ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" вересня 2014 р. м. Київ К/800/52690/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Кравцова О.В., Сороки М.О.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Руськополянської сільської ради Черкаської області, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про скасування рішення сільської ради, касаційне провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року,
у с т а н о в и л а :
У грудні 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Руськополянської сільської ради Черкаської області про скасування рішення Руськополянської сільської ради Черкаської області № 32-20/VI від 15 листопада 2012 року "Про затвердження актів комісії з врегулювання земельних відносин".
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що суб'єктом владних повноважень всупереч вимог чинного законодавства прийнято рішення № 32-20/VI від 15 листопада 2012 року, згідно з яким:
- затверджено акт комісії з врегулювання земельних відносин відносно ОСОБА_3 стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою за адресою: АДРЕСА_1 та позивачів стосовно підписання акту визначення та погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, замість сусіда ОСОБА_3;
- відмовлено позивачам в підписанні актів погодження меж в зв'язку з тим, що конфігурація земельної ділянки, яка зазначена в акті не відповідає дійсності фактичній конфігурації на місцевості і накладається на земельну ділянку ОСОБА_3;
- надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,22 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Позивачі вважають рішення відповідача таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки в основу оскаржуваного рішення сільської ради покладено акт Комісії з врегулювання земельних відносин від 12 листопада 2012 року, з яким позивачі не погоджуються, вважаючи, що висновки комісії суперечать наявній у сільській раді документації.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з вимогою про скасування рішення відповідача № 32-20/VI від 15 листопада 2012 року.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Руськополянської сільської ради Черкаської області № 32-20/VI від 15 листопада 2012 року "Про затвердження актів комісії з врегулювання земельних відносин".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2013 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У своїй заяві представник Руськополянської сільської ради Черкаської області підтримав касаційну скаргу позивачів, просив її задовольнити та скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року.
В свою чергу, третя особа у справі - ОСОБА_3 у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі звернулися до сусіда - ОСОБА_3 з проханням підписати акт погодження меж земельної ділянки для подальшої її приватизації, проте останній відмовив, обґрунтовуючи, що ширина земельної ділянки позивачів не відповідає дійсності.
Згідно із рішенням Руськополянської сільської ради Черкаської області № 3 від 25 січня 2001 року ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,22 га.
На праві власності у попереднього власника домоволодіння - ОСОБА_5 також віднесена була земельна ділянка загальною площею 0,22 га.
На підставі договору дарування № 127 від 12 листопада 1991 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, було передано у власність земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,25 га.
Рішенням Черкаського районного народного суду Черкаської області від 10 грудня 1992 року вищезазначений договір дарування № 127 від 12 листопада 1991 року визнано частково недійсним, за ОСОБА_6 і ОСОБА_1 визнано право власності по 1/2 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2
Після смерті ОСОБА_6 1/2 частину даного домоволодіння успадкувала ОСОБА_7, якій згідно із рішенням Руськополянської сільської ради Черкаської області № 77 від 30 листопада 1995 року була надана земельна ділянка площею 0,12 га.
Згідно із договором купівлі-продажу від 23 квітня 1997 року, укладеного ОСОБА_7 з ОСОБА_2, останній передана у власність Ѕ частина домоволодіння та згідно із рішенням Руськополянської сільської ради Черкаської області № 27 від 24 квітня 1997 року була надана земельна ділянка площею 0,15 га.
У відповідності до рішення відповідача № 22-12/VI від 09 лютого 2012 року у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка загальною площею 0,15 га.
Актом Комісії із врегулювання земельних відносин від 12 листопада 2012 року встановлено, що співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_2 є позивачі, однак відповідно до обмірів проведеної судової експертизи фактична площа земельної ділянки перевищує затверджену технічною документацією, та наразі становить 0,2606 га.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Комісія із врегулювання земельних відносин фактично не вирішила земельний спір, а тому відповідачем було прийнято оскаржуване рішення неправомірно.
Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача не порушує права позивачів, оскільки стосується земельної ділянки площею 0,22 га, яка належить ОСОБА_3
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно із частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 107 Земельного кодексу України встановлено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Аналіз положень вищезазначених статей дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави для висновку, що виділення кожному із суміжних землекористувачів однакової за розміром частини спірної земельної ділянки є можливим лише за умов, що за результатами дослідження земельно-кадастрової документації та стану фактичного користування земельною ділянкою є неможливим виявлення дійсних, тобто правильних меж земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 0,22 га. Згідно із рішенням зборів уповноважених колгоспників від 12 лютого 1973 року у попереднього власника даного домоволодіння також перебувала земельна ділянка, загальною площею 0,22 га.
Для вирішення питання щодо межі між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_2 Комісією із врегулювання земельних відносин досліджено будівельний паспорт та земельно-кадастрова книга.
Про наявність такої документації вказано в акті Комісії із врегулювання земельних відносин від 12 листопада 2012 року, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення.
Отже, прийняття відповідачем рішення № 32-20/VI від 15 листопада 2012 року "Про затвердження актів комісії з врегулювання земельних відносин" є обґрунтованим.
Крім цього, позивачі не надали доказів порушення їхніх прав стосовно надання дозволу ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів відносно земельної ділянки, загальною площею 0,22 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не порушує права позивачів щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_3.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Кравцов
М.О. Сорока
