯМА ЛІНІЯ «УК»

    «Панічна атака — це вершина тривожного розладу»

    Доктор медичних наук професор Олег ЧАБАН

    У редакційному анонсі темою прямої телефонної лінії з доктором медичних наук Олегом ЧАБАНОМ значилася «Осіння меланхолія та депресія — причини виникнення і запобігання». Однак наших читачів цікавив значно ширший аспект особистісних проблем, відповідь на які мав підказати відомий фахівець.

    Інна КЛИМЕНКО, м. Суми:

    — Олеже Созонтовичу, незабаром виповниться рік, як я втратила дорогу людину. З наближенням цієї дати хвилювання зростає й інколи переходить у розпач. Рідні й знайомі заспокоюють, мовляв, уже нічого не вдієш, треба змиритися з втратою. Однак у мене нічого не виходить… Чи не можете підказати, як боротися з таким станом?

    — У вас, Інно, патологічна реакція горя. На відміну від фізіологічної, яка буває в 90% людей, що втратили близьких, вона класифікується як розлад. Що робити? В ідеалі слід звернутися до психотерапевта, який займається екзистенціальною психотерапією. Погодьтеся, ви майже не реагуєте на заспокійливі поради рідні на кшталт: життя триває, треба ростити дітей, у тебе все ще попереду, хоч це й правильні слова. Але їх повинна говорити стороння людина. Тому є ефект бабусі, яка підсіла, скажімо, у вагоні поїзда і за десять хвилин стала для вас ідеальним психотерапевтом, бо вона з позиції життя сказала: «Перестань, я пережила значно більше. А потім ще виростила внуків». Тому перша порада: звернутися до фахівця. Якщо немає можливості або бажання, тоді потрібно самому відходити від символів втрати. Це світлини, розвішані на стінах, речі, які інколи культивуються аж до створення музеїв: «у цій кімнаті я нічого не чіпаю». Це дуже погано, бо настає новий етап життя, отже, треба змінювати навколишні речі.

    Третій варіант — потрібно йти до людей, проговорювати своє горе, а не носити його в собі у вигляді безсоння і важких роздумів.

    — А якщо попри всі зусилля такий стан не минає?

    — Тоді така патологічна реакція — вже діагноз, і маємо говорити про лікування і психотерапевтичне, і психіатричне.

    — Тобто медикаментозно також?

    — У 99 % потрібно діяти одночасно і медикаментами, це здебільшого антидепресанти і на короткий час транквілізатори, і, звичайно, психотерапією.

    Галина ДОМНЕНКО, м. Луганськ:

    — Розкажіть, будь ласка, докладніше про психокорекцію стресів, депресій, тривог за допомогою глинотерапії та інших пластичних матеріалів.

    — Загалом це називається арт-терапією. Сюди належать пісочна терапія, малювання, глинотерапія тощо. Арт-терапія — ефективний творчий метод психотерапії, до речі, його культивують на Заході. Відповідь однозначна: якщо це вам допомагає, а половина успіхів в одужанні — ваша віра, то нічого деструктивного в цьому не бачу. Чому кажу: «допомагає», «деструкція»? Тому що деякі секти також пропонують: ідіть до нас, і ми подаруємо вам замість депресії й стресів щастя, якого ви не бачили, тільки продайте своє майно. Це деструктивний вихід. Там розв’язують психологічну проблему, але заводять людину в значно більшу пастку.

    — Цікаво, чому в тенета цих сект потрапляють розумні й освічені люди?

    — Їхні адепти добре підготовлені, вони знають, де шукати своїх жертв. Наприклад, у наш час, коли всі бігають, знайдіть людину, яка сидить на лавочці. Це або пенсіонери, або люди, що сумують. Не кажу про депресію, а просто про сум. Ось до них і підсідають, бо вони своїм обличчям, тим, що сіли, коли триває робочий день, виражають якусь проблему. А приєднатися до проблеми, як кажуть, — раз плюнути: подивитися в очі і сказати: «Що, погано?», і людина відгукнеться на співчуття. Потім крок за кроком: приходьте до нас, тут манна небесна, щастя.

    Володимир ДОМБАЙ, Закарпаття:

    — Якщо дитина розумово відстала від народження, їй можна допомогти?

    — Нині є різні програми, спрямовані й на зміну метаболізму, тобто харчування головного мозку, і, водночас, психотерапевтичні програми реабілітації тощо. Якщо дитиною займатися, то ступінь її розумової відсталості можна зменшити. Але слід дивитися, який це ступінь ураження мозку, адаптаційні можливості.

    Валентина ПЕРЕТЯТЬКО, с. Нові Млини Полтавської області:

    — Мій зять — людина працелюбна, добра, непитуща. Але нещодавно з ним трапилася біда: курив у ліжку, задрімав і... хата згоріла. Після цього дочка із двома дітьми виїхала до міста, а він залишився жити в нас, бо більше ніде. Я просила дочку повернутися, але вона сказала «не хочу». Зять засумував, почав заглядати в чарку, навіть раз витягла його із зашморгу. Що мені робити?

    — Відповідь дочки «не хочу» має сотні варіантів. Скажімо, вона вважає, що чоловік небезпечний, бо п’є і може наступного разу спалити всіх знову. Але це вона каже більше для себе. В кожної людини є і чорне, і біле — плюси і мінуси. Поясніть їй, що ця трагедія не означає, що її чоловік став абсолютно чорним. Він же почав пити, тобто знайшов свій невдалий транквілізатор, саме після трагедії. Отже, тут проблема більше в дочці, а не в ньому. Є посттравматичний стресовий розлад, коли вона не може позбутися цієї тривоги, переживання, не може спати в його присутності, тому що він це все влаштував. Може просто боятися. Тому з дочкою потрібно попрацювати сторонній людині, а не рідній матері. А якщо сім’я об’єднається, зять припинить пити. У цій ситуації є дуже потужний важіль — діти. Вони просто люблять батьків, і спалена хата цієї любові не похитне.

    Інна ОМЕЛЯНЧУК, м. Рівне:

    — У мого сина-десятикласника висока успішність із предметів гуманітарного блоку, зате в математичному він абсолютно нічого не робить. І більшість його однокласників — так само. Вони знають, що десятий клас пробайдикують, а в одинадцятому батьки наймуть їм репетиторів із профільних предметів для ЗНО і все буде гаразд.

    — Запитання суто педагогічно-психологічне, жодної психіатрії тут немає. Зрозумійте, кожна дитина має до чогось нахил. Він є продовженням вас. Упевнений, ви теж мали нахили до чогось і до чогось не мали. Інше питання — мотивація: навіщо йому це все потрібно. Проблема педагогіки в тому, що на всіх етапах навчання дається дуже багато знань, але відповіді на запитання: «Навіщо це потрібно?» немає. Тобто із сином говоріть не про навчання, а про життя, зокрема на власних прикладах.

    Глибока помилка, що з дітьми не можна обговорювати важливі теми, бо вони не зрозуміють. Потрібно показувати, що якби я, наприклад, звернула увагу на свою англійську, якої я не знаю, чи на математику, яка мені раптом виявилась потрібною, то тоді мотивація для його навчання була б вища. Говорити треба не про диплом як форму: визубри, склади й заспокойся, а про те, ким він буде. Врешті-решт, якщо йому математика не буде потрібна, то не катуйте дитину. Але я сумніваюся, тому що математика — не просто предмет, це зовсім інша форма мислення. Хоче ваш син займатися бізнесом — він не обійдеться без цього. Іншими словами, мотивуйте його на подальше життя. Разом обговорюйте, що може бути через п’ять, десять, 20 років. Тільки тоді в нього з’являться інші мотиви.

    — А якщо мотивуєш і розповідаєш, а все одно не доходить?

    — Власний приклад — не розмова, це взяти і привести на роботу, де хвалять одне одного, сварять тощо — показати трохи дорослої «кухні». Це повести на день відкритих дверей в університет. Просто розмову підлітки сприймають як педагогічну дистанцію, адже ви за своїм батьківським статусом повинні говорити правильні речі.

    Шістнадцять років — це той період, коли підлітки самоідентифікуються, шукають своє місце в суспільстві. А воно далеко не завжди подає добрі приклади. Якщо діти бачать, що сусід ніколи не заробляв, а катається на мерседесі, то, зрозуміло, знецінюється розуміння, що можна все досягти своєю працею. До того ж нині популярна тема магічного мислення: нічого не роби, тільки думай — і тобі обвалиться мільйон. Діти схильні вірити у фантастичне.

    Тетяна КОТИК, м. Семенівка Чернігівської обл.:

    — У нас місто північне, часто буває, що по кілька тижнів немає сонця. За такої погоди я почуваюся зовсім розбитою, млявою. Удома кажуть, що це звичайна хандра, поганий настрій, що з людьми такого не може бути, що це притаманно рослинам — тягнутися до сонця. Треба пити каву, їсти шоколад, і все минеться. Кава дає короткий результат, на шоколад я вже дивитися не можу. Може, щось порадите?

    — У вас дуже цікаве запитання і дуже характерне для жителів планети Земля, особливо для вчених США. Чому? Бо саме там було описано так званий сезонний емоційний розлад. Це не хандра, на превеликий жаль. Якби була просто хандра, я б вам порадив, скажімо, ходити в кінотеатр. Але те, що ви описуєте, належить до сезонних емоційних розладів, характерних для людей, які чутливі до зміни світлового періоду, саме фоточутливі.

    Погоджуюся з вами, що ми зменшуємо свою фізичну і розумову активність у той період, коли коротший світловий день. Це абсолютно нормально фізіологічно. Але потрібно працювати, спілкуватися тощо. Що можу порадити? Для таких людей, як ви, дуже важливе світло. Тому вранці не економте на електриці. Друге — задайте ритм музикою, яка вам подобається. Просто підхльостувати себе кофеїном — кавою чи чаєм — не рекомендую, тому що ефект короткочасний, а потім буде просто тьохкати серце і з’явиться тривога.

    — Вибачте, але я дуже погано сплю, а вранці сонна, і мені доводиться пити каву.

    — Не кажу «забороняю», просто подумайте, скільки вам потрібно цієї кави. У вечірній час теж вмикайте яскраве світло. Водночас, якщо ви відчуваєте, що у вас є порушення соматичні — безсоння, втрата енергії, апетиту тощо, зверніться до фахівця. Не можу називати якийсь препарат, але повірте, ми використовуємо достатньо безпечні препарати з медикаментозною метою, які регулюють одночасно і сон, і бадьорість, і настрій.

    Ірина МІРОШНИЧЕНКО, м. Біла Церква:

    — У мене періодично бувають панічні атаки. Як лікувати такий стан?

    — Панічні атаки належать до тривожних розладів, це вершина тривожного розладу. Найбільш доведена теорія — нейрохімічна, тобто відбуваються певні зміни в головному мозку, пов’язані з дофамінами, нейротрансміссерами, тому виникає або генералізований тривожний розлад, або тривожний розлад із панічними вегетативними проявами. Лікується він 50х50. Вам потрібно добре запам’ятати: 50 % — це психофармакотерапія, а 50% — соціально-психологічна. Чому я сказав такий широкий термін — «соціально-психологічна»? Тому що сюди входить і психотерапія, і стиль вашого життя, і навіть дієта. Тобто все, крім медикаментів. За всіма стандартами у світі на першому плані стоять, звичайно, антидепресанти з антитривожним ефектом. Якщо вам кажуть про якісь зепами (називаю не препарат, а групу препаратів — транквілізатори, більшість назв яких закінчується на ...зепам), то застерігаю вас: на дуже короткий час. Його можна випити лише на вершині панічної атаки і два-три рази, а якщо щоденно — то не довше, ніж тиждень. Це все одно, що виклик швидкої допомоги. Швидка допомога не лікує, а рятує. Вона надала допомогу, сказала: зверніться до лікаря — і поїхала. Тому зепамами ліквідували, а далі все-таки порадьтеся з фахівцем, тому що йдеться про тривале лікування. Тривожні розлади, а особливо панічні атаки не виникають один раз і зникають із життя, з ними треба попрацювати дуже обережно.

    — Який термін можна вживати антидепресанти? Вони шкідливі?

    — Як правило, для генералізованих тривожних розладів є дуже багато груп препаратів. Рекомендую лише сучасні, але, повторю, їх потрібно вживати лише за призначенням лікаря, тому що тривога від тривоги відрізняється: є фізіологічна, медикаментозна тривога, є тривога в рамках іншого захворювання. Це повинен визначити фахівець. Тому не називатиму, тільки скажу, що вживати слід сучасні антидепресанти — вони безпечні. Їх призначають на тривалий час — до півроку наприклад, інколи й на довше.

    — Тобто боятися за наслідки не треба?

    — Так, звичайно. Повірте, антидепресанти безпечніші, ніж транквілізатори. Але соматичний стан потрібно завжди відстежувати, коли вживаєш будь-які препарати, зокрема антидепресанти чи нейролептики. Без побічних ефектів препаратів не існує. Але ми говоримо про 50 х 50: ідеться ще й про спосіб вашого життя і психотерапію.

    — А якщо припиняєш вживати антидепресанти, що буде після цього?

    — Ви ставите широкі запитання, я не можу називати препарат. Дивлячись який антидепресант ви вживали. Усі кажуть, що немає синдрому відміни, але є антидепресанти, які потрібно відміняти поступово, а є такі, що можна відмінити одномоментно.

    — А чи можна медикаментозно боротися зі страхами, тривогами, переживаннями, які за нинішнього темпу життя переслідують майже кожну людину?

    — Та що ви!? Ви добре сказали: переслідують майже кожного. І боротися медикаментами? Знаєте, як після цих слів фармкомпанії потирають руки?! Ви описуєте соціальні речі, соціальні фобії. Соціальна фобія — це боязнь втрати роботи, боязнь за своїх дітей, тривога, що буде завтра, що буде з моєю зарплатою. Це нормальні фізіологічні реакції, фізіологія — це норма.

    Але є фізіологія коливань — праворуч, ліворуч, і одне безсоння не означає, що людина в депресії чи розладі. Тому соціальні фобії регулюються більше самостійно. Слід подумати, чим ти займаєшся, про сутність свого життя врешті-решт. Інколи до мене приходять і кажуть: чоловік втратив роботу, ми зайшли в глухий кут, кредити потрібно виплачувати. Кажу, що життя завжди підказує якийсь інший варіант. Треба зробити якийсь крок, не сидіти в розпачі. У нас немає безнадійного ринку безробіття, можна змінити роботу. Люди забувають про те, ким вони хотіли бути, чи про що мріяли. Розбіжності між цим і тим, чим вони займаються, стосуються 85% населення. Тому це привід подумати, куди піти, що робити людині, яка не прикута до ліжка і може себе реалізувати.

    Володимир Олександрович ТАРАСЕНКО, м. Харків:

    — Нині якась специфічна осінь. Щоранку прокидаюсь із якоюсь тяжкістю, поганим настроєм, не хочеться ні вставати, ні йти на роботу. Веду здоровий спосіб життя, але контрастний душ не допомагає. І кава, як раніше, теж. Як із цим боротися?

    — Володимире Олександровичу, ви ставите дуже серйозне запитання. Щоб відповісти на нього, потрібно дізнаватися дуже багато нюансів. Чи схильні ви до сезонних коливань? Як ви раніше з цим справлялися? Якого ви віку, чи нема якогось судинного захворювання?

    — Мабуть, що є.

    — Бачите, зараз ми з вами почнемо нанизувати ланцюжок і вийдемо на судинну корекцію. Можливо, вам справді потрібно вживати якісь рослинні препарати — не подумайте, я вас не зіштовхую в медицину чи рекомендую звертатися до профільного фахівця. Ви правильно робите, що ведете здоровий спосіб життя. А ще щоранку диктуйте собі: «Не хочу вставати, але я себе змусив і встаю. Не хочу рухатися, але зробив собі самомасаж. Я увімкнув яскраве світло, увімкнув музику, я подихав на повні груди, подумав, що не так усе погано, а все добре». Ще дуже важлива вам порада: включати якусь фізичну активність. Не знаю, чим ви займаєтесь, але наскільки ви включаєте своє тіло — руки, ноги, голову, шию?

    — Малувато...

    — То про що йдеться! Нині опубліковано багато британських досліджень на тему: чи може бути фізична активність — прогулянки в саду, робота на городі — альтернативою антидепресивній медикаментозній терапії. І сама проблема вказує, що коли ми змушуємо людину фізично працювати, то її хандра, знижений настрій минає. Ви описуєте сезонний розлад, і цей сезон треба проскочити без втрат. Тому дуже важливо продумати свою дієту — це передусім. До речі, за новими даними, не лише рибна, а й м’ясна дієта дає селен і є антидепресивною сама по собі, а не тільки серотонін, тобто солодка дієта. Тож зверніть увагу на те, щоб у вашому раціоні було м’ясо і жирна риба, зокрема риб’ячий жир. Обов’язкова фізична активність. У жодному разі не переставайте приймати контрастні душі — якби ви їх не робили, невідомо, який би стан був, можливо, ви б і не зателефонували. Не називаю жодних препаратів, бо для цього потрібно значно більше уточнювальних запитань про ваш стан.

    — Ось яке запитання надійшло на редакційну електронну пошту: як реагувати на образи — прямі або непрямі, що часто додумуються після незначних реплік. Адже через це навіть втрачаються стосунки.

    — Образу не потрібно засовувати в якийсь контейнер і носити по житті або приховувати за усмішкою. Сама по собі вона не мине. Від цього застерігав великий психолог, психотерапевт зі США Еріх Фромм у книжці «Втеча від свободи». Не потрібно вдавати, наче нічого не сталося, — слід виговоритися.

    — Тій людині?

    — В ідеалі. Передусім образи ніколи не потрібно з’ясовувати там, де вони виникли. Наприклад, у кабінеті. Краще запросити на каву тощо, бо вихід за межі офіційного приміщення завжди створює інтимність. І все, що говориться тим самим тоном, сприйматиметься по-іншому.

    Але є ще одне запитання: що це за людина? Якщо інтроверт, замкнутий на собі, то він будь-яку інформацію, зокрема образу, довго переварюватиме і тільки колись видасть. З екстраверта ця образа пре. Він прийде додому, влаштує скандал і виллє цю образу на чоловіка чи дружину, які навіть не зрозуміють, що відбулося. Даю уніфіковану пораду. Зрештою, найближчі наші психотерапевти — це наші рідні. Вони вислуховують усе, що відбувається на роботі, тому перше — треба проговорити образу.

    Але є варіанти, коли не потрібно одразу з’ясовувати стосунки, тому що людина, яка образила, сама перебуває в емоційному стані, й доводити, що вона помиляється, не варто, бо це динаміт, який рватиме стіну опору. Загалом є поняття психологічного айкідо: погодься миттєво. Швейк казав: «Я не дурень, я ідіот, у мене довідка». Технік багато.

    Наталя Олександрівна, м. Дніпропетровськ:

    — Скажіть, будь ласка, в чому полягає депресія? Як відрізнити її від просто поганого настрою?

    — Спочатку визначимося, що депресія — це не просто хандра. Хандра буває у кожної людини. Депресія — це психічний розлад, і його треба лікувати. Для депресії характерні три виражені ознаки: емоційне зниження, зниження фізичне і загальмування думок — у голові стає порожньо, важко сконцентруватися. Втрачається задоволення від звичних речей, які ви робили щодня: читання, прогулянки, їжа, навіть сон. Сон — важливий діагностичний критерій. При депресивному розладі він порушується. Втрачається апетит, вага. Світ стає немилим. Попереду — жодних перспектив, усе добре — в минулому, нині — душевні страждання. Людина не може вийти на роботу, навчатися, виховувати дитину, забезпечувати сім’ю. Тобто ви вибиті з життя. Якщо такий стан триває безперервно не менше двох тижнів, не минає після відпочинку тощо, тоді говоримо про депресивний розлад — тут без фахівця не обійтися. Це досить груба, але популярна діагностика відмінностей між депресією і просто хандрою.

    — А як пересічному громадянинові зрозуміти, коли вже йому йти до лікаря і до якого, до речі, — дільничного чи одразу у психлікарню?

    — Добре запитання. Сумніваюся, що людина, яка трохи не спить, одразу піде до психіатра. Є поняття стигматизація, боязнь цього всього. В будь-якому разі нині й сімейні лікарі кваліфікують і діагностують ці хвороби. У них є так звані скринінгові шкали, які можуть вказати, коли треба направити пацієнта до фахівця вузького профілю. Потрібно розповідати про ці стани, непросто: в мене щось болить, бо лікар-терапевт схопиться за це «болить» і направить на кардіограму, а говорити про настрій, відсутність апетиту, порушення сну, погані думки, безсилля. Якщо починаєш говорити, лікар автоматично перейде до запитань, які належать до галузі психології й психіатрії.

    Можна й безпосередньо звертатися до лікарів-психіатрів. Закон про психічну допомогу захищає громадян і від поширення інформації, і від навішування ярликів. Тому краще звернутися просто до психіатра, який скаже: «Ні, це у вас просто проблема в сім’ї, хандра» чи про те, що треба зайнятися серйозно здоров’ям, зокрема психічним.

    — А обов’язково — відсутність апетиту? А якщо навпаки?

    — Наталіє Олександрівно, ви маєте рацію, 95% — це відсутність апетиту, але 5% — людина навпаки швидко набирає вагу, бо вона в такому стані не відчуває смаку їжі, тому не може насититися.

    Ірина, Полтавщина:

    — Я журналістка. Коли розмовляю з людьми, про яких пишу, віч-на-віч, у мене немає бар’єрів, але привселюдно на прес-конференціях мені важко наважитися поставити запитання.

    — Спробую уточнити. Тож коли ви зі своїм героєм сам на сам, вам комфортно, немає бар’єра — ви не контролюєте себе, виконуєте свою фахову діяльність. А коли виступаєте в колективах, а прес-конференція — це все-таки колектив, тоді у вас виникає бар’єр і одна з видів фобій. Фобія бути представленою, іншими словами, який вигляд маю серед колег зі своїм запитанням і навіть своїм зовні, своїм почервонінням. Тобто ви більше починаєте звертати увагу не на суть запитання, а що про вас думатимуть. Так, жінки емоційніші, тобто в них домінує права півкуля — спочатку емоції, а потім логіка. Це не означає, що вони алогічні, просто емоції попереду. У мене була пацієнтка, яка розповіла, що коли вона виходила на вулицю, то одягала красиву спідню білизну. Я запитую: чому? А вона каже: «Ось я знепритомнію, впаду, приїде швидка. Що про мене подумають?» Гадаю, у вас сформувалася ця фобія, і позбутися її можна через психотерапевтичні техніки, когнітивно-поведінкову терапію. Добре було б, щоб ви її опрацювали разом із фахівцем. Бо вона сама по собі мине.

    Антоніна МАНЧУР, м. Тернопіль:

    — У мене запитання щодо осінньої депресії. Нині дуже популярні антидепресанти, засоби рослинного і хімічного походження. Яка ваша думка щодо їх застосування?

    — Я, як і кожен лікар, здавалось би, повинен говорити: «Так, є депресія, а отже, автоматична модель лікування: антидепресанти плюс медикаменти». Однак почну з того, що, коли людина може обійтися без медикаментів, без лікарської допомоги, скажімо, через зміну способу життя, завантаженість, динаміку (для депресії характерна адинамія, людина зупиняється), то варто від них відмовитися. Але якщо говоримо про депресивний розлад як хворобу, зокрема сезонний депресивний розлад, який небезпечний тим, що людина може дійти аж до гріховних суїцидальних думок і навіть робити якісь вчинки, то без медикаментів не обійдемося.

    Арсенал антидепресантів широченний. Тут і рослинні препарати, але вони допомагають лише при легкій і невротичній формах депресії. Якщо говоримо про середню чи важку або надважку депресію, то тут потрібно вживати медикаменти, які мають добру доказову базу, пройшли великі, метааналітичні, дослідження — це сучасне покоління антидепресантів.

    — Ще одне запитання, надіслане на електронну адресу: «Чимало психологів одним з ефективних засобів боротьби з депресією називають позитивне мислення. Як цього досягти?»

    — Не вважаю, що лише позитивне мислення або позитивізм може виправити депресію як депресивний розлад. Трішки смішно звучить і таке механічне перетягування західних моделей: «позитивізм як психотерапія». Можливо, я перебільшую, але скажу: людина, яка постійно усміхається, всім задоволена і бачить у всьому тільки щастя, — глибоко психічно хвора. Я за те, щоб вона була здатна на нормальні реакції: і сумувала, і раділа, зрозуміло, в розумних межах. Позитивізм передбачає моделювання уявлення, що все зміниться. Це магічне мислення, це діти думають, що, якщо вони добре поводитимуться, то Дід Мороз принесе їм подарунок. Просто елементарний позитивізм не спрацьовує однозначно.

    У психології є науковий напрям «румінація» — депресія як можливість зупинитися. Людина носиться по житті, й раптом на неї звалюється депресія. Як екзистенціальний варіант. Стоп! Подумай, чим ти займаєшся, чого ти бігаєш. Ось тепер ти вже не бігаєш, ти лежиш, є можливість подумати. Але повторю: це один із поглядів психологів, не психіатрів.

    — Ви це заперечуєте?

    — Заперечую таку психологізацію цього розладу. Депресія — це важкий психічний розлад. У важкій вираженій депресії до 25% людей вчиняють самогубство. Депресія — це мільярдні затрати, це людина, яка зв’язує руки своїй сім’ї. Треба бути хоч раз у депресії, щоб розуміти, наскільки важко люди переживають. Тому лише створити позитивізм і сказати радісно: думай про позитивне — це штучно, не працює. Я не те що противник. Просто з огляду на своє спілкування з пацієнтами розумію, що такий метод не дієвий. Із ними треба працювати серйозно і тривалий час. Прочитайте нашу книжку, яку ми написали спеціально для пацієнтів: «Депресія: маленька книжка про велику людську проблему». І ви мене зрозумієте.

    Хоч би що з вами відбувалося, завжди потрібно пам’ятати, що саме життя — це дар і щастя. А все інше можна налаштувати. Або хоч намагатися це зробити. Щасти!

    «Пряму лінію» підготувала і провела Наталя БОРОДЮК, «Урядовий кур’єр»

    ДОCЬЄ «УК»

    Олег ЧАБАН. Народився 5 квітня 1955 року. Завідувач відділу пограничних станів Українського НДІ соціальної та судової психіатрії і наркології МОЗ України, професор кафедри загальної та медичної психології і педагогіки Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Доктор медичних наук. Автор: 280 робіт, у тому числі трьох підручників з психіатрії та медичної психології, двох монографій.

    ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

    Урядовий Кур'єр

    Рейтинг: 4.7/5, базується на 12 голосах.
    Юридичні новини
      В МВФ призвали Украину повысить ...

      В МВФ призвали Украину повысить тарифы в нефтегазовом секторе Украине следует повысить тарифы в нефтегазовом секторе. Об этом на Международном инвестиционном форуме в Киеве заявил постоянный представитель МВФ на Украине Жером Ваше.

      На Дніпропетровщині пройшла акція ...

      На Дніпропетровщині пройшла акція «Стань помітним у темряві – врятуй своє життя!» З метою розяснення маленьким пішоходам та їх батькам правила поведінки на дорозі в темну пору доби, працівники сектору профілактичної роботи відділу ДАІ з обслуговування міста Кривий Ріг провели ...

      Найголовніше навчити дітей дотримуватися ...

      Найголовніше навчити дітей дотримуватися Правил дорожнього руху і використовувати світловідбиваючі елементи В Управлінні Державтоінспекції Миколаївської області відбулася прес-конференція на тему Стан аварійності за участю, з вини дітей і пішоходів.

    Це буде Вам цікаво:

    Назначен спецпредставитель ЕС по правам человека

    Специальным представителем Европейского союза по правам человека стал бывший министр иностранных дел Греции Ставрос Ламбринидис, сообщает «Коммерсант Украина» со ссылкой на «Радио Свобода».

    Реєстрація приватного підприємства

    Реєстрація приватного підприємства (ПП) може пройти істотно швидше, якщо даним питанням займуться наши спеціалісти. Дана форма ведення бізнесу одна з найпоширеніших

    На всякого крадія достатньо простоти

    Хто не знає істину про те, що злочинців завжди тягне на місце злочину. Щоправда, в історії, що сталася в Луганську, автомобільні крадії повернулися до місця крадіжки в результаті форс-мажору, ...

    Контакти

    (044)

       Якщо Ви потребуєте допомоги юриста, кваліфікованого адвоката, чи будь-якої юридичної послуги, зателефонуйте до нас за вищевказаним телефоном; ми зробимо все можливе, щоб Вам допомогти!

       Або, якщо у Вас немає змоги зв'язатись із нами, заповніть форму нижче і ми Вам зателефонуємо:

    Наші Послуги

    Юридичні консультації
    Безкоштовна і на платній основі допомога юристів по Україні
    Послуги в суді
    Представництво інтересів клієнтів у суді, складання процесуальних документів
    Адвокат із карних справ
    Допомога адвоката у кримінальних справах, участь у допитах
    Послуги сімейного адвоката
    Юрист по сімейним питанням надасть повний спектр послуг
    Юридична допомога
    Консультації від юристів по питанням будь-якої складності
    Спадкові справи
    Оформлення спадщини, поновлення строків на спадок, спадкування через суд
    Реєстрація підприємств
    Реєстрація ТОВ, ПП та ліквідація ФОП, послуги для бізнесу
    Юридична адреса
    Юридичні адреси у всіх районах Києва та у містах області
    Адвокат у кримінальній справі
    Адвокат надасть послуги із кримінального права за помірну ціну у всіх областях України
    Сімейний адвокат
    Спадщина, розлучення, розподіл майна, місцепроживання дитини
    Автоадвокат
    Захист автовласників, допомога юриста та адвоката по ДТП, судові спори зі страховою компанією, відшкодування збитків, послуги автоексперта

    Наші Вакансії

    Вакансія юриста
    Вільні вакансії на посади молодшого юриста та юриста в юридичній компанії

    Суди Києва

    Голосіївський районний суд
    Голосіївський суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Дарницкий районний суд
    Дарницкий суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Деснянский районний суд
    Деснянский суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Дніпровский районний суд
    Дніпровский суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Оболонський районний суд
    Оболонський суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Печерський районний суд
    Печерський суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Подільський районний суд
    Подільський суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Святошинський районний суд
    Святошинський суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Солом'янський районний суд
    Солом'янський суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    Шевченківський районний суд
    Шевченківський суд, м.Київ: новини, адреса, реквізити тощо.
    35cb4f48bd529bcedde62c8e21cb9aaa