У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2014 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчук А.О., розглянувши касаційну скаргу підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври», подану представником Посунько Д.В., на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2014 року у справі за позовом підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,
в с т а н о в и в:
У грудні 2013 року підприємство релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври» звернулося з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що 1 серпня 2009 року між ними та відповідачем був укладений договір на виконання робіт та послуг № 1/08-2009, згідно якого останній зобов'язувався виконати визначені у договорі роботи та послуги і здати результат роботи замовнику, а останній зобов'язувався прийняти результат роботи та оплатити виконані роботи. Позивач вважав, що укладений договір від 1 серпня 2009 року є договором будівельного підряду, а тому для проведення будівельних робіт відповідач повинен був мати ліцензію на право проведення будівельних робіт, але він такої ліцензії не мав. Крім того, сторони не погодили проектно-кошторисну документацію, а тому просили визнати договір від 1 серпня 2009 року недійсним.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2014 року, в задоволенні позову підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври» відмовлено.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври».
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої і апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом підприємства релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ: А.О. Леванчук
