Учасники «круглого столу» обговорили проект Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні
Невідомо скільки тривали б ще розмови про реформування місцевого самоврядування, скільки б ще концепцій щодо цього розглядалося і успішно було поховано, якби не час «Ч». Мається на увазі наближення остаточного розгляду Європейським Союзом питання щодо приєднання України до зони вільної торгівлі з ЄС на Вільнюському саміті в листопаді цього року. Саме ця подія та необхідність приведення нашого законодавства у відповідність з європейським, у тому числі щодо діяльності самоврядних громад, стало тим мотивом, який змусив усі органи влади врешті-решт перейти від слів до конкретних справ.
Повноваження розширять
Як зазначив віце-прем’єр Олександр Вілкул у своєму виступі на засіданні «круглого столу», учасники якого обговорювали проект Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, мета цього документа — підвищити ефективність управління регіонами у відповідності з кращими світовими практиками. Йдеться передусім не про перекроювання адміністративно-територіальних кордонів, а про перерозподіл повноважень на користь місцевих органів влади. Віце-прем’єр наголосив на уніфікації стратегії розвитку регіонів. «Багато регіонів — одна країна. Всі стратегії розвитку — від найменшої громади до обласного рівня — мають бути розроблені на основі єдиних стандартів, — наголосив урядовець. І підкреслив, що цьому має сприяти нова концепція реформування органів самоврядування, яка розроблена урядом на вимогу глави держави.
У принципі про те, що існуюча нині в Україні система місцевого самоврядування не задовольняє потреб суспільства, на всіх рівнях влади говориться не перший рік. Оскільки її функціонування в більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримки сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню високоякісних і доступних адміністративних та соціальних послуг шляхом сталого розвитку громади.
Парадоксальним можна вважати й те, що за останніх 22 роки кількість сільського населення України зменшилась на 2,5 мільйона, зникло 348 населених пунктів, а кількість сільрад збільшилась на 1067 одиниць. Із 12 тисяч територіальних громад у понад 4800 населення становить менше однієї тисячі, а у 1129 — менше 500 осіб. Щодо невеликих громад, то в більшості з них, згідно із законодавством, немає виконкомів місцевих рад, бюджетних установ, комунальних підприємств тощо. Фактично у них немає ніяких коштів на фінансування тих чи інших потреб населеного пункту, в якому вони проживають. Тож і не можуть здійснювати повноваження органів місцевого самоврядування та належним чином забезпечувати весь спектр послуг, які мають надаватися громадянам.
Попри те, що необхідність розв’язання проблем місцевого самоврядування знаходить розуміння і підтримку на рівні керівництва держави, настав час переходити від слів до конкретних справ. Це, зокрема, зазначила старший програмний менеджер Програми розвитку ООН в Україні Юлія Щербиніна. Наголосивши, що реформа місцевого самоврядування є ключем до реформування країни в цілому, оскільки вона фактично розпаковує економічний і соціальний потенціал місцевих громад зокрема, а в кінцевому підсумку — всієї країни.
На черзі також необхідність внесення змін не лише до законодавства, а й до Основного Закону держави. Адже Європейська хартія місцевого самоврядування була ратифікована Україною у 1997 році — вже після прийняття Конституції Україною.
Фото з сайту ifactoring.ru
Повноваження будуть. А фінанси?
Важко не погодитися і з виконавчим директором Асоціації міст України Мирославом Пітциком, який, так би мовити, дещо приземлив учасників «круглого столу». Він нагадав, що до реформи місцевого самоврядування почали готуватися одразу ж після ухвалення Конституції України. Було проведено чимало заходів, розроблено як мінімум сім концепцій, проте жодна з них так і не набула конкретного втілення. Тому нинішня — це останній шанс для реформ, оскільки з ними в питанні місцевого самоврядування наша країна катастрофічно запізнюється. А брак концепції породжує хаос у реформуванні. Як наслідок, центральні відомства давно вже почали створювати свої територіальні представництва. Це і прокуратура, і суди, і податкова, проводиться медична реформа і т. д. Проте кожне міністерство і відомство створювало свої адміністративні центри, враховуючи власні, а не інтереси територіальних громад. І тепер людям, щоб звернутися в правоохоронні органи, треба їхати в один райцентр, до прокуратури — в другий, податкову — в третій, а до суду — в четвертий. До цього хаотичного реформування можна віднести й те, що повноваження сільських рад і виконкомів фактично передано районним державним адміністраціям. Хоча ніхто дозволу на це у територіальних громад не питав.
