Фестиваль «Документ» показав українцям вистави нового формату, до якого не зовсім готові академічні театри
Протягом чотирьох днів у Києві та Черкасах проходив І Міжнародний театральний фестиваль «Документ», спрямований на популяризацію в Україні так званих документальних спектаклів. Своєрідність документальної вистави — віддзеркалення дійсності завдяки реальним історіям, актуальним подіям, людям, які були їхніми учасниками чи ініціаторами. Документальний театр ближчий до журналістики, аніж драматургії, що особливо підкреслює метод вербатім, коли актори на сцені озвучують інтерв’ю, записані з очевидцями певних подій.
У межах фестивалю показали вистави «Викрадення» російського «Театру.DOC», ескіз документальної вистави «Київський торт», «Місто на Ч.» режисера Андрія Мая та «Чорні діви» режисера Алли Рибікової. До речі, спектакль про Черкаси та його жителів «Місто на Ч.» — репертуарний спектакль Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру, а виставу за п’єсою Ферідун Заїмоглу, Гюнтер Зенкель, що основана на інтерв’ю з «неомусульманками», «Чорні діви» можна побачити на сцені Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. Це свідчить про те, що документальний метод у театрі — явище цікаве, є режисери, які працюють у цьому напрямку, і є театри, що не бояться експериментів, однак таких небагато.
В Україні документальна вистава — дещо непізнане, а за кордоном — цілком звичне явище. Так, документальний метод популярний у Росії. Показово, що в сусідів документальна вистава «Зажги мой огонь» драматурга Саші Денисової та режисера Юрія Муравицького виборола перемогу театральної премії «Золота маска». Гість «Документа» режисер театрального колективу «Rimini Protokoll» Даніель Ветцель розповів, що документальний метод розвинений у Німеччині. «Для нас важливо, що люди мають чим поділитися одне із одним. Театральна сцена в цьому разі є фільтром, без якого такий обмін не був би можливим, оскільки вона підсилює ефект, надає стимул, змінює або бентежить», — зазначив Даніель.
Вистава «Місто на Ч…» розповідає про Черкаси та його жителів. Фото з сайту ifteatr.org.ua
ПРЯМА МОВА
Андрій МАЙ, режисер:
— До документальних вистав не готові не глядачі, а керівники театрів. За розвитком український театр перебуває на відстані 25 років від російського, від європейського — на 40 років. На власному досвіді перевірено, що коли актор починає працювати з документальним текстом, він губиться. Однак потім отримує задоволення від роботи з таким текстом. Це можна побачити в Черкасах у виставі «Місто на Ч.». Хоч спочатку актори чинили сильний опір.
