АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/294/13 Суддя в 1 інстанції Дружиніна К.М.
Категорія ч. 4 ст.191 КК України Доповідач Ферафонтов В.Ю.
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Ферафонтова В.Ю.,
суддів Косенка Л.М., Крот С.І.,
при секретарі Лісіні С.В.
за участю:
прокурора Зленко О.В.
представника цивільного
позивача ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 30 липня 2013 року кримінальне провадження № 12012040030000239, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2, на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2013 року,
встановила:
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Дніпропетровська, громадянку України, раніше не судиму,
- за ч.4 ст.191 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на три роки;
- за ч.1 ст.364-1 КК України до покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 8 500 гривень, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки;
- за ч.1 ст. 366 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на три роки, та з штрафом в дохід держави в розмірі 8 500 гривень.
На підставі ст.ст. 49 ч.1 п.2, 74 п.5 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом покарання: за ст. 364-1 ч.1 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 8 500 гривень, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки; та за ст. 366 ч.1 КК України у вигляді двох років обмеження волі, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Остаточно призначено ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст.191 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки.
Вирішене питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2, на підставі наказу № 12 від 15.08.2002 року, працюючи на посаді головного бухгалтера TOB «АКМА», тобто являясь посадовою особою, яка виконувала адміністративно-господарські функції та була матеріально-відповідальною особою, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам TOB «АКМА», маючи доступ до документації суворого звіту підприємства, завдяки якої можливо отримати грошові кошти, діючи з корисливих мотивів, вирішила привласнити кошти підприємства шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме скласти і внести до грошових чеків заздалегідь неправдиві відомості, видати їх до банківської установи та отримати готівкові кошти.
Реалізуючи свої корисливі наміри, діючи умисно, в період часу з 04 січня 2006 року до 05 березня 2008 року, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підробки особистого підпису директора TOB «АКМА» ОСОБА_3 та внесення заздалегідь неправдивих відомостей, діючи всупереч інтересам служби заповнила грошові чеки: ЛА 0291556, ЛА 0291557, ЛА 0291558, ЛА 0291559, ЛА 0291563, ЛА 0291564, ЛА 0291565, ЛА 0291566, ЛА 0291596, ЛА 0291570, ЛА 0291573, ЛА 0291572, ЛА 0291574, ЛБ 5961426, ЛБ 5961428, ЛБ 5961429, ЛБ 5961430, ЛБ 5961431, ЛБ 5961432, ЛБ 5961433, ЛБ 5961434, ЛБ 5961435, ЛБ 5961436, ЛБ 5961437, ЛБ5961439, ЛБ 5961440, ЛБ 5961441, ЛБ 5961442, ЛБ 5961443, ЛБ 5961444, ЛБ 5961446, ЛБ 5961447, ЛВ 9108626, ЛВ 9108627, ЛВ 9108628, ЛВ 9108633, ЛВ 9108634, ЛВ 9108635, ЛВ 9108637, ЛВ 9108638, ЛВ 9108639, ЛВ 9108643, ЛВ 9108644, Л В 9108645, Л В 9108646, ЛВ 9108647, Л В 9108648, Л В 9108649, Л В 9108650, ЛГ 1263177, ЛГ 1263178, ЛГ 1263179, ЛГ 1263181, ЛГ 1263182, ЛГ 1263184, ЛГ 1263185, ЛГ 1263186, ЛГ 1263187, ЛГ 1263188, які у той же період, будучи посадовою особою видала в ДОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети «Правда», 40-а, на підставі яких отримала готівкові кошти з р/р 26000991340100, що належить TOB «АКМА» загальною сумою 280. 870,02 гривень, які шляхом зловживання своїм службовим становищем привласнила собі, спричинивши підприємству матеріальну шкоду у великих розмірах.
В апеляції обвинувачена ОСОБА_2 вказує, що в основу вироку покладені докази які були отримані на досудовому слідстві, а не на докази які розглянуті в судовому засіданні. Висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, просить урахувати її тяжкі захворювання, а також вік та захворювання її батьків, які знаходяться на її утриманні. Просить вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2013 року, змінити та призначити їй більш м'яке покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію в частині пом'якшення покарання, прокурора та представника цивільного позивача ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, підтверджуються матеріалами справи.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 191 ч. 4, 364-1 ч.1, ст.366 ч.1 КК України так само є правильною.
Як вбачається з журналу судового засідання та технічного запису судового процесу при розгляді судом кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала себе винною у пред'явленому обвинуваченні.
При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, за згодою усіх учасників судового провадження, у тому числі й обвинуваченої ОСОБА_2, було визнано недоцільним виклик та допит свідків по справі, а обмежитись дослідженням письмових доказів.
При цьому ОСОБА_2 були роз'яснені положення ч.3 ст.349 КПК України, та роз'яснено їй що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити дані обставини у апеляційному порядку. Про добровільність такої згоди свідчить власноруч написана заява ОСОБА_2 в якій вона не заперечує проти застосування такого порядку дослідження доказів, оскільки фактичні обставини по справі не заперечує.
Згідно ст..394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ні ким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Таким чином, суд залишає без розгляду посилання ОСОБА_2 в апеляції, що в основу вироку покладені докази які були отримані на досудовому слідстві, а не на докази які розглянуті в судовому засіданні. До того ж ці твердження ніяким чином не мотивовані.
Крім того, в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 змінила свої апеляційні вимоги та прохала лише про пом'якшення покарання, додавши при цьому документи на підтримку своїх вимог.
Що стосується покарання то воно ОСОБА_2 призначене у відповідності з вимогами ст..65 КК України, з урахуванням характеру та ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченої.
Крім того, звертає на себе увагу розмір шкоди, спричиненої діями обвинуваченої, яка так і не була відшкодована потерпілій стороні. При цьому суд обмежився призначенням мінімальної міри покарання передбаченою санкцією ч.4 ст. 191 КК України, за якою вона була засуджена.
Призначене судом покарання за своїм виглядом і розміром є необхідним для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння нових правопорушень. Підстав для пом'якшення покарання, як про це ставиться питання в апеляції, колегія суддів не знаходить.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2013 року, відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до ст.426 КПК України касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
