Оновлена експозиція Краснодонського музею дає змогу демонструвати безліч предметів побуту середини ХХ століття, особистих речей героїв-підпільників, документів, фотографій. А відтепер завдяки інформаційному боксу будь-який відвідувач може самостійно викликати додаткову інформацію.
«Використано безліч інсталяцій для того, аби відвідувачі могли відразу ніби зануритися в атмосферу того часу і краще зрозуміти мотиви дій молодогвардійців», — розповідає заступник директора музею «Молода гвардія» Наталя Ніколаєнко.
Інсталяції допомагають відвідувачам зануритися в іншу епоху. Фото автора
Оновити та модернізувати музей допомогла обласна рада, на баланс якої його передали ще у 2007 році. Це дало змогу виділити 8,6 мільйона гривень з обласного бюджету на капітальний ремонт будівлі та оновлення експозицій.
Сорочка Анатолія Попова, медальйон Ліди Андросової, металевий гребінець Бориса Голована — страта підлітків була настільки жорстокою (їх скинули в 53-метровий шурф шахти пораненими, а потім закидали вагонетками, рейками, породою і гранатами), що батьки впізнавали останки дітей лише за особливими прикметами і змогли поховати тільки після звільнення міста від окупантів. І вже того часу ці події супроводжувалися зіткненням систем цінностей: вітчим Геннадія Почепцова (останнього вважають зрадником організації) спочатку взявся керувати роботами, але казав, що тіла піднімати не треба, мовляв, трупна отрута вб’є всіх, а батько Лідії Андросової заявив, що краще така смерть, ніж жити, не зумівши по-християнськи поховати власну дитину.
Цей музей назавжди став місцем зіткнення світів. І кожен експонат готовий про це розповісти. Давня шахтарська лампа і світлина гірників та матросів Кронштадта нагадують, як на початку століття з’їжджалися на Донбас за кращою долею бідні люди з усієї імперії. Старовинний фотоапарат-тринога, ковзани Валі Борц, фотографія Улі Громової з братом льотчиком — про прагнення молоді. А пальто Сергія Тюленина із простріленим рукавом, одинадцятого, наймолодшого сина в сім’ї, якому доводилося доношувати одяг за старшими, — символ майбутнього, яке не відбулося, зіткнулося з війною, загарбниками, перспективою бути відправленими в рабство до Німеччини і не скорилося обставинам.
Гордим відчуттям волелюбства пронизані стіни 68-річного музею, який вижив, незважаючи на зміну ідеологій. Його уже відвідали представники понад 130 країн світу. А днями до 14 мільйонів тих, хто тут уже побував, приєднаються учасники «Ешелону пам’яті» із різних областей України, Росії та Білорусі.
