Номер провадження 2/754/2261/14
Справа №754/1547/14-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
25.03.2014 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - Ярошенко С.В.,
при секретарі - Ткаченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до відповідачів, в якому просив звільнити рухоме майно з під арешту, а саме: транспортний засіб марки «Шевроле» модель «Каптіва», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 Мотивувало свої позовні вимоги тим, що 31.03.08 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір, згідно якого забезпеченням зобов'язання за кредитним договором від 31.03.08 року є застава вищевказаного автомобіля.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.12 року в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на вказаний автомобіль шляхом продажу його позивачем та надано ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Вважає, що жодний документ, постанова або ж рішення суду не можуть порушувати прав інших осіб. Враховуючи першочерговість права на погашення заборгованості та правила ч. 3 ст. 588 ЦК України, посилається на те, що банк має перед іншими переважне право на задоволення вимог із заставленого рухомого майна. На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Відповідно до ст. 575 ЦК України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третьої особі. Правила про окремі види застав встановлюється законом.
Статею 589 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про заставу» закріплено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойкою), необхідні витрати за утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Судом встановлено, що 31.03.08 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір, згідно якого забезпеченням зобов'язання за кредитним договором є застава автомобіля марки «Шевроле» модель «Каптіва», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.12 року в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на вказаний автомобіль шляхом продажу його позивачем та надано ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Судом встановлено, що постановами ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві № 4729/8 та № 1304/7 накладено арешт на рухоме майно, що належить ОСОБА_2 Постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві № 1329/13 накладено арешт на рухоме майно, що належить ОСОБА_2
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. При цьому за приписами ст. 59 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення цього майна з під арешту.
Відповідно до ч.1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, що не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено лише у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.
Таким чином, враховуючи першочерговість права на погашення заборгованості та норму ч. 3 ст. 588 ЦК України, позивач має переважне право на задоволення вимог із заставленого рухомого майна, яке при цьому не може бути повторно предметом застави за іншими договорами.
Оскільки постанови державного виконавця про накладення арешту унеможливлюють виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.12 року та позбавляє можливості скористатись своїм правом на продаж заставленого майна у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд виходячи з того, що жодний документ, постанова або ж рішення суду не можуть порушувати прав інших сторін, приходить до висновку про задоволення вищевказаних позовних вимог.
Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8-2, 8-3, 52, 59 Закону України «Про заставу», Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 572-593 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Звільнити майно з під арешту, накладеного постановами Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві № 4729/8 та № 1304/7, постановою Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві № 1329/13, транспортний засіб марки «Шевроле» модель «Каптіва», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий
