За 40 років існування на головну телевежу країни досі не ступала нога жодного туриста
Наталія ДОЛИНА, Світлана СКРЯБІНА, (фото), «Урядовий кур’єр»
Київську телевежу видно з будь-якого району міста. І це не дивно. Така споруда заввишки 385 метрів — лише одна з-поміж веж в Україні та на 9-му місці у світі.
Який красивий Київ
Пальма першості — за унікальність
Вона побила рекорд знаменитої Ейфелевої вежі, однак не «доросла» до Останкінської, висота якої 500 метрів. Зате пальму першості отримала за унікальність: стала першою у світі суцільнозварною вежею.
За словами фахівців, конструкція настільки досконала, що витримає будь-який ураган і навіть 9-бальний землетрус. Її виготовили із трубчатих елементів без жодного болта і заклепки, їх з’єднали електрозварюванням.
— База цієї металоконструкції — восьмигранна обойма на чотирьох опорах-«ногах» (її основа у діаметрі 90 метрів). Монтували вежу унікальним способом: її нарощували знизу, піднімаючи вгору вже зібрані частини. Для цього задіяли вісім гідравлічних домкратів вантажопідйомністю по 200 тонн кожен. Таку технологію застосували вперше у світі, — розповів начальник відділу висотних споруд Борис Бут.
Мозковий центр телевежі
Життя для півсотні каналів
Юрія Омеляненка називають найпершим телевізійником України. Йому 87 років, з них понад 60 він присвятив телебаченню. Саме під його керівництвом запрацювала перша Київська телевежа на Малопідвальній. І саме він очолював процес проектування другої телевізійної передавальної станції на Сирці. Попри те, що Україна була зруйнована після війни, українські заводи таки спромоглися виготовити всі необхідні деталі для масштабного будівництва.
— Все робили українці. Метал наш, труби наші, спосіб монтажу — все було вітчизняним. З пуском цієї станції 97% України забезпечили трьома програмами, а нині за вежею — мовлення майже півсотні телеканалів та кілька десятків радіоканалів, — розповів пан Юрій.
Її бачать усі, але всередину пощастило потрапити не багатьом. На відміну від московської або паризької, тут немає ні телестудій, ні ресторану, підніматися на вежу — привілей для обраних, адже вона вважається режимним об’єктом. За 40 років існування Київської телевежі на неї не піднявся жоден турист. Кияни і гості міста можуть лише уявити, що там всередині і яке усе на вигляд згори.
Втім, журналістам «УК» вдалося тут побувати. На вежі два ліфти, один з яких працює до відмітки 200 метрів, а другий — до 329. На відмітках 80 і 200 метрів розташовані дві технічні споруди. На висоті 200 метрів — серце українського телебачення, все технічне оснащення для прийому і передачі сигналу. Мозковий центр телевежі — центр контролю й управління радіо і телебаченням. Сюди стікаються всі вхідні та вихідні сигнали телерадіокомпаній, здійснюється розподіл сигналів і цілодобовий контроль їхньої якості. Крім того, за допомогою цієї апаратної тележурналісти здійснюють перегін, тобто передачу відеоматеріалів як до Києва, так і зі столиці в інші міста і країни. В другому залі — сучасне обладнання для запуску і підтримки цифрового телебачення високої чіткості. Фахівці, які стежать за тим, щоб ми вчасно отримали якісне зображення на своїх телевізорах, розповідають, що вдома ніколи не дивляться телевізор. Цього їм вистачає на роботі.
Напередодні свята відбувся конкурс дитячого малюнка
Столиця як на долоні
Дістаються на роботу працівники вежі стареньким ліфтом — йому 33 роки. В кабіні може перебувати не більше 6 осіб. Але працює ліфт швидше за звичайні — метр долає за 4 секунди. Сідаємо у ліфт — і менш ніж через хвилину ми на висоті 200 метрів, на оглядовому майданчику. Видовище, яке відкривається зверху, вражаюче. Увесь Київ як на долоні. До Троєщини і Борщагівки — рукою подати, а Майдан та Поділ і зовсім поряд. Будівля телецентру, у народі прозвана «Олівцем», здається будиночком, зібраним із дитячого конструктора.
Вище за 200 метрів має право підніматися лише обмежене коло фахівців. Потрібні дозвіл і відключення деяких типів антен і передавачів. Річ у тому, що нагорі вежі неймовірно потужні випромінювачі. Працівники пояснили нам це так: це все одно, що людині потрапити в мікрохвильовку.
До 327 метрів можна доїхати на іншому ліфті, а далі — майже 60 метрів — пересуватися вузенькими східцями. Кажуть, при великому вітрі маківка вежі коливається з амплітудою 6 метрів. Але саме така висота башти дала змогу охопити сигналом зону в радіусі 100 кілометрів і передавати його на інші, менш потужні вежі.
За словами Костянтина Захаренка, виконувача обов’язків генерального директора концерну РРТ, до якого входить телевежа, нині тут найсучасніше у світі обладнання. «Ми працюємо над повним переходом до цифрового мовлення 2015-го, і практично готові до цього», — запевнив він.
Конструкція настільки досконала, що витримає будь-який ураган
ЦЕ ЦІКАВО
