1 вересня набрала чинності постанова Нацбанку, відповідно до якої розрахунки, що перевищують 150 тисяч гривень, повинні здійснюватися в безготівковій формі. Так влада домагається одразу кілька цілей: залучити додаткові гроші в банківську систему та змусити громадян показати свої справжні статки, діставши накопичення "з-під подушки". Сама ініціатива з першого дня її оприлюднення обросла цілою низкою "міфів". Економісти, які звикли мислити стратегічно, в цілому позитивно сприйняли нововведення, вказуючи, що це не лише сприятиме детінізації економіки, а й створить передумови для здешевлення банківських кредитів. Що ж, ми спробуємо розібратися, які наслідки матимуть нові правила для пересічного громадянина.

Нове правило безготівкових розрахунків стосуватиметься двох випадків: перший — коли фізична особа купує щось у підприємства або підприємця і сума покупки перевищує 150 тисяч гривень. Наприклад, це може бути дорога побутова техніка чи ювелірні прикраси з магазину, нове авто із салону або квартира в забудовника. Другий випадок застосування — між фізичними особами підписується договір купівлі-продажу в нотаріуса, сума якого також перевищує 150 тисяч гривень.

Варто зазначити, що в більшості випадків дорогі покупки і раніше проводилися через банківські установи, наприклад, при придбанні авто в офіційному салоні розрахунок все одно вівся через банківську касу. Певні незручності відчує особа, яка, скажімо, захоче придбати в магазині коштовний швейцарський годинник, особливо, якщо не забажає при цьому афішувати свої статки. Та й за таких умов респектабельні бутіки знайдуть що запропонувати своєму VІP-клієнтові. Наприклад, укладення договору купівлі-продажу з розстрочкою, коли за документами оплата вноситься в сумі, що не перевищує 150 тисяч гривень на день.

Пересічна ж людина не стикатиметься з новими правилами у повсякденному житті. Не поширюватимуться правила безготівкового розрахунку на купівлю-продаж уживаних авто. У постанові НБУ чітко сказано, що "правило 150 тисяч" поширюється на договори купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню. Нині автомобілі, що були у використанні, і так дуже рідко продаються через нотаріальні контори. Автолюбителі уникають нотаріусів через дорожнечу їхніх послуг: за оформлення такого договору законодавством передбачено державне мито в розмірі 5% від вартості автомобіля. Майже всі автомобілі на вторинному ринку змінюють власників на товарних біржах через оформлення так званої довідки-рахунку. Якщо нічого не зміниться — авто й надалі купуватимуться за готівку.

Найімовірніша ситуація, коли доведеться вдаватися до безготівкового розрахунку, це якщо треба буде придбати чи продати нерухомість на вторинному ринку.

Хто зазиратиме до кишені?

До останнього часу ані нотаріус, ані податкова не втручалися в питання розрахунку між продавцями та покупцями нерухомості. Була єдина вимога — щоб усі обов'язкові платежі було сплачено з суми, що є не меншою від оціночної, решта — справа сторін. Типова угода з продажу квартири мала такий вигляд. Покупець приносив на підписання договору обумовлену суму, найчастіше в іноземній валюті. Продавець перелічував та забирав гроші. Максимум, що робив нотаріус — давав сторонам можливість усамітнитися в окремому приміщенні для вирішення всіх грошових питань. У договорах же переважно містилося положення, що "підписи сторін підтверджують розрахунок у повному обсязі".

Хто нині контролюватиме дотримання безготівкового розрахунку? Останнім часом у ЗМІ лунали припущення, що відповідатиме за все нотаріус. Це не зовсім так. У документах, що регулюють діяльність нотаріусів, до останнього часу не було жодних змін. Окрім роз'яснювального листа Мін'юсту, в якому йшлося, що у зв'язку з набранням чинності новою постановою НБУ нотаріуси повинні діяти чітко у відповідності до законодавства. Що це означає, схоже, кожен нотаріус вирішуватиме на власний розсуд. Особливо прискіпливі вимагатимуть від сторін квитанції про розрахунок. Інші керуватимуться законодавчо закріпленим Порядком вчинення нотаріальних дій, що не передбачає затребування жодних підтверджень про розрахунок, і як і раніше не втручатимуться в це питання.

Природно, що контролюючу функцію на себе візьме податкова. Тим паче що і так вся необхідна інформація надходить до фіскального органу — нотаріуси повідомляють про кожного продавця нерухомості і прибуток, який він отримав. З другого боку, від банків надходить інформація про рахунки. Однак станом на сьогодні звести цю інформацію та проаналізувати буде доволі складно. Тож не виключено, що "правило 150 тисяч" згодом буде уточнено та конкретизовано.

Клієнт "по неволі"

На жаль, нові правила потягнуть за собою не лише організаційні незручності, а й доволі значні фінансові втрати. Тож що потрібно буде зробити для розрахунку за нерухомість. Розглянемо процедуру покроково.

Крок перший. Сторони відкривають в одному або в кількох банках рахунки.

Крок другий. Покупець кладе гроші на рахунок, при цьому, якщо його збереження у валюті, він здійснює обмін на гривні.

Крок третій. Покупець переказує гроші на рахунок продавця.

Крок четвертий. Продавець знімає кошти з рахунку та за умови, що він хоче зберігати кошти у валюті, здійснює зворотний обмін.

За нашими оцінками, на цих операціях може втрачатися від 0,5 до 4 відсотків від суми угоди. Тож, скажімо, якщо квартира продається за 800 тисяч гривень, втрати можуть сягати 32 тисяч гривень. Детальніше дивіться на малюнку (інформацію взято в одному з найбільших банків України з біло-зеленою вивіскою).

При переведенні грошей з іноземної валюти в гривню і навпаки додаткові втрати становитимуть від 4 до 20 тисяч гривень Нововведення підштовхуватиме продавців, які отримали гроші на продажу нерухомості, не поспішати знімати їх з рахунку. Банки з радістю запропонують вам безплатно перевести гроші на депозит або оформити картку, якою можна розплачуватися за невеликі покупки.

У такий спосіб досягається одна з головних цілей нововведення — залучити гроші населення в банківські установи та в результаті — в економіку держави. Хто ж не захоче тримати гроші в банку, змушений буде все одно підтримувати вітчизняну банківську систему, сплачуючи комісійну винагороду.

Тут пропонуємо пораду: щоб зекономити, детально вивчіть пропозиції банків, можливо, що котрийсь бере меншу комісію за зняття або переказ коштів.

Обхідні шляхи

З першого дня як пролунала інформація про нові правила безготівкового розрахунку, поширюється думка, що уникнути цього дуже просто — потрібно розбити оплату на декілька платежів не більше 150 тисяч гривень. Можливість розплачуватися поступово справді існує, однак це стосується придбання, скажімо, квартири у забудовника або інших товарів, про що ми писали вище, та не стосується угод з нерухомістю на вторинному ринку. Тут уникнути нотаріуса не вдасться і "розстрочка" не матиме жодного значення, оскільки враховуватиметься загальна сума договору, а не розмір одного платежу.

Один із реальних способів обійти законодавство та уникнути контролю — це занизити суму в договорі. Обов'язкові платежі все одно сплачуються з оціночної вартості, а суму угоди сторони вправі визначати на власний розсуд. Тож, навіть якщо оцінка квартири становитиме 800 тисяч гривень, сторони можуть записати до договору 150 тисяч та розрахуватися готівкою.

Основний мінус такої "схеми" полягає в незахищеності інтересів покупця. У разі визнання договору недійсним, йому повернеться лише сума, записана в договорі, — 150 тисяч гривень.

Банківські втрати при купівлі-продажу квартири вартістю 800 тисяч гривень

Покупець

Продавець

Відкриття рахунку

Переказ коштів на рахунок Продавця

Відкриття рахунку

Зняття коштів з рахунку

Ярослав ГРУЩИНСЬКИЙ.