01.04.2014 Справа № 756/10242/13-ц
Ун.№756/10242/13-ц
Пр.№2/756/217/14
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Майбоженко А.М.
при секретарі - Головатюк І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, в якому просить врахувати те, що значна сума заборгованості за кредитом фактично сплачена і вона більше не має коштів для його оплати та звернути стягнення на предмет застави - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та припинити її зобов'язання за кредитним договором №050-2900/756-0769 від 21.12.2007 року, відшкодувати моральну шкоду за приниження честі гідності та ділової репутації у сумі 200 000 грн., завданої внаслідок необґрунтованого звернення ПАТ «Універсал Банк» до неї з позовом до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, а також утримати збанку на користь держави штраф у розмірі 210 260 швейцарських франків за порушення умов договору.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що 21.12.2007 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір №050-2900/756-0769, відповідно до умов якого їй було надано іпотечний кредит у розмірі 210 260 швейцарських франків на придбання квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,95% річних.
В липні 2008 року банком в односторонньому порядку підвищено відсоткову ставку за користування кредитом до 10,95% річних, про що позивача своєчасно не повідомив. Заперечити проти цього позивач не мала можливості, оскільки обумовлено, що у такому випадку вона мала повернути всю суму отриманого кредиту, що було неможливим. Після збільшення процентної ставки новий графік платежів наданий позивачу не був. З серпня 2008 року по лютий 2011 року позивач додатково сплатила 7 270,44 швейцарських франків підвищених відсотків, який розмір щомісячного платежу після зміни процентної ставки їй невідомо.
З грудня 2008 року позивач почала порушувати зобов'язання за договором у зв'язку з фінансовою кризою, неодноразово зверталась до банку з заявами про реструктуризацію боргу, які банком тривалий час не розглядались, а згодом надано проект договору, за яким становище позичальника погіршувалось, у зв'язку з чим ОСОБА_1 від його підписання відмовилась, запропонувала банку реалізувати належну їй квартиру. Після цього вона отримала повідомлення від банку про погашення боргу або надання квартири для реалізації, що її влаштовувало, однак банк такі дії до кінця не довів, тобто в даному випадку мало місце прострочення кредитора.
Незважаючи на неправомірні дії банку, до березня 2011 року позивач продовжувала сплачувати кредит, задля чого змушена була реалізувати належне їй майно (транспортний засіб, земельну ділянку). В червні 2009 року позивач була звільнена з роботи та з березня 2011 року єдиним джерелом її доходу стала пенсія.
В травні 2011 року позивач знову зверталась до банку з заявами про реструктуризацію, відповіді про що не отримала.
Через рік банк вдруге направив вимогу про погашення кредиту, передавши свої права за договором Європейській агенції з повернення боргів.
В цей час тривав судовий процес між позивачем, відповідачем та поручителем ОСОБА_2, протягом якого з 08.07.2011 року по 27.03.2013 року банк продовжував нараховувати штрафні санкції.
Також, банком було подано позов до Золотоніського районного суду Черкаської області про стягнення з позивача заборгованості. При цьому зазначено, що останнім відомим місцем реєстрації відповідача є адреса в м.Золотоноша, хоча ця адреса була чинною на момент укладання кредитного договору, однак вже після цього місце знаходження позивача змінилось, про що банк знав з їх листування. Крім того, до позову доданий договір поруки з ОСОБА_2, який припинений рішенням суду, яке набрало законної сили.
Позивач вважає, що зазначення банком про те, що місцезнаходження ОСОБА_1 невідоме, банк принизив її честь, гідність та ділову репутацію, зробивши з неї злочинницю, яка ухиляється від виконання зобов'язань. При цьому до позову додано поштові повідомлення та вимоги, що направлялись позивачу за адресою в м.Київ. Також, банк незаконно поширив конфіденційну інформацію щодо адреси, дати та місця народження позивача, що оприлюднено у позові.
Вважає, що банк в односторонньому порядку змінив умови договору, змінивши у позові суму наданого кредиту, збільшив відсоткову ставку, порушив порядок повідомлення про це.
Принизивши честь, гідність та ділову репутацію своїми діями з подання позовної заяви до Золотоніського міськрайонного суду та опублікування конфіденційних даних позивача, банком завдано позивачу моральної шкоди, яка оцінена нею у розмірі 200 000 грн.
Крім того, посилається на те, що протягом 3 років погашала кредит у відповідності з графіком, погасивши всього 97 161,60 швейцарських франків, однак внаслідок різкого зростання курсу залишилось погашати ще 1 800 000 гривень, що позивач зробити не в змозі.
Дії банку свідчать про порушення ним зобов'язань, що викликає у нього обов'язок по відшкодуванню збитків, сплату штрафу.
Представник відповідача звернувся до суду з зустрічним позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 21.12.2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач за зустрічним позовом та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №050-2900/756-0769, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 210 260 швейцарських франки строком до 10.06.2020 року зі сплатою 8,95% річних за користування кредитом. Відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. Згідно останньої прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог та розрахунку, що доданий до неї заборгованість станом на 03.02.2014 року складає 222 386,57 швейцарських франків, що еквівалентно згідно курсу НБУ 1 966 052,99 грн. Просить стягнути з відповідачів солідарно вказану суму боргу та судові витрати.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені у справі вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Позовні вимоги за зустрічним позовом визнала частково, надала суду розрахунок заборгованості, згідно якого її борг перед відповідачем складає станом на 01.02.2014 року 201 486,68 швейцарських франки. Не заперечила проти стягнення з неї заборгованості у цьому розмірі, однак просила здійснити перерахунок даної суми у гривні за курсом НБУ, що діяв на момент отримання кредиту (4,36 грн. за 1 швейцарський франк).
Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісних позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.
Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи за зустрічним позовом.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
21.12.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", укладено кредитний договір №050-2900/756-0769, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачеві кредит для придбання квартири у розмірі 210260,00 швейцарських франків на строк з 21.12.2007 року по 10.06.2020 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 8,95% річних з можливістю її зміни. Погашення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та у строки встановлені графіком платежів, який є невід'ємним додатком до кредитного договору.
Для забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 21.12.2007 року №050-2900/756-0769, ОСОБА_1 передала ВАТ "Універсал Банк" в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний договір іпотеки від 21.12.2007 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №3002.
Вирішуючи питання про обґрунтованість первісних позовних вимог суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульованого положеннями ЦК України, Законами України «Про іпотеку», «Про захист прав споживачів» тощо.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно ч.3 цієї ж статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, аналіз вимог чинного законодавства дає змогу дійти висновку про те, що саме іпотекодержателю надано право вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд не в праві втручатись у здійснення іпотекодержателем своїх прав, визначати спосіб захисту його цивільного права судом.
Згідно ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зі змісту первісного позову, пояснень ОСОБА_1 вбачається, що підставою для її звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням її честі, гідності та ділової репутації, стало подання відповідачем за первісним позовом до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому зазначено про те, що місце проживання ОСОБА_1 не відомо, а також зазначено конфіденційні дані щодо особи ОСОБА_1
Між сторонами за первісним позовом існують правовідносини, які виникли на підставі кредитного договору №050-2900/756-0769 від 21.12.2007 року.
Невиконання або неналежне виконання зобов'язань взятих на себе, будь-якою із сторін договору, може зумовити використання іншою стороною свого права звернення до суду для захисту своїх прав. При цьому, підсудність справ за такими позовами підлягає визначенню з урахуванням положень ст.ст.108-114 ЦПК України. Порушення правил підсудності тягне за собою наслідки, передбачені ст.115 ЦПК України. Позовна заява, що подається до суду має містити дані про особу відповідача.
Користуючись наданим законом правом, ПАТ «Універсал Банк» звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою від 09.07.2013 року позовні заяву повернуто позивачу у зв'язку з непідсудністю даному суду.
Невірне визначення підсудності спору про стягнення заборгованості, подання до суду позовних заяв, спрямованих на захист своїх прав, на думку суду, не вказують на неправомірність дій відповідача за первісним позовом, що зумовлювало б настання цивільно-правової відповідальності та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), тощо.
Зі змісту ст.26 цього ж Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, повноваження щодо накладення стягнень на суб'єктів господарювання, передбачених ст.23 цього Закону належить до компетенції Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, оскільки згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, первісні позовні вимоги, що заявлені у справі задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, що заявлені у справі, суд виходить з наступного.
Позивачем за зустрічним позовом пред'явлено позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором від 21.12.2007 року №050-2900/756-0769 між - ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 21.12.2007 року №050-2900/756-0769-Р.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 13.12.2012 року позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про розірвання договору поруки та припинення поруки було задоволено частково та припинено поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 21.12.2007 року №050-2900/756-0769-Р.
Дане рішення набрало законної сили.
Таким чином, пред'явлення вимог до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з огляду на припинення його поруки, якою забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_1, є необґрунтованим.
Позивач за зустрічним позовом виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме відповідно до п. 2.1.3, 2.3 Кредитного договору було перераховано кредитні кошти в сумі 210 260 швейцарських франків на рахунок позичальника №26207000017910, що підтверджується випискою по рахунку Позичальника та заявою на видачу готівки від 21 грудня 2007 року.
В свою чергу, Позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договорами терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно кредитних договорів.
Пунктом 2.5 Кредитного договору розмір щомісячного платежу встановлений в Графіку погашення кредиту, що викладений у Додатку №2 до Кредитного договору. погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів. За домовленістю сторін датою погашення щомісячних платежів сторонами визнано останній робочий день, що передує « 10» числу кожного місяця (п.2.4 Кредитних договорів).
В порушення вимог п.5.3.2. Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно останньої прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог, ПАТ „Універсал Банк" вирахувано заборгованість відповідача станом на 03.02.2014 року у розмірі 222 386,57 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.02.2014 року становить 1 966 052,99 гривень, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 27 407,15 швейцарських франків, еквівалент - 242 298,39 гривень; сума дострокового стягнення кредиту - 141 262,25 швейцарських франків, еквівалент - 1 248 857,17 грн., по відсотках - 39 633,48 швейцарських франків, еквівалент - 350 387,70 гривень; підвищені відсотки - 14 083 швейцарських франків, еквівалент - 124 509,73гривень.
Згідно п.2.8 Договору, при надходженні від позичальника коштів в погашення заборгованості перед кредитором за цим договором виконання зобов'язань позичальника здійснюється у наступній черговості: сплата комісійної винагороди у разі дострокового погашення кредиту, сплата процентів за користування кредитом понад встановлений строк кредитування або терміни повернення суми кредиту згідно умов графіку погашення (процентів за підвищеною відсотковою ставкою), сплата нарахованих строкових процентів за користування кредитом (процентів за базовою процентною ставкою), сплата простроченої заборгованості по кредиту, сплата строкової заборгованості за кредитом, штрафні санкції.
Відповідно до п.2.10 Кредитного договору, у випадку, якщо на поточному рахунку позичальника знаходиться сума більше ніж сума щомісячного платежу на день погашення, розмірі якого визначений в п.2.4-2.5 цього договору, відбувається погашення лише суми щомісячного платежу. Решта суми залишається на такому поточному рахунку позичальника до настання наступної дати погашення щомісячного платежу.
Зі змісту п.2.11 Кредитного договору вбачається, що у випадку, якщо на поточний рахунок позичальника зарахована сума в погашення кредиту менша, ніж сума щомісячного платежу, погашення заборгованості відбувається згідно з черговістю, встановленою п.2.8 Договору.
Під час судового розгляду справи встановлено, що з серпня 2008 року по січень 2009 року, з червня 2010 року по січень 2011 року ОСОБА_1 щомісячно сплачено платежів у розмірі, більшому ніж визначений договором. При цьому, переплата по сплаті щомісячних платежів не пов'язана з порушенням позичальником процедури дострокового погашення кредиту (розділ 4 кредитного договору).
Аналіз вказаних вище вимог Кредитного договору дає змогу дійти висновку про те, що у випадку сплати коштів понад щомісячний платіж, різниця має бути залишена на поточному рахунку позичальника до настання наступної дати погашення щомісячного платежу. В нашому випадку переплати за кожен місяць мають сумуватись між собою та вперше підлягати зарахуванню по кредиту у випадку прострочення чергового щомісячного платежу, або внесення його у меншому розмірі. Такий порядок зарахування коштів не змінює розмір щомісячного платежу, що має сплачуватись в подальшому на виконання умов договору та погоджений сторонами при підписанні кредитного договору.
Позивач за зустрічним позовом, в порушення вказаних положень договору, переплати за кожним щомісячним платежем спрямовував на погашення відсотків, що призводило в подальшому до зміни графіку погашення заборгованості, зменшення щомісячних сум до сплати без погодження з позичальником. Такі дії також призвели до неправомірного нарахування підвищених відсотків, які почали розраховуватись з грудня 2008 року, хоча на цей момент за умови правильного розподілення здійснених переплат, коштів було б достатньо для здійснення щомісячних платежів в повному обсязі та застосування санкцій у більш пізньому періоді.
Встановивши такі порушення при здійсненні розрахунків, судом неодноразово пропонувалось представнику позивача за зустрічним позовом надати належний розрахунок, здійснений з урахуванням вказаних положень договору, однак останній наданий розрахунок положенням договору не відповідає.
Пропозиція суду про призначення судової економічної експертизи залишена без задоволення сторонами, відповідач ОСОБА_1 від її проведення відмовилась з мотивів її вартості, надала суду здійснений нею розрахунок заборгованості за кредитом, згідно якого загальна сума боргу складає станом на 01.02.2014 року 201 486,68 швейцарських франки.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На думку суду, позивачем за зустрічним позовом доведено обставини щодо неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, наявності заборгованості що сплаті щомісячних платежів, штрафних санкцій.
При цьому єдиним належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в даній справі судом визнається розрахунок, що здійснений нею та поданий суду в судовому засіданні 24.03.2014 року.
Згідно даного розрахунку, станом на 01.02.2014 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 201 486,68 швейцарські франки, з яких: 66 219, 98 швейцарських франків - заборгованість за тілом та процентам станом на 01.02.2014 року (прострочена), а 135 266,70 швейцарських франків - сума дострокового стягнення всієї суми боргу. При цьому, оскільки розмір підвищених відсотків не доведений позивачем за зустрічним позовом, суд вважає можливим не розраховувати їх, обмежившись розрахунком, наданим ОСОБА_1
Як вже зазначалось вище, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01.02.2014 року становить 201 486,68 швейцарських франків.
Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи визначення суми боргу в іноземній валюті, суд вважає правильним зазначити у рішенні суду еквівалент даної суми в національній валюті України - гривні станом на 25.03.2014 року (день винесення рішення у справі). Сума боргу у розмірі 201 486,68 швейцарських франків згідно курсу НБУ станом на 25.03.2014 року складає 2 413 810,43 грн. (офіційний курс станом на 07.03.2014 року складає 11,71 грн. за один швейцарський франк).
Чинним законодавством не передбачено стягнення суми боргу за курсом НБУ, що існував на момент надання кредитних коштів, що унеможливлює здійснення судом перерахунку суми боргу у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату отримання кредиту, про що відповідач за зустрічним позовом просила суд.
З огляду на викладене, суд вважає правильним задовольнити зустрічні позовні вимоги частково за підстав та в обсязі, що зазначений вище.
Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 441 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про іпотеку», «Про захист прав споживачів», ст.ст.15, 16, 23, 526, 527, 553, 554, 1050, 1054, 1167 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача - відмовити.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму боргу у розмірі 201 486 (двісті одна тисяча чотириста вісімдесят шість тисяч) швейцарський франків 68 сантимів, що еквівалентно станом на 25.03.2014 року 2 413 810 (два мільйони чотириста тринадцять тисяч вісімсот десять) грн. 43 коп.
В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.М.Майбоженко
