Лише деякі магазини можуть довести, що торгують дійсно «чистою» продукцією
«Урядовий кур’єр» опублікував не один десяток матеріалів про якість харчів, які продаються у вітчизняній торговельній мережі. Звісно, всі вони грунтувались на дослідженнях компетентних громадських і державних організацій. Висновки невтішні, — якість більшості продуктів далеко не найкраща, тож альтернативу їм може скласти органічна їжа. Останнім часом в Україні з’явилося чимало магазинів, де продають такі продукти. Тож ми вирішили завітати у ті, що спеціалізуються на органіці, й дослідити, чи справді «чисті» продукти продаються в українських магазинах. А також з’ясувати, як звичайному покупцеві відрізнити органіку від замаскованої під неї продукції.
Овочі, вирощені на своєму городі, може й не органічні, але точно екологічні. Фото з сайту gazeta.fi
Технологія від діда-прадіда
Нагадаємо, що органічними можуть називатися лише продукти, вирощені на чистих землях без застосування хімікатів. Тобто продукція, вирощена старим дідівським способом, має право іменуватись органічною. Тож якщо вирощувати справжню органічну продукцію, не можна використовувати мінеральні добрива, стимулятори росту, пестициди і так далі. Насіння також має бути органічним. Для боротьби зі шкідниками при органічному виробництві застосовують фізичні й біологічні способи: світло, шум, температурні режими або дозволені спеціалізованими установами натуральні добрива. А ось мінералізація й рафінування забороняється, тому що це шкодить поживним властивостям.
Дуже серйозні вимоги до грунтів, на яких вирощується органічна продукція. Чорноземи мають сертифікувати спеціалізовані установи, і лише після цієї тривалої та складної процедури фермер може розпочати «чисте» виробництво.
Що цікаво, в Україні органічну продукцію можна придбати як у віртуальних, так і в звичайних, але спеціалізованих магазинах. А нещодавно відділи такої продукції з’явились у великих супермаркетах. Тож кореспондент «УК» й вирішила з’ясувати, наскільки ця продукція органічна.
Першими в коло моєї підвищеної уваги потрапили інтернет-магазини. Знайти їх у Всесвітній мережі не проблема. Перед тим як зробити замовлення, заходжу на один із таких сайтів і вивчаю наявну інформацію. В цьому інтернет-магазині є інформативне вікно під назвою «сертифікати». Починаю їх вивчати. Перше, на що звертаю увагу, термін дії, принаймні перших трьох сертифікатів, вже… закінчився. Щоб з’ясувати, в чому річ, телефоную в магазин. Консультант, почувши запитання, починає виправдовуватись, мовляв, просто сайтом немає кому займатися, тому інформація на ньому застаріла. Всі сертифікати на продукцію, мабуть, є, але у керівництва, каже вона. Тож можна прийти у їхній звичайний магазин, де покупцеві нададуть усю необхідну документацію.
Зайшовши на сайт іншого віртуального магазину, знову не бачу тут викладених сертифікатів на продукти. Дзвоню за вказаним телефоном… Продавець починає переконувати, що всі документи на органічну продукцію є, але які саме вона не пам’ятає, бо перебуває… не в офісі. Проте покупець може зробити замовлення і разом із ним йому принесуть і копії необхідних сертифікатів. Дуже хочеться вірити цим словам, адже часто буває, що потім замість сертифікату нагодують лише обіцянками або виправдовуваннями.
Що ж, можливо, у реальних магазинах ситуація з документами краща. Аби це з’ясувати, вирушаю в невеличкий тур «органічними» бутиками. Розпочинаю свою ревізію з магазину, розташованого навпроти столичної пам’ятки архітектури — Золотих воріт. Перш за все звертаю увагу на те, що це не просто маленький бутик, а пристойний двоповерховий комплекс, до складу якого входять органічний магазин, спа-салон і кафе. Вельми незвичний, проте вдалий формат такого поєднання. Адже прихильники всього органічного можуть не лише купити чисту продукцію, а й скуштувати такі ж солодощі й каву, зробити косметичні процедури виключно із органічної продукції.
Звертаю увагу на те, що тут реалізують переважно косметичні засоби, парфуми й побутову хімію. Продуктів харчування небагато — лише солодощі та чаї. Проте, як запевнила адміністратор бутика, асортимент продуктів харчування регулярно поновлюється й розширюється. Оскільки цей рейд орієнтований все-таки на їжу, тож і цікавитимусь сертифікатами на представлені продукти.
Почувши прохання показати цей документ, продавець лише попросила зачекати хвилинку, поки вона принесе копії сертифікатів на обраний мною продукт — шоколадку. Найбільше вразило, що представницю торгівлі не те що не збентежило, а навіть не здивувало прохання. Зазвичай, почувши щось подібне, більшість продавців, скажімо так, звичайних магазинів, спочатку невдоволено «фиркають», а потім починають розповідати байки, що десь цей документ є, але «не тут», і на нього можна подивитись, «тільки не зараз».
У цьому випадку документ мені надали через кілька хвилин. І що важливо — термін його дії, на відміну від тих сертифікатів, які були викладені в деяких інтернет-магазинах, ще не сплив. Тож попри чималу вартість шоколадки — 30 грн, — я як покупець мала можливість переконатись в її органічності (це доводилось офіційним документом). Заодно мені продемонстрували сертифікати й на чаї. А коли продавець дізналась, що сьогодні купувати нічого не буду, лише усміхнулась і запропонувала подивитись іншу органічну продукцію.
Випробування цікавістю
Оскільки я вже тривалий час досліджую споживчий ринок України, як наслідок, є людиною недовірливою, тому вирішую навідатись до ще одного спеціалізованого бутика. Можливо, першого разу мені просто пощастило? Він розташований на Подолі. Зайшовши до магазину, одразу зрозуміла, що ця торговельна точка орієнтована на продукти харчування. Ага, тут точно не буде все аж так добре.
Магазин був порожній, тож до мене одразу підійшла продавець. І почала розповідати, що в них є й органічна, і екологічна продукція. Причому від вітчизняних виробників більше представлено останньої, бо в Україні, з одного боку, небагато фермерів, які виготовляють органіку, а з другого — більшість такої продукції йде на експорт. Також ще є продукція від виробників, які ще проходять сертифікацію. Оскільки цей процес затяжний, товари від таких фермерів якісні, але ще не мають сертифікатів.
Знову обираю шоколадку і прошу показати документ, який підтвердить, що вона справді може перебувати у категорії «органічна». Почувши прохання, продавець зникає в підсобних приміщеннях магазину і виринає звідти з величезною текою в руках. Погортавши папери, ми разом знаходимо необхідний документ. Паралельно консультант показує маркування на етикетці, яке свідчить про те, що продукт органічний.
Після вивчення документів на шоколадку починаю розпитувати про м’ясо і молоко. Виявляється, м’ясо потрібно замовляти заздалегідь і привозять його один раз на тиждень. І лише якщо покупець відмовився від замовлення, воно потрапляє у вільний продаж.
Залишивши цей магазин, вирішила навідатись у супермаркет, де на полицях бачила продукцію з органічним маркуванням. Проте там, почувши прохання показати сертифікат, на мене поглянули як на «ворога народу», а потім почали шукати продавця чи адміністратора, який знайде потрібний документ. Як наслідок, документ ніхто не показав, а щоб прискіпливий покупець відстав, порадили прийти завтра.
Звісно, всі магазини столиці, щоб з’ясувати ситуацію в них, не обійдеш, проте «первинне випробування на витривалість» спеціалізовані магазини та їх співробітники витримали. Адже продавці на мене витратили навіть не по 20 хвилин свого часу, не полінувались і знайшли документи, та ще й поводилися чемно, навіть емоціями не видаючи свого невдоволення, коли я просто йшла з магазину, нічого не купивши. На відміну від маркетів, працівникам яких бажано повчитися спілкуватись із потенційними покупцями.
Тема входження на український ринок органічної продукції має безліч аспектів і наявністю чи відсутністю відповідних документів не вичерпується. Тож ми вирішили підготувати серію матеріалів, котрі допоможуть споживачам орієнтуватись у ситуації. Найперше, щоб зробити правильний вибір, треба розбиратись у маркуванні органіки, бо така продукція теж дуже різна. Окрім того, у кожного іноземного сертифікаційного органу вимоги до продукції, яку вони дозволять називати органічною, різняться: десь вони дуже суворі, а десь і більш демократичні. Але жоден з подібних нюансів не повинен працювати проти споживача.
КОМПЕТЕНТНО
Євген МИЛОВАНОВ, президент Федерації органічного руху:
— Щоб серед інших відрізнити органічний продукт, потрібно подивитися на сертифікат і номер сертифікаційного органу та його назву. І якщо з’являться підозри, що цю «інформацію» просто намалювали, тоді можна буде звернутись до зазначеного на етикетці сертифікаційного органу. Для цього достатньо зайти на його веб-сайт, де є інформація про виробників.
Загалом краще купувати органічну продукцію в спеціалізованих магазинах або у великих супермаркетах, де почали робити стійки. Хоч тут теж дещо спірна ситуація, адже деякі супермаркети зробили спеціалізовані стійки, але виставляють там усе що завгодно. Такі випадки, на жаль, трапляються. Є низка магазинів натуральних та органічних продуктів, у яких від 10% до 40%, від загальної номенклатури товарів, — сертифіковані органічні продукти від українських та іноземних виробників. Серед імпортних товарів переважає продукція із Нідерландів, Італії, Великої Британії.
