Унікальні handmade товари українських та закордонних майстрів вразили кореспондента «УК» якістю та засмутили ціною
Катерина МАЦЕГОРА, Володимир ЗАЇКА (фото), «Урядовий кур’єр»
До Міжнародного виставкового центру на VI Міжнародну виставку рукоділля і творчості «Золоті руки майстрів» іду із зацікавленням. Не сумніваюся у здібностях вітчизняних майстринь, та все ж хочеться порівняти їхню творчість із закордонною.
Такі килими в дорогі столичні магазини оптом беруть і правлять вже ціну 100 тис. дол.
Афродіта думу гадає
Мушу сказати, що важко об’єктивно оцінити представлені експонати. Ну хіба можна порівняти вишиті бісером роботи у 3-D-ефекті з вишитими шовковими стрічками картинами? За останніми, до речі, стоять у черзі не лише українки, а й полячки. Пані Войслава з Кракова жваво розповідає продавцеві, що такі роботи з атласу в них на батьківщині дуже цінуються, та мало хто їх ладен виробляти власноруч. Тож і їдуть любителі цієї вишивки до Росії чи України, аби придбати її якнайдешевше. До речі, одна картина розміром 25 на 40 см коштує від 65 грн. Принаймні таку ціну править за неї Любов Квартюк з Росії. Цього дня можна познайомитися і з майстрами вишивки шовковими стрічками з ПАР Ді Ван Нікерк і Хейзл Блом Камп та з Польщі Єви Кокошки.
А ось до бісеру народ не має інтересу. Дивуюся неувазі, та, наближаючись впритул до цінника, знаходжу цьому пояснення. Кольє із Алмати (Казахстан) зі звичайнісінького бісеру коштує 300 дол. А кольє із бронзи та шовкового обсидіану, оброблене бісеринами, — від 400 дол. Та хіба спроможний хтось із поціновувачів одягти його на шию за таку ціну? Далі виставлений бісерний ексклюзив із Литви: два кольє з назвою «Квітка кохання» та «Нічне диско». Вони переливаються під певним освітленням різними відтінками барв — від синьо-зеленого до фіолетово-пурпурового. А далі красуються на стенді «Таїни морських глибин», «Шаманка», «Афродіта». Це все прикраси на шию, та як назви поєднуються з виробами, мій мозок не збагне. Навіть «Перо Жар-птиці» я впіймати можу, та, на жаль, не маю в кишені півтисячі доларів.
З побаченого тут краму найцікавіший від майстрині зі Ставрополя (Росія) Інни Рогачевої. Жінка зробила з бісеру ляльок, які символізують осінь, літо, зиму й весну. Дивлюсь і поринаю у вир цих сезонних коливань: одна ніби морозом обдає, друга гріє кольоровим світлом, третя — жайворонковою піснею відлунює, а четверта повертає у реальність — осінь. Хочу придбати цю красу, та зась — не продається експонат. Аж далі бачу й наші вироби: особисті прикраси від Галини Мусурівської з Чернівців. Її брошка «Кам’яна квітка» хоч темних кольорів, та затьмарює оригінальною формою кольє «Задумливість Афродіти» з Америки від Ольги Діллов.
Оце, власне, й все, що виокремила із 32 дизайнерських робіт. Однак на колір і смак товариш не всяк. Виявляється, експонати приїхали з різних куточків України, Росії, Казахстану, Великобританії, Японії та Австралії на III Міжнародний конкурс «Бісерний ексклюзив», який відбувся в рамках виставки.
Ця русалка із ладолу не продається
За шовкопряд долари готуйте
Не можу визначитися, що мені хотілося б більше: каблучку із кварцу чи сукню з вовни.
У першому випадку народний майстер України кварцодув Олександр Черненко пояснює: «Ці роботи унікальні, єдині в Україні. Окрім того, не б’ються, бо кварц за міцністю можна прирівняти до алмазу, — так він агітує зробити покупку. — Ось погляньте на каблучки: прозорі по 300 грн, з квіточками — по 500 грн. А ось ці блакитного чи жовтого кольору — по 1200 грн. Загалом ви можете замовити будь-яку форму — все зроблю за італійськими технологіями». Вірю й хочу. Та, боюсь, що, якщо замовлю хоч одну таку каблучку, доведеться «покласти зуби на полицю» принаймні на півмісяця. А роботи справді гарні. Ніби ореол над образом святого, сяє рамка з кварцу за 25 тис. грн, поставила б у квартирі в себе й ляльку з цього матеріалу, та не маю зайвих 50 тис., повісила б на стіну й картину з кольорового скла, та шкода мені 600 грн.
Іду далі. Привертає увагу надпис відділу «Хутряна казка». Стою тут довго, бо не можу одірвати погляд від сукні з натурального волокна. Вона тепла, а за текстурою тоненька, наче шовк. Містична в неї якість і казкова ціна: 2 тис. 400 грн. Сумки, щоправда, трохи дешевші, та й вони «відтягуватимуть руки» за 800 грн.
Зупиняю себе біля індійських витребеньок. Та подивувалася недовго. «Ціна за цей шовкопряд, — так продавець Марина називає килим із шовку, — 300 дол. Беріть, не пожалкуєте! У нас такі в дорогі столичні магазини оптом беруть і правлять вже ціну 100 тис. дол.». Та на мене така агітація не діє — тікаю геть.
Королівська братія полюбляє вінтаж за 35 тис. дол.
Росія — ляльковий центр
Не пам’ятаю як, аж опинилася у IV Міжнародному салоні «Модна лялька». Зачаровуюсь русалкою з ладолу. Її автор Марина Зіміна пояснює: «Це такий спеціальний матеріал, що твердіє, та металеві деталі. Залежно від розміру, техніки та імені художника коливається ціна. Ось ця русалка коштує 10 тис. грн, а ця (показує на рибу з людським напівмертвим обличчям в зелених тонах) не продається зовсім». То, може, й на краще, думаю собі. Однак майстер пояснює ще один цікавий факт: «Нині світовий центр з виготовлення ляльок — Росія. А в Америці в моді стиль реберн — ляльки-малюки».
Уже біля ошатного стенда італійки Лаури Скатолліні, ніби в освітленій студії, сидять дві дівчинки-ляльки під назвою «Що я маю робити», а поряд пригорнулася до ведмедика дитина — «Обійми мене міцно!» Простояла хвилин з 10, думаючи: 4 тис. євро правлять за назву чи за якість ляльки?
Об’єктивно оцінити не змогла я й ціну за короля з принцесою у вінтажному стилі, які сидять за столом і поставили ноги на візерунчасту ковдру, — 35 тис. дол. Питаю в продавця, що його важко відрізнити від цих півметрових ляльок, із якого саме матеріалу витвори та чи замовляє такий декор хтось із українців. Дівчина монотонно відповідає: «У Європі цей стиль цінують як ніде». Можливо. Але хіба в Україні треба правити за нього європейську ціну?
Крокую поспіхом до виходу й розумію: із Росії привезено справді безліч експонатів — з плюшу, паперплею (спеціальний матеріал для іграшок), бавовни. Багато ляльок і для будь-якого інтер’єру, однак ціни кусаються. 10- сантиметровий ведмедик, для прикладу, — 12 тис. грн, а ляльки на кухню — зокрема «кукляхи» з Пензи Віри Астахової до 20 см зі звичайнісінької тканини — 400—800 грн. Краєм вуха почула від організаторів, що цьогорічна «Модна лялька» зібрала роботи понад 160 художників-лялькарів з України, Німеччини, Італії, США, Росії, Білорусі та Молдови. З України ж помацала лише ляльку Марини Литовченко з Харкова. Текстильна іграшка з мультфільму «Маша і ведмідь» вміє сидіти, крутити руками та смоктати льодяника. І це за 300 грн.
А перед виходом почала сміятися, бо побачила біля маленького стенда справжнісінький натовп. Виявляється, наш люд привабило кримське мило ручної роботи. Не дивуюся вже: за 100 грамів тут правлять від 20 до 40 грн. І функції його універсальні: можна мити голову, обличчя, тіло. Ось тут собі по кишені я й придбала блиск для губ за 25 грн і засіб для зміцнення нігтів — за 35. І пішла геть із надією бодай колись прийти на таку виставку з грошима, аби поставити у квартирі хоча б один із побачених екстравагантних експонатів ручної роботи.
