Реконструкція зі сльозами на очах
Ідею садити ялини біля владних приміщень запозичили, очевидно, ще з тридцятих років минулого століття, коли біля Кремлівської стіни з’явилися блакитні красуні. Не виняток і Черкаси, де до останнього часу на Соборній площі, біля стін приміщення обласної ради та державної адміністрації, милували око ці стрункі символи.
Ось так «бережно» сріблястих красунь вантажили на причепи. Фото Юрія ЛАБАЯ
Немає вже блакитних красунь. В один із осінніх днів, незважаючи на рясний дощ, на Соборну площу приїхали трактори з підйомними кранами, машини з причепами, задзижчали бензопили. Мов підкошені, падали сріблясті красуні, не витримуючи «бульдозерного» натиску. Їх вантажили на машини й відвозили в невідомому напрямку. А листяні, зокрема берези, тут же пускали під ніж. Опустів ще вчора такий затишний майдан…
Директор КП «Управління з експлуатації Будинку рад» Михайло Таран заспокоїв обурену громадськість: «На сесії обласної ради ухвалено розпорядження про озеленення прибудинкової території Будинку рад, на це виділено 310 тис. гривень. Проект пройшов державну експертизу». Виявляється, незабаром майдан знову зазеленіє.
— Замість ялинок з’являться вісімнадцять туй — по дев’ять із кожного боку від парадного входу. А на самій площі висадимо двадцять ялівців та близько чотирьохсот кущів різних квітів, у тому числі сто сімдесят трояндових, — розповів приватний підприємець Дмитро Биков, який керував робітниками. За його словами, на Соборній площі вже висадили майже 8 тисяч квітів. Навесні центральна площа Черкас стане схожою на велетенський квітник…
Ідею знести рідкісні породи хвойних дерев ще на початку нинішнього року озвучило згадане управління, яке торік стало балансоутримувачем черкаської Соборної площі. Двічі обговорювалося це питання членами Громадської ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області. До його вирішення залучили експертів-біологів з Національного університету ім. Богдана Хмельницького, які дали свій висновок: лише три берези, які ростуть на площі, потребують знесення, решта дерев у задовільному стані. Вони цілком здорові, а замінювати їх настане потреба не раніше, як років за сорок.
Проте такий висновок господарям владних кабінетів прийшовся не до душі. Вони ще робили спроби заручитися згодою громадськості та екологів на знесення дерев, однак вони успіхом не увінчалися. Чого тільки не вигадували чиновники, аби позбутися ялин, а заодно й беріз із липами! Казали, що вони можуть попадати на дітей, що мають неестетичний вигляд й не гармоніюють з новим обличчям майдану… Одне слово, вирішили — й баста! Аргументи ж голови Черкаської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Наталі Фоміної про безглуздість ідеї заміни здорових дерев на інші, яким ще треба не один рік приживатися, розбивалися, мов хвилі об гранітний берег. Чи об міцний метал бульдозерів, які, не знаючи найменших сумнівів, робили свою справу, зачищаючи територію.
Багатьом черкащанам хотілося плакати, дивлячись на цей парад, як сказав відомий письменник, «бульдозерної філософії». Погляд же міського голови Сергія Одарича на цю проблему багатьох просто шокував:
— Центральна площа міста не повинна бути лісом. Ліс має бути в парку, на околицях міста, в скверах. Ми мали затулені фасади, було темно в кабінетах… Я вважаю правильним, що розчистили площу.
Хоч, власне, дивуватися немає чому. Час від часу в коридорах міської влади виникають ідеї то зрізати каштани вздовж столичного бульвару Шевченка, то «прив’язати» на місці того чи іншого скверу нікому не потрібний довгобуд, що в перспективі має стати ще одним торгово-розважальним центром. Та не можна скидати з рахунку той факт, що Черкаси є містом «великої хімії», а це значить, що його природні легені у вигляді зелених насаджень тут украй потрібні. Особливо хвойних порід, які, за висновком учених, мають противірусні та бактерицидні властивості. Їхні ефірні сполуки очищають повітря від шкідливих домішок, створюють корисний мікроклімат. Крім того, ці рослини ослаблюють дію електромагнітного поля…
Однак навряд чи сприймають усі ці аргументи прихильники «бульдозерної філософії». Один із них навіть відповів журналістові місцевого видання не дуже літературними словами, щоб той, мовляв, не ліз до нього з незручними запитаннями, пообіцявши посадити викопані ялини деінде в лісництві.
