печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12505/13-к
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2014 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Тарасюк К.Е.,
при секретарі - Коваленко Т.С.,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - Тамразова І.О.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, про звільнення його від подальшого відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014,-
В С Т А Н О В И В :
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України постановлено ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки.
10 вересня 2014 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просить звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014, як особи, яка засуджена за злочин середнього ступеня тяжкості, не поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, та страждає на хронічний вірусний гепатит «С» у стадії активної реплікації, який перешкоджає відбуванню покарання та підпадає під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.
Окрім того, в обґрунтування клопотання ОСОБА_1 вказує, що на час набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 він відбув не менше однієї четвертої строку основного покарання, а саме 10 місяців іспитового строку, що у відповідності до вимог статті 2 даного Закону є самостійною підставою для звільнення його від подальшого відбування покарання.
Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_1 в обґрунтування доводів та вимог клопотання, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, а також частково дослідивши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.
Відтак, обов'язковою передумовою застосування вимог пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року є те, що наявність в особи відповідної хвороби має бути констатовано ще до набрання чинності цим Законом і зазначене має бути підтверджено в установленому законом порядку.
В листі за підписом директора КНП «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва Лимара Ю. № 1043 від 27.08.2014, на який ОСОБА_1 посилається в своєму клопотанні, лише зазначено, що останній 20 серпня 2014 року, тобто вже після набрання чинності Закону, звертався на амбулаторний прийом лікаря за місцем проживання, яким встановлено діагноз «хронічний вірусний гепатит «С» у стадії активної реплікації».
Таким чином, засудженим в судовому засіданні не представлено та судом під час розгляду справи не встановлено належних доказів для висновку про те, що на час набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року засудженого ОСОБА_1 було визнано хворим на тяжку хворобу, яка би могла бути підставою для звільнення від відбування покарання у відповідності до вимог пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на положення статті 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» також є безпідставним.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Між тим, дія статті 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» застосовується виключно до осіб, які відбувають реальну міру покарання, і не розповсюджується на осіб, звільнених від покарання з випробуванням, оскільки нормою ст. 75 КК України ОСОБА_1 був звільнений від реального відбуття покарання, а тому, перебування його на іспитовому строці за вказаним вироком не може враховуватись у строк відбуття ним покарання, яке він фактично не відбуває.
Більше того, згідно статті 12 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців після опублікування цього Закону.
Закон України Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014, які мають зворотню силу, набрав чинності 14 травня 2014 року.
З вищевказаним клопотанням про звільнення від подальшого відбування покарання на підставі акту амністії засуджений ОСОБА_1 звернувся лише 10 вересня 2014 року, тобто з пропуском встановленого законом трьохмісячного строку.
Не вбачаючи підстав для задоволення клопотання, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014, Законом України «Про застосування амністії» № 392/96-ВР від 01 жовтня 1996 року, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 від 10.09.2014 про звільнення його від подальшого відбування покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року на підставі пункту «г» статті 1, статті 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VIIвід 08 квітня 2014 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.Е. Тарасюк
