АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження 22-ц/774/3846/13
Справа № 2-8999/12 Головуючий у суді 1 інстанції: Башмаков Є.А.
Категорія 27 Доповідач: Кочкова Н.О.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючої - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Максюти Ж.І., Слоквенка Г.П.,
при секретарі - Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2012 року , -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви департаменту комунальної власності Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.109-110).
В апеляційній скарзі Департамент комунальної власності Одеської міської ради, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та задоволення заяви і зняття арешту з нежитлового підвального приміщення загальною площею 92,0 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.113-116).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу - скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено частково. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2010 року з метою забезпечення позовних вимог, було накладено арешт в межах суми позову - 369929,21 грн. - на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Представник департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2010 року. В обґрунтування вказаної заяви посилався на те, що приміщення загальною площею 92,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, фактично є комунальною власністю, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 29 липня 2011 року позовні вимоги Одеської міської ради про розірвання договору купівлі-продажу спірного приміщення та стягнення неустойки було задоволено; постановою Одеського апеляційного господарського суду дане рішення було змінено в частині суми стягнення неустойки та визначено суму неустойки в розмірі 49 620 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви департаменту комунальної власності Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову, суд в ухвалі від 26 грудня 2012 року посилався на те, що рішення суду про стягнення заборгованості з відповідачів набрало законної сили, а скасування арешту може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.
Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п.4 цієї ж Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Із матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення загальною площею 92,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, не належить відповідачу ОСОБА_2, а є комунальною власністю.
За таких обставин та із врахуванням того, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, - ухвала суду підлягає скасуванню згідно із п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з постановленням ухвали із цього питання апеляційним судом.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2012 року - скасувати.
Заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2010 року, та зняти арешт із нежитлового приміщення загальною площею 92,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке раніше належало ОСОБА_2.
Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
СУДДІ:
