КАРАУЛ!
Старовинна церква святого Онуфрія на Тернопіллі постраждала від людського нехлюйства
Село Рукомиш, що на Тернопільщині, відоме своїми природними та духовними принадами. Вже з магістралі видніються багато капличок з різним архітектурним рішенням. Кожна з них відображає мученицькі кроки Господа на Голгофу. Прикметно, що до їхнього спорудження долучилася не лише громада села, а й підприємці району. Є тут така споруда і від польського ксьондза, і від мирян із Гуцульщини.
Ось такі брили зі скелі звалилися на старовинну церкву в селі Рукомиш. Фото автора
Зруйнований храм
Ці каплички ведуть до місцевих травертинових скель. Кажуть, їх ще далекого 1240 року, коли хан Батий зруйнував Київ, облюбували ченці Києво-Печерської лаври. Тут вони облаштували скельний храм. До 1754 року існував Рукомиський монастир. Ще донині в селі збереглися невеликі печери та напівпечери. В одній із них, розміром з кімнату, виставили ікони, престол, сюди підвели електроосвітлення, засклили вікно, настелили підлогу, аби люди могли молитися. Скеля-монастир подивує й нерукотворним ликом Ісуса Христа. І справді, коли знизу глянути на травертинову гору, видається якийсь образ.
До скельного підніжжя ніби притулилася церква святого преподобного Онуфрія. З історії відомо про її освячення 1767 року. Але настоятель парафії о. Михайло Суканець схильний вважати, що, напевно, тоді освячували щойно добудований притвор або бабинець храму. Адже фахівці сходяться на думці, що цей храм почали споруджувати в ХV столітті. Він мав оборонне значення — люди ховалися тут від ворожих нападів. Тому стіни церкви завширшки до 1 м 60 см.
Нині Рукомиш, його скелі та церква на устах багатьох людей. І не лише в Україні, а й у світі. До цього насамперед спричинилася біда. Нещодавно зі скелі неподалік вікна давнього печерного храму відкололися брили на кількадесят тонн і покотилися на церкву. Отець Михайло Суканець щиро дякує Богу, що цієї миті не було нікого в храмі та довкруж. Адже обвал стався майже опівдні.
Від великого каміння постраждали західна частина церкви — бабинець, стіни, стеля, покрівля. Загалом стіни всього храму отримали значні тріщини. Зрозуміло, що треба запрошувати фахівців, щоб провели дослідження й зробили висновок щодо стану фундаменту та стін церкви. Але спочатку слід позбутися брил. Спершу бралися їх різати — та куди там! У Тернополі замовили механічний молот, може з його допомогою й вдасться розбити все це каміння, щоб відтак вивезти з церковного подвір’я.
Отець Михайло припускає, що скельний обвал стався через дорожників. Ще 23 роки тому, як прийшов він на парафію в Рукомиш, у травертинах «бачив тріщини, але мікроскопічні». Коли поблизу села стали будувати об’їзний автошлях, дорожники нібито не встигали здати об’єкт вчасно, тож узялися до вибухових робіт. Тоді й з’явилися в скелі тріщини, священнослужитель навіть поставив у них «маячок». «Спостерігав за ними, ніби й не збільшувалися, але кожного ранку можна було у скельному монашому храмі назмітати з відро дрібних камінців», — зауважує о. Михайло. Про це він мовив багатьом, навіть високопосадовцям, але письмових заяв не писав.
Скульптура святого преподобного Онуфрія (роботи Іоана-Георгія Пінзеля) у Рукомиші виставляли в серединіхраму, на столі, застеленому вишитим обрусом
«Фігура стоїть у побожному місці на парафії»
Останніми роками церква в Рукомиші приваблює мистецтвознавців, туристів скульптурою св. преподобного Онуфрія. Ця фігура унікальна тим, що її створив Іоан-Георгій Пінзель, якого називають «українським Мікеланджело», основоположником нової барокової пластики. Наша газета в лютому писала, що вже кілька років готують виставку шедеврів видатного скульптора в паризькому Луврі. На Тернопілля, зокрема, приїжджала офіційна делегація з Франції, яка відібрала для показу у всесвітньо відомому музеї сім робіт з обласного краєзнавчого музею, дияконські ворота з Покровської церкви в Бучачі й кам’яну фігуру св. Онуфрія із с. Рукомиш Бучацького району. Та, либонь, скульптура з Рукомиша до Парижа не поїде.
Знаменита робота Пінзеля стояла в бабинці рукомиської церкви. «Величезна брила, яка з гуркотом звалилася зі скелі на храм, — каже о. Михайло, — зупинилася саме перед скульптурою св. преподобного Онуфрія, якого Пінзель відтворив зі складеними руками в молитві. Важке каміння лише трохи пошкодило на фігурі один палець святого».
Після обвалу скульптуру св. преподобного Онуфрія з церкви винесли, і, як твердить священик, «зараз вона стоїть у побожному місці на парафії».
Безперечно, віддавати її на виставку до Франції в селі ніхто не збирається. Парафіян передовсім гнітить думка, що угоду на вивіз самобутнього твору пропонують укладати з Львівською картинною галереєю, а не з якоюсь урядовою інстанцією. Шукають відповіді на запитання: якщо скульптуру св. Онуфрія мають експонувати на виставці в каплиці Сан-Шапель, що входить у комплекс Лувру, з 31 листопада до 15 лютого, то чого вона повинна повернутися додому аж у червні наступного року? Тривожить їх і рядок договору про форс-мажорні обставини, після, не дай Боже, яких спірні питання треба вирішувати в суді. «Навіщо нам, власне, ризикувати?», — мовить о. Михайло Суканець.
