Але й досі не можу зрозуміти, чи єдиними є норми води, чи також вони різняться за географією.
У нас раніше була норма 250 літрів води на людину на місяць. Ми жартували, що це на слона. Але платили справно, і з розумінням ставилися до «проривів» та «витікання». Але наприкінці минулого року ця норма збільшилася до 375 літрів. На запитання, чому, сказали, що поставили насос. Де — не кажуть, замість цього ведуть розмову про необхідність лічильника.
Отже, хочу дізнатися: чи змінював Кабмін норму водопостачання на одну людину і чи правомірно пов’язувати підвищення норми зі встановленням насоса?
І ще одне запитання. Що робити, коли у багатоповерховому будинку протікає дах? Нам кажуть: зберіть гроші на ремонт самі. Але чи це не обов’язок голови ОСББ — перейматися цим питанням? Хто має відповідати за ремонт даху: мешканці останнього поверху, всі мешканці і представники ОСББ?
Л. ПРЯХІНА, м. Маріуполь Донецької обл.
Олег ЖУЧЕНКО, начальник управління водопровідно-каналізаційного господарства Мінрегіону:
Щодо затвердження норми питного водопостачання та зв’язку між нормою та встановленням насосу для підкачування води:
— Постановою Кабінету Міністрів від 25.08.2004 року №1107 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження «нормативів питного водопостачання» визначено вимоги до розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання за нормального функціонування систем питного водопостачання, за їх порушення та за надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.
Норматив (норма) питного водопостачання — розрахункова кількість питної води, яка необхідна для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб однієї людини протягом доби у конкретному населеному пункті, на окремому об’єкті або транспортному засобі.
Нормативи питного водопостачання використовуються для визначення обсягів постачання питної води у разі відсутності або тимчасової несправності засобів обліку споживання питної води.
Під час розроблення нормативів питного водопостачання у конкретному населеному пункті враховуються:
— район та умови проживання (ступінь благоустрою житла за класифікацією Державних будівельних норм «Внутрішній водопровід і каналізація будинків», вплив кліматичних і екологічних факторів, місцевих умов на водоспоживання населення);
— ступінь обладнання будинків і квартир засобами обліку споживання питної води;
— рівень культури водокористування;
— забезпечення населеного пункту водними ресурсами та потужностями з очистки та подачі питної води тощо.
Перегляд нормативів питного водопостачання здійснюється один раз на три роки, а у разі необхідності допускається їх достроковий перегляд.
Нормативи питного водопостачання у конкретному населеному пункті розробляються та науково об∂рунтовуються згідно з Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженою наказом Держжитлокомунгоспу від 27.09.2005 року №148 та зареєстрованою в Мін’юсті 17.10.2005 року за №1210/11490, спеціалізованими науково-дослідними організаціями на замовлення місцевих адміністрацій або органів місцевого самоврядування та затверджуються ними після погодження з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони здоров’я, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.
У пункті 7 статті 18 Закону «Про місцеві державні адміністрації» зазначено, що місцева державна адміністрація визначає і встановлює норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх дотриманням.
Отже, норми споживання встановлюються на місцях і, згідно із зазначеною постановою Кабінету Міністрів, перегляд нормативів питного водопостачання здійснюється один раз на три роки, а у разі необхідності допускається їх достроковий перегляд.
Встановлення насоса для підкачування води насамперед слід пов’язувати із забезпеченням необхідного тиску в мережі централізованого водопостачання для постачання водою верхніх поверхів будинків.
Щодо ремонту даху в 9-поверховому будинку, в якому створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — об’єднання).
— Відповідно до ст. 21 Закону від 29.11.2001 року №2866-ІП «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов’язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об’єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об’єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням.
Перелік та розміри обов’язкових платежів на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна, а також порядок їх сплати встановлюються відповідно до статуту об’єднання.
За рішенням загальних зборів об’єднання можуть створюватися спеціальні фонди, витрати з яких здійснюються на цілі, що передбачені статутом. Порядок створення спеціальних фондів визначається Кабінетом Міністрів. Кошти цих фондів акумулюються на банківських рахунках об’єднання.
Постановою Кабінету Міністрів від 11.10.2002 року №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» затверджено Порядок створення спеціальних фондів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Джерелами формування спеціальних фондів об’єднання можуть бути щомісячні внески членів об’єднання, одноразові цільові внески членів об’єднання, цільове фінансування за рахунок місцевих бюджетів на обладнання під’їздів місцями для охорони, цільові внески юридичних осіб, які надають житлово-комунальні послуги, для здійснення заходів з удосконалення експлуатації внутрішньобудинкових інженерних систем, добровільні внески юридичних та фізичних осіб, кошти, одержані об’єднанням у результаті здачі в оренду допоміжних приміщень та інші не заборонені законодавством джерела фінансування.
