З появою обслуговуючих і заготівельних формувань на Сумщині селянам стало легше збувати вироблене і працювати на землі
Проблему створення закупівельних і обслуговуючих кооперативів давно віднесено до задавнених, хоча вона не настільки вкрита «мохом», аби вважатися безнадійною. Принаймні у сільських населених пунктах області ведеться планомірна робота з їх створення.
Як наголошує начальник департаменту агропромислового розвитку Сумської облдержадміністрації Володимир Івченко, іншого виходу немає — залишається переймати досвід цивілізованих країн світу і пробувати ставати поряд з ними. Тим більше, що позиції приватного сектору зміцнюються. Сьогодні в області налічується майже 145 тисяч особистих господарств, де виробляється до 40% валової сільгосппродукції. З них третина — рослинницька, дві третини — тваринницька.
Але що більше молока, м’яса, городини тощо виробляє селянин, то дужче болить у нього голова: як вигідно реалізувати вироблене тяжкою щоденною працею. Сподіватися на перекупників чи якихось оптових «гастролерів»? Їхати самотужки на ринок до районного чи обласного центру? Зрештою, збути «зайвих» корів, бичків, теляток і виробляти продукцію лише для власного столу? На щастя, ці запитання не риторичні. Область уже має перші кооперативні паростки, що вселяють надію на успішний завтрашній день.
«Ласуня» для Красуні
Селище Терни Недригайлівського району — один з найбільших сільських населених пунктів області. Здавна славиться базарами та ярмарками, де можна було придбати чи не найкращих поросят у всій окрузі. І хоч частину тієї слави втрачено, все ж таки селяни не поспішають вішати замки на хліви та сараї. Й сьогодні тут утримують сотні голів різної живності.
Але, як і в інших селах, у Тернах зрозуміли: без закупівельного кооперативу не те що важко, а взагалі неможливо. Отже, 5 років тому вирішили організувати «Ласуню», яка б перебрала на себе заготівельні турботи. Як пригадує селищний голова Ігор Борисовський, починали з двох працівників і маленького молокоприймального пункту. Швидко збагнули, що справа вигідна і потрібна.
Поступово нарощували заготівельні потужності, налагодили зв’язки з переробними підприємствами, розширили штат працівників. Сьогодні в «Ласуні» — шестеро місцевих селян, які обслуговують понад 400 селянських дворів не лише в Тернах, а й навколишніх селах. Навіть «дісталися» сусіднього Буринського району — селяни тамтешньої Черепівки залюбки пристали на запропоновані умови співпраці.
Окрім заготівельних, узяли на себе і низку обслуговуючих функцій. Зокрема, пропонують послуги із заготівель кормів, у тому числі сіна, обробітку землі тощо.
За словами Ігоря Петровича, значення кооперативу важко переоцінити. По-перше, селяни не мають клопотів у реалізації виробленої продукції. По-друге, створено додаткові робочі місця з непоганими зарплатами. По-третє, «Ласуня» допомагає місцевому бюджету, адже зареєстрована на території селищної ради. Отже, таких «по-» набирається стільки, що не вистачить пальців на руці. І кожне на користь усім: конкретному селянину, сільській громаді, покупцям, які залюбки купують продукцію, вироблену з молока Красунь, Лисок, Майок…
Головне — вигідно реалізувати вироблене тяжкою щоденною працею. Фото Володимира ЗАЇКИ
Від перестановки доданків міняється суть
«Ласуня» — лише один приклад ефективної кооперативної структури в області. Загалом же станом на початок 2013 року на території Сумщини зареєстровано 38 кооперативів, з яких стабільно працюють 12. З них половина — багатофункціональні: з обробітку землі, обслуговування водогонів, виготовлення столярних виробів, ще 5 — молочарські і 1 — з розвитку молочного скотарства. І хоч вони мають дещо відмінну спеціалізацію, їхня діяльність багато в чому схожа.
Однак далеко не всі формування витримують умови, в яких доводиться працювати. Причини різні: фінансові, організаційні. Отож частина з них сходить з дистанції, окремі трансформуються, видозмінюються, приймаючи запропоновані «правила гри». Як приклад, діяльність кооперативів «Лебединський» і «Слобожанський» Лебединського району. Три роки тому керівництво обох підрозділів дійшло думки, що кожному окремо вижити буде проблематично, а ось якщо об’єднати зусилля…
Уклавши угоду про співпрацю, розмістилися в одному приміщенні, завдяки чому заощадили кошти на його утримання, спільно почали використовувати молоковоз. Нині тут виготовляють кисломолочний і твердий сир «Чедер», «Бринза», «Сулугуні», масло, вершки, сметану, а молоко в селян — членів кооперативів закуповують за ціною на 10—15 копійок вищою, ніж пропонують молокозаводи. Про обидва добре знають в області — адже «Лебединський» і «Слобожанський» беруть активну участь у виставково-ярмаркових заходах на Сумщині.
До старожилів належить СОК «Шанс» Конотопського району, створений майже 10 років тому. Його працівники надають послуги в оранці городів, вантажоперевезеннях, помелі зерна на корм тощо, що у грошовому вираженні за останні два роки становить понад 60 тисяч гривень.
А ось працівники «Мутинчанки» Кролевецького району, окрім обробітку земель та помелу зерна, обслуговують 4 водонапірні вежі та 14 кілометрів водогону в селі Мутин. За 2012 рік вони надали різних видів послуг на майже 100 тисяч гривень.
Здавалося б, область має кооперативні орієнтири, що не дадуть збитися з обраного курсу. От лише чому ж з такими труднощами проходить становлення нових формувань?
До грошей потрібне бажання
Що це саме так, сумніватися не доводиться. Але, на жаль, часто-густо бракує і того, й іншого. Щодо коштів, то їх і справді виділяється обмаль. Востаннє Сумщина одержувала їх з держбюджету у 2009-му, коли в рамках державної цільової програми розвитку кооперативів за результатами конкурсного відбору 4 формування отримали близько півтора мільйона гривень. Решта залишилася зі сподіваннями на допомогу.
Втім, непогані фінансові перспективи обіцяє 2013 рік. За програмою підтримки малого підприємництва на розвиток сільського кооперативного руху в обласному бюджеті передбачено майже 2 мільйони гривень. Їх одержать ті кооперативи, які доведуть, що використають гроші максимально ефективно для справи.
Але при цьому в жодному разі не можна знімати з рахунку і так званого чинника селянської ініціативи. Як говорять члени кооперативів, тут не допоможуть ні накази, ні циркуляри, ні параграфи, а жодні кошти не замінять прагнення діяти у власних інтересах.
Коли саме «дозріють» ті чи ті сільські громади до рішень, ніхто не візьметься прогнозувати. У цій ситуації немає жодних каталізаторів, окрім власного бажання.
ДО РЕЧІ
Тут і ярмаркують найчастіше
АПК. Протягом минулого року в Україні пройшло 4445 ярмарків, на яких реалізовувалася сільськогосподарська та харчова продукція. Всього її продано понад 36 тисяч тонн на загальну суму 302,1 мільйона гривень.
Про це повідомив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк. За словами посадовця, найчастіше продовольчі ярмарки проходили в Сумській області — 318 разів. У Дніпропетровській 280, у Вінницькій, Житомирській, Волинській та Київській — від 232 до 226. Подібна форма торгівлі вигідна як виробникам, так і покупцям. Перші мають можливість продати власну продукцію без посередників і різних надбавок, а другі — купити все потрібне для повноцінного харчування за цінами товаровиробників.
Що стосується Сумщини, то область успішно уникає цінових коливань на основні види продовольства. Стабільною залишається ситуація на ринку хліба та борошна, олії, масла, молочних та м’ясних виробів, риби тощо. Тобто саме тих продуктів, які є постійно в асортименті учасників ярмарків.
