«УК» дізнавався про мистецтво японського воїна
Дарина ФІАЛКО для «Урядового кур’єра» Олександр ЛЕПЕТУХА (фото), «Урядовий кур’єр»
Східний войовничий дух оповив Київський планетарій. Тут триває виставка «Самураї. Мистецтво війни», на якій «УК» уже побував і поспішає поділитися враженнями від побаченого й почутого. Тож запрошуємо до уявної екскурсії виставкою.
Манекени самураїв на повен зріст — видовище вражаюче
Із виставкової зали лунають слова японської мудрості, що звучать на тлі східної музики. І ось фактично на порозі відвідувачів зустрічають три манекени заввишки з людину: один самурай — верхи на коні, інші приготували до бою зброю. Історія свідчить, що спершу самураї були звичайними слугами. А воїнами стали, коли військам бракувало кількісної сили. Тоді й освоїли мистецтво війни. Воно виявлялося і в зовнішніх ознаках. В експозиції представлено обладунки воїнів XIV—XIX ст., що заворожують своєю мозаїчною композицією. Над таким одностроєм працювала низка майстрів упродовж року, проте бувало, що цей термін подвоювався. Якість матеріалів, із яких виготовляли обладунок, вказувала на ранг воїна. Родзинкою експозиції називають спорядження Токугава Ізясу, завдяки якому в Японії свого часу настала епоха миру.
Японська красуня на тлі віяла
До того ж виставка представляє різні види масок для воїнів, якими вони жахали супротивників, шоломів і прикрас до них. Кожен шолом забезпечував упізнаваність самурая на полі бою, мав призначення й вказував на ранг воїна.
Якщо зброя в руках справжнього воїна — навіть травинка, то на що здатна його стріла?
Окрема експозиційна зала присвячена мечам. Кажуть, що в цій зброї містилася душа самурая. Тож її передавали з покоління в покоління. Наш екс?кур?со?вод розказала, що сила самурая була не в мечі, а в його розумі, дусі, бажанні здобути перемогу. Тому навіть травинка в руці справжнього воїна може перетворитися на зброю.
Жахати супротивників можна і своїми масками
Головною зброєю самурая були лук і стріли. Цікаво, що назва лівої руки у перекладі з японської означає «рука, у якій тримають лук», тому її японці вважали важливішою, ніж праву. Існує навіть традиція відрізання мізинця лівої руки на знак спокутування серйозної провини.
Серед зброї окреме місце займає експозиція споряджень для здійснення сеппуку (японського ритуального самогубства). Тут і білий костюм віком понад сто років, призначений лише для цього ритуалу.
Сила самурая була не в мечі, а в розумі
Такий запеклий дух війни утихомирюють шовкові сувої, що звисають зі стелі, майже торкаючись підлоги. Вони демонструють зразки інтимної лірики Тайра Цунеморі, принцеси Шікіко та інших. Стіни прикрашає японський живопис. Справді «живописний» вигляд має колекція кімоно: дорожчих і дешевших, із довгими рукавами (ознака незаміжніх) і коротшими (вказують на заміжню жінку), повсякденних і весільних. Неподалік красується уквітчаний золотом японський театральний костюм.
Передають японський колорит і другорядні експонати, як ось заслони. Вони слугують не тільки для розподілу простору, це частина декору, оскільки у традиційному японському будинку картин немає. На заслонах японці зображували різноманітні сюжети, які могли розглядати годинами. У будинках самураїв популярними були сюжети воєнної тематики.
Ворожіння по-японськи: що чекає на родину в новому році?
Якщо нас, сучасників, віяла рятують від спеки або доповнюють образ, то японці знаходили їм значно оригінальніше призначення. Віяла слугували записниками ідей, а ще на них японці могли передати милостиню. Пізніше віяла використовували під час війни: ними, наприклад, можна було давати сигнали на полі битви. До того ж спочатку їх носили лише чоловіки, пізніше — жінки, діти.
Закінчують експозицію костюми японських аристократів, пошиті на англійський кшталт. А передує їм найбільш мрійлива частина експозиції — святилище Аматерасу, богині-сонця, однієї з головних божеств синтоїзму. Саме тут відвідувачам пропонують загадати бажання. Як це зробити? Дізнайтеся на самій виставці, що триватиме до 20 квітня.
