КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2608/449/12 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов М.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
УХВАЛА
Іменем України
10 липня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни,-
встановив:
13 січня 2012 року позивач звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання відмови відповідача щодо нарахування та виплати недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни, 30% надбавки до пенсії з 04 лютого 2011 року по 04 липня 2011 року незаконною; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 04 лютого 2011 року по 04 липня 2011 року та нараховувати довічно.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року позовні вимоги позивача по 13 липня 2011 залишено без розгляду.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 13 липня 2011 року по 22 липня 2011 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача як дитині війни, підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді 30% надбавки до пенсії, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 13 липня 2011 року по 22 липня 2011 року за виключенням виплат вже здійснених відповідачем з цього періоду часу. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.
