ПРОФОРІЄНТАЦІЯ
Чимало випускників обирають виші, не здогадуючись, що можуть бути хорошими робітниками
У багатьох сім’ях побутує думка: діти вийдуть у люди, коли отримають вищу освіту. Байдуже, за якою спеціальністю. Важливо, щоб були престижний виш і диплом у кишені. Скільки ж молоді потім гірко розплачуються за свої помилки! Що робити, коли робота за спеціальністю не подобається, а влаштуватися на іншу неможливо?
Яскравий приклад знайомої родини. Донька закінчила медичний інститут і… поповнила лави безробітних. По-перше, вона страшенно боїться крові, а по-друге, у медиків дуже мізерна зарплата.
Отже, бажано керуватися не лише набутою професією. Як зазначає заступник начальника управління організації профорієнтації та професійного навчання Державного центру зайнятості Інна Бондіні, вибір професії — це складний процес, і він залежить від того, наскільки людині вдається реально оцінити і свої можливості, і життєві цілі, й потреби ринку праці. Важливо пам’ятати: професію обираєш до душі, працюватимеш на суспільство, а результати твоєї роботи — добробут сім’ї.
Якщо всі складові поєднуються у професії, що потребує вищої освіти, — обираєш відповідний виш. Але, як показує світовий досвід, найкращий шлях до вершин професії — з робітника до спеціаліста. Адже можна з робітничою професією бути чудовим спеціалістом і отримувати пристойну зарплату. А трапляється, і доволі часто, що випускник вишу по його закінченні стає посереднім фахівцем, якого аж ніяк не радує наявність диплома. А ще гірше — згасає надія в рідних, що син чи донька зроблять кар’єру.
Молодь нині проходить шлях від робітника до спеціаліста. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Та очевидно молодь не там шукає й не те, упевнена І. Бондіні, бо сучасна економіка України потребує переважно робітничих кадрів. І є всі передумови почати кар’єрне зростання саме звідти. Наприклад, розвиваються і потребуватимуть робочих рук сфера обслуговування, сільське господарство, хімія, будівництво, екологія. Тож постає запитання: а чи варто витрачати великі гроші, брати кредити, економити усією сім’єю для того, щоб отримати диплом, за яким випускник вишу не зможе потім працевлаштуватися?
— Я б рекомендувала, звичайно, спочатку подивитися на професійно-технічні заклади, а потім уже будувати свою кар’єру відповідно до покликання і до тих змін, які відбуваються в економіці, — радить Інна Анатоліївна. — Адже за останні три роки набір у професійно-технічні заклади невпинно зростає. Це свідчить про те, що й наша профорієнтаційна, і робота професійно-технічних закладів на високому рівні, і нам вдається переконати людей отримувати робітничі професії.
