Картки за паспортом
Хочеш купити сім-карту — покажи паспорт. Як до такого нововведення ставляться мої колеги, я з’ясувала під час невеличкого бліц-опитування працівників нашої редакції. З півтора десятка журналістів лише один не проти ідентифікації сім-карт. Решта — категорично проти. Мотивація найрізноманітніша: від втручання у приватне життя, небезпеки розголосу персональних даних до марності самої затії, яка не зможе повністю персоніфікувати цей ринок, а тим паче — посприяти боротьбі зі злочинністю.
Проект є, буде й закон
Не знаю, чи поцікавився хтось думкою споживачів, перш ніж змінювати чинне законодавство, але Служба спецзв’язку та захисту інформації ще у квітні нинішнього року отримала доручення від уряду розробити відповідний законопроект, який мав покласти край наданню телекомунікаційних послуг без ідентифікації користувачів.
Над підготовкою документа працювала міжвідомча робоча група, до складу якої входили уповноважені представники державних відомств, операторів мобільного зв’язку та громадських організацій. Саме вона підготувала проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про телекомунікації» щодо вдосконалення порядку отримання правоохоронними органами інформації про споживачів телекомунікаційних послуг та надані телекомунікаційні послуги і порядку придбання ідентифікаційних телекомунікаційних карток споживачами».
Офіційно необхідність законодавчих змін у сфері телекомунікацій розробники документа пояснюють потребою правоохоронців володіти інформацією про клієнтів мобільного зв’язку. Мовляв, оператори зможуть поліпшити якість обслуговування, а компетентні органи, якщо знатимуть, на кого зареєстрований номер, оперативніше реагуватимуть на правопорушення.
Проект розмістили на офіційному сайті Держспецзв’язку і надіслали на офіційне погодження до Міністерства внутрішніх справ, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, Служби безпеки, Мінекономрозвитку. Після доопрацювання, врахування пропозицій і зауважень проект закону розгляне Міністерство юстиції і надасть правову експертизу, а потім в установленому порядку надішле до Кабінету Міністрів. Тож, мовляв, говорити про якесь рішення, що ускладнить діяльність операторів зв’язку або порушить конституційні права громадян, наразі немає підстав, ідеться в офіційному повідомленні прес-служби Держспец?зв’язку.
Сусідський досвід — не аргумент?
Але якщо проект схвалять і він набуде сили закону, купити сім-карту можна буде не будь-де, а лише у спеціалізованих магазинах і обов’язково за наявності документа, що посвідчує особу. Щоправда, не відомо, що робити багатомільйонній армії сільських жителів, у чиїх населених пунктах немає не лише спеціалізованих магазинів, а й поштове відділення не в кожному селі.
Не позаздриш і жителям міст, якщо зобов’яжуть реєструватися й тих, у кого сім-карти вже у телефонах. Тоді кілометрових черг не минути, адже тільки від 3 до 10% українців користуються мобільним зв’язком за контрактом. Загалом в нашій країні, за одними даними, майже 50 млн абонентів, за іншими — понад 50. Річ у тім, що чимало людей одночасно користуються кількома сім-картами різних операторів, які купували анонімно і будь-де: від спеціалізованих магазинів до вуличних розповсюджувачів стартових пакетів.
Можливо, продаж сім-карт за паспортами себе виправдав би, якби справді вдалося персоніфікувати цей ринок. Але ж наївно думати, що ті, за ким полюють правоохоронці, «засвітяться», здійснивши покупку на свій паспорт. Найімовірніше, продаж «сімок» перейде на чорний ринок, де торгуватимуть картками, зареєстрованими на чужі паспорти. Тож більш вірогідним є інше припущення: нововведення сприятиме тотальному прослуховуванню, коли правоохоронці на законних підставах зможуть утручатися у приватне життя громадян.
Щоправда, панікерів заспокоюють вагомими аргументами. Мовляв, і нині є можливість прослуховувати хоч кого, але цього не роблять. До того ж ідентифікація картки — це лише інформація про її власника, а не автоматичний доступ до його приватних розмов. Ось у Росії та Білорусі така система діє і нікому не заважає. Однак там вона існувала від самого початку розвитку мобільного зв’язку. Якби так було і в Україні, жодних проблем не виникало б. Моментально ж, вважають фахівці мобільного зв’язку, змінювати чинну систему не варто, адже треба мати на увазі, про які обсяги та складнощі йдеться.
Оксана РУДЮК, керівник PR-департаменту life:):
