Справа № 815/7868/13-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Свириді Х.С.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «АВІЗ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій щодо вжиття заходів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2013 року, по формуванню неправомірних висновків в акті перевірки від 25.10.2013 року №2293/15-53-22-6/22500648, щодо корегування показників податкової звітності позивача з ПДВ за вересень 2012 року та з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2012 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2013 року №0001392260 та від 11.11.2013 року №0001382260, -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернулось Мале приватне підприємство «АВІЗ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій щодо вжиття заходів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2013 року, по формуванню неправомірних висновків в акті перевірки від 25.10.2013 року №2293/15-53-22-6/22500648, щодо корегування показників податкової звітності позивача з ПДВ за вересень 2012 року та з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2012 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2013 року №0001392260 та від 11.11.2013 року №0001382260.
В судовому засіданні 17.01.2014 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у вересні 2012 року та у 4 кварталі 2012 року правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в зв'язку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є ґрунтовним, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнання протиправними та скасуванню. Окрім того, на думку представника позивача у відповідача були відсутні підстави для призначення проведення позапланової виїзної документальної перевірки та податковий орган протиправно самостійно змінив показники податкової звітності позивача за вказані податкові періоди. Представник відповідача ДПІ заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність дій посадових осіб та прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень, оскільки при перевірці позивача виявлені сумнівні операції з контрагентом ТОВ «АБСОЛЮТ БЕСТ», фактичне виконання яких не підтверджено відповідними доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
На підставі наказу керівника ДПІ на проведення перевірки від 25.09.2013 року №786 (а.с.34) та направлення на проведення перевірки від 25.09.2013 року №000794/636 (а.с.35) посадовими особами відповідача в період з 14.10.2013 року по 18.10.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АБСОЛЮТ БЕСТ» за період з 16.01.2012 року по 31.12.2012 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №2293/15-53-22-6/22500648 від 25.10.2013 року (а.с.12-21), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 4208,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4008,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.
За результатами проведеної перевірки відповідачем 11.11.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001382260 (а.с.56) про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4208,00 грн., штрафним санкціям на суму 1052,00 грн., №0001392260 (а.с.57) про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 4008,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2004,00 грн.
Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагента ТОВ «АБСОЛЮТ БЕСТ» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.
Представник відповідача - ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.
Розглянувши оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК україни встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з'ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.
Так, між позивачем та ТОВ «АБСОЛЮТ БЕСТ» був укладений договір поставки №11 від 24.09.2012 року (а.с.63), фактичне виконання якого підтверджується накладною на відпуск товарів від 28.09.2012 року №РН-0928/05 (а.с.64), податковою накладною від 28.09.2012 року №27 (а.с.65), вимогою-накладною від 28.09.2012 року №1 (а.с.66) про оприбуткування поставлених товарів на складі покупця, квитанцією про доставку продукції та оплати вартості доставки від 28.09.2012 року (а.с.67), актом списання поставлених товарів у виробництво позивача від 28.12.2012 року №10 (а.с.68) та даними синтетичного бухгалтерського обліку позивача (а.с.69-75).
Фактична поставка товарів, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.
Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки та купівлі-продажу товарів.
Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:
Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.
В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та надання послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим, в зв'язку із чим, дії посадових осіб відповідача щодо формування висновків акту перевірки від 25.10.2013 року №2293/15-53-22-6/22500648 та винесені ним на підставі цього акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Разом з тим, суд зазначає про те, що перевірки позивача була призначена наказом керівника ДПІ від 25.09.2013 року №786 (а.с.34) згідно положень п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та підставою для її проведення визнано ненадання витребуваних податковим органом документів запитом від 28.08.2013 року №5964/10/15-53-22-6/77 (а.с.36), який був отриманий посадовою особою позивача 30.08.2013 року та отримання податкової інформації від ДПІ у Київському районі м.Харкова від 14.05.2013 року №2261/7/22.4-11 (а.с.39) та акт про неможливість проведення перевірки контрагента позивача ТОВ «АБСОЛЮТ БЕСТ» від 05.02.2013 року №51/22.4-07/3800288 (а.с.39-46), в зв'язку із чим, у податкового органу буди всі підстави для призначення та проведення позапланової перевірки позивача на підставі положень п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо вжиття заходів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2013 року слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Під час офіційного з'ясування обставин справи судом не було встановлено факту вчинення посадовими податкового органу самостійного корегування показників декларацій позивача з ПДВ за вересень 2012 року та з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2012 року шляхом внесення відповідних змін у показники цих декларацій в електронному вигляді та про це зазначав представник відповідача, в зв'язку із чим, у суду не має правових підстав для визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу щодо корегування показників податкової звітності позивача з ПДВ за вересень 2012 року та з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2012 року, а тому, в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити на підставі ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо формування висновків в акті перевірки від 25.10.2013 року №2293/15-53-22-6/22500648.
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.11.2013 року №0001392260 та від 11.11.2013 року №0001382260.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22 січня 2014 року
Суддя Єфіменко К.С.
