ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2014 року Справа № 916/632/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від ФДМ УкраїниВасильківська В.Є.,від прокуратуриКузнецова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ОЙЛ"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 рокуу справі№ 916/632/14 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ОЙЛ"до1. Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції; 2. Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міністерства доходів в Одеській області 2. Одеської аграрної біржіза участю Заступника прокурора Одеської області (заявника апеляційної скарги в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Одеської міської ради) Генеральної прокуратури Українипровизнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання зареєструвати право власності на майно ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма Ойл" (надалі - ТОВ "Плазма Ойл", позивач) звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, яка ухвалою суду замінена на Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в Одеській області (надалі - Реєстраційна служба, відповідач 1), Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (надалі - Одеська міська рада, відповідач 2) про визнання права власності на нерухоме майно - будівлі площею: 186,6 кв.м., 105, 0 кв.м., 142,5 кв.м., 139,2 кв.м., 256,8 кв.м., 177 кв.м., 143,7 кв.м., 167,3 кв.м., 98,4 кв.м., 51,4 кв.м., 165,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Майський, 4, та зобов'язання Реєстраційну службу зареєструвати за позивачем право власності на це майно.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2014 року (суддя Власова С.Г.) позов задоволено частково. Визнано за ТОВ "Плазма Ойл" право власності на нерухоме майно - будівлі площею: 186,6 кв.м., 105, 0 кв.м., 142,5кв.м., 139,2 кв.м., 256,8 кв.м., 177 кв.м., 143,7 кв.м., 167,3 кв.м., 98,4 кв.м., 51,4 кв.м., 165,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Майський, 4, в решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року (головуючий суддя Туренко В.Б., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.) за апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області рішення суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників Генеральної прокуратури України та Фонду державного майна України, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини у цій справі.
15.04.2013 року № 4/19-01 податковий керуючий Нікітенко Д.О. здійснив опис майна, зокрема, будівель площами: 186,6 кв.м., 105, 0 кв.м., 142,5 кв.м., 139,2 кв.м., 256,8 кв.м., 177 кв.м., 143,7кв.м., 167,3 кв.м., 98,4 кв.м., 51,4 кв.м., 165,0 кв.м. за адресою: м. Одеса, провулок Майський, 4, про що склав акт № 4/19-01, який підписаний керівником ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі № 815/3379/13-а позов ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС до ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" про стягнення заборгованості за рахунок продажу майна, яке перебуває у податковій заставі задоволено, надано ДПІ дозвіл на погашення суми податкового боргу ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" у розмірі 2452501,67 грн. за рахунок продажу майна платників податків - ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія", що перебуває у податковій заставі. В подальшому постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 року у справі № 815/3379/13-а ця постанова була скасована.
22.11.2013 року організатор аукціону - Одеська аграрна біржа провів аукціон з продажу нерухомого майна ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія", яке знаходиться у податковій заставі. Переможцем цього аукціону було визнано ТОВ "ПЛАЗМА ОЙЛ".
В цей же день Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області (Продавець) та ТОВ "ПЛАЗМА ОЙЛ" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу № 1 майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За умовами цього договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця нерухоме майно, що перебуває на балансі ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія", а саме: будівлі площею 186,6 кв.м., 105, 0 кв.м., 142,5 кв.м., 139,2 кв.м., 256,8 кв.м., 177 кв.м., 143,7 кв.м., 167,3 кв.м., 98,4 кв.м., 51,4 кв.м., 165,0 кв.м. (Лот № 1) за адресою: м. Одеса, провулок Майський, 4, а покупець зобов'язувався прийняти це майно та протягом 3-х банківських днів сплатити 2015572,13 грн, що з урахуванням сплаченого гарантійного внеску у розмірі 182820,00 становить ціну реалізації об'єкта.
Суд апеляційної інстанції встановив, що цей договір зареєстрований на Одеській аграрній біржі 22.11.2013 року за № 01/12.
Згідно виписок з банку, які наявні в матеріалах справи, 20.11.2013 року позивач сплатив 235366,50 грн за участь в аукціонних торгах та 26.11.2013 року сплатив вартість майна, яке придбане на аукціоні 22.11.2013 року, у сумі 2015572,13 грн.
25.11.2013 року вказане майно передано ТОВ "Плазма Ойл" відповідно до акту прийому-передачі, в якому зазначено, що останній є підставою для державної реєстрації переходу право власності на об'єкт до покупця.
ТОВ "ПЛАЗМА ОЙЛ", заявляючи позов про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які придбані ним на цільовому аукціоні, обґрунтовувало свої вимоги тим, що Одеською аграрною біржею не була проведена державна реєстрація договору, що свідчить, на думку позивача, про порушення його прав, оскільки останній не має можливості зареєструвати право власності на придбане нерухоме майно у порядку, встановленому чинним законодавством, і відповідати за цим позовом має Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно, та Реєстраційна служба, яка забезпечує державну реєстрацію прав на нерухомість.
Отже, предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти нерухомості відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з підстав відсутності реєстрації договору на біржі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спірне майно, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з ч. 4. ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, проте оскільки договір купівлі-продажу всупереч вимогам ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не зареєстрований на біржі, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання права власності на вказане майно за позивачем відповідно до ст.ст. 319, 321, 392 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки договір купівлі-продажу був зареєстрований на Одеській аграрній біржі 22.11.2013 року за № 01/12, позивачем не здійснено державну реєстрації прав на нерухомість у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та не доведено оспорювання або невизнання відповідачами будь-яких прав на спірне майно.
Вищий господарський суд України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язком позивача є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, відповідно до положень ст. 392 ЦК України суд підтверджує наявне право в разі, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.
Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частинами 1 та 4 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, звернення позивача із даним позовом є передчасним, оскільки згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України у нього не виникло право власності на спірне нерухоме майно з огляду на відсутність державної реєстрації права на це майно, і згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України позивач не довів факту оспорювання або невизнання його будь-яких прав на спірне майно. Твердження позивача про нібито усну відмову державного реєстратора вчинити дії щодо реєстрації прав на нерухоме майно, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації прав за наявності відповідних підстав, а відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦК України відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. В матеріалах справи відсутнє рішення про відмову у державній реєстрації прав та докази його оскарження.
За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову законним та обґрунтованим. Доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
Разом з тим, посилання апеляційного господарського суду на укладеність 14.10.2004 року між Фондом державного майна України та ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" договору оренди № 677, згідно якого ТОВ "Санаторно-оздоровчий комплекс "Магнолія" передано в оренду цілісний майновий комплекс "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія" за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63/65, що належить до державної власності строком на 5 років (до 14.10.09 р. включно), для надання санаторно-оздоровчих послуг підлягають виключенню з мотивувальної частини постанови, оскільки цілісний майновий комплекс не є предметом даного судового розгляду. В постанові апеляційного суду відсутні висновки про те, як майновий комплекс "Санаторно-оздоровчий багатопрофільний комплекс для дітей з батьками "Магнолія", що розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 63/65, співвідноситься з нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Майський, 4, та є предметом спору у даній справі. Виключення посилань на ці обставини не впливають на правильність судового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому постанова апеляційного суду залишається без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ОЙЛ" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 916/632/14- без змін.
Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.
