донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.02.2013 р. справа №5006/32/207пн/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Кододової О.В.суддівАзарової З.П. Гези Т.Д.при секретарі Коломієць С.О. За участю представників сторін: від позивача - Седих Н.О. (за довіреністю) від відповідача - ОСОБА_5 (за довіреністю) від скаржника - ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_1 від 27.10.1995р.), ОСОБА_7(за довіреністю) від органу опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради - Проніна Ю.Є. (за довіреністю) Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10, м. Донецьк на рішення господарського суду та додаткове рішенняДонецької області від 27 грудня 2012року у справі№5006/32/207пн/2012 (суддя Сковородіна О.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Федар», м. Донецьк доОСОБА_11, м. Донецьк про зобов'язання учасника (засновника) товариства виконати рішення загальних зборів учасників товариства.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Федар», м. Донецьк звернулось з позовною заявою до ОСОБА_11, м. Донецьк про зобов'язання учасника (засновника) товариства виконати рішення загальних зборів учасників товариства.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27 грудня 2012року у справі №5006/32/207пн/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Ѕ частина двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вибула з володіння її власника ОСОБА_10 з її волі.
Суд першої інстанції в оспорюваному рішенні зазначає, що ОСОБА_11 в рахунок сплати вартості Ѕ частини двокімнатної квартири сплачено на ім»я ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 100000,00грн.
Господарським судом Донецької області встановлено, що обставини "не вирішення питання майбутнього місця реєстрації" та "втрати місця реєстрації" не є обставинами, які свідчать про порушення законодавства при прийнятті виконавчим комітетом Київської районної у місті Донецьку ради рішень № 190/1, № 194 від 22.06.2011р.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з грудня 2011 року постійним місцем проживання колишніх власників та мешканців квартири за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_10 є квартира за адресою: АДРЕСА_2. Інше постійне місце проживання, зокрема, мешкання зазначених осіб за межами міста Донецька матеріалами справи не доводиться. Не визначення у рішеннях № 190/1, № 194 від 22.06.2011р. строку та умов придбання житла з урахуванням інтересів дитини не є порушенням вимог пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою КМУ № 866 від 24.09.2008р. Порушення наведеної норми при прийнятті виконавчим комітетом Київської районної у місті Донецьку ради рішень № 190/1, № 194 від 22.06.2011р. відсутні.
Також судом першої інстанції встановлено, що внесення відповідачем до статутного капіталу позивача майна, квартири двокімнатної, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є оплатним договором між ОСОБА_11 та ТОВ "Федар" у розумінні ст. 388 ЦК України та останній є добросовісним набувачем цього майна.
На підставі вищевикладеного господарський суд Донецької області дійшов висновку, що відсутні визначені ст. 388 ЦК України підстави для витребування у ТОВ "Федар" майна, двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, як в цілому так і будь-якої частини, ТОВ "Федар" набуло право власності на внесене в якості формування його статутного фонду майно, двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10, м. Донецьк не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулася з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/32/207пн/2012 від 27.12.2012року. Скаржник зазначає, що квартира була внесена ОСОБА_11 до статутного фонду ТОВ «Федар», а саме ОСОБА_11 набула право власності на спірну квартиру на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2012року у справі №2-2597/11, однак зазначене рішення було скасовано апеляційним судом Донецької області за підстави, що договір є неукладеним та не створює для сторін договору ніяких прав та обов'язків. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення, знову порушено право неповнолітньої ОСОБА_10 та вона не може користуватися квартирою на праві власності.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції посилався на те, що апеляційним судом Донецької області встановлено, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_10 з її волі, однак судом апеляційної інстанції встановлено, що квартира взагалі не вибула з власності неповнолітньої ОСОБА_10, оскільки договір купівлі-продажу, укладений від її імені її батьком з її бабусею, є неукладеним з огляду на вимоги ст.ст. 182,209,210,220,334 та 640 ЦК України .
Скаржник зазначає, що господарським судом Донецької області встановлено всі можливі порушення, та позбавлено ОСОБА_10 на захист її права власності.
Також скаржник вважає, що судом першої інстанції досліджено законність прийняття рішення виконкому Київської районної у м. Донецьку ради №362 від 12.12.2012року, однак оскарження рішень органів місцевого самоврядування здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Тобто господарський суд вийшов за межі своєї компетенції.
Крім того, на думку скаржника, господарський суд Донецької області прийняв рішення стосовно прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі, що є підставою для його скасування .
Представник позивача у судовому засіданні просив справу розглянути за наявними матеріалами на розсуд суду.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 30.01.2013року (вхід. №02-48/888) просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги.
Скаржник у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:
11.07.2012року відбулися загальні збори учасників ТОВ "Федар" , за результатами яких складено протокол №1 (а.с.17), єдиним учасником (засновником) ОСОБА_11 було прийнято рішення про формування статутного капіталу ТОВ "Федар" у розмірі 435830,00 грн., що складає 100 % його розміру.
В якості внеску до статутного капіталу відповідачем було передано позивачу майно: квартира двокімнатна, загальною площею 84,0 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Федар" було здійснено державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради 09.08.2012р. за номером №12661020000041596.
Відповідно до договору дарування від 12.05.2011року (а.с.40), 1/2 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, громадянка ОСОБА_6 передала у власність вищевказане нерухоме майно громадянці ОСОБА_11 Договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим №1159
Власником іншої 1/2 частини двокімнатної квартири, залишилась неповнолітнья ОСОБА_10, яка у травні 2011р. звернулась до виконавчого комітету Київської районної у місті Донецьку ради із заявою про надання згоди на укладання договору купівлі-продажу своєї долі квартири.
З такою ж заявою до виконавчого комітету Київської районної у місті Донецку Ради звернулись батьки неповнолітньої ОСОБА_10 - ОСОБА_6 та ОСОБА_13
Рішеннями виконкому Київської районної у місті Донецьку Ради № 190/1 від 22.06.2011р., неповнолітній ОСОБА_10 дозволено укласти договір купівлі - продажу 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за умови зарахування коштів від продажу на відкритий на її ім'я рахунок у ПАТ "Приватбанк" НОМЕР_2. Рішенням № 194 від 22.06.2011р. дозволено неповнолітній ОСОБА_10 видати довіреність на ім'я свого батька - ОСОБА_13 на укладання від її імені договору купівлі - продажу за таких же умов.
09.07.2011 року ОСОБА_10 видано довіреність ОСОБА_13, якою останній уповноважений здійснити продаж належної їй 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Довіреність підписана особисто ОСОБА_10, її законними представниками - ОСОБА_13 та ОСОБА_6, нотаріально посвідчена нотаріусом ОСОБА_15
Наведеною довіреністю ОСОБА_13 надано право виконувати всі юридично значимі дії, які належало б виконувати ОСОБА_10, якби вона самостійно займалась зазначеним питанням, зокрема, підписати договір купівлі-продажу, визначаючи продажну ціну та інші істотні умови продажу на свій розсуд, узгоджувати всі питання, одержати належні від продажу гроші, сплачувати всі належні платежі.
19.05.2011року мати неповнолітньої ОСОБА_10 - ОСОБА_6 своєю заявою, завіреною приватним нотаріусом ОСОБА_16, надала ОСОБА_10 згоду на продаж належної їй 1/2 частини квартири з правом на свій розсуд визначати умови продажу належного їй майна.
09.07.2011року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 був укладений попередній договір купівлі-продажу предметом якого є зобов'язання сторін укласти основний договір купівлі-продажу 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в строк до 09.07.2013р. Умовами попереднього договору була також, узгоджена вартість майна, що продається в розмірі 100000 грн.
09.07.2011року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13, який діяв від імені неповнолітньої ОСОБА_10, у простій письмовій формі був укладений договір купівлі - продажу 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011р. зазначений договір визнано дійсним та визнано право власності ОСОБА_11 на придбану квартиру.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012р. зазначене рішення Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011р. скасовано, у позові відмовлено.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Донецький апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що неповнолітня - ОСОБА_10 з власної волі вчинено правочин направлений на вибуття належної їй Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із свого володіння.
Так, у рішенні апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012року по справі №22 - 11513 2012року встановлено наявність дійсного волевиявлення неповнолітньої ОСОБА_10 вчинити правочин направлений на вибуття належної їй Ѕ частини квартири за адресою АДРЕСА_1 із свого володіння за попередньої згоди її незаконних представників та органу опіки та піклування, наявність волі неповнолітньої ОСОБА_10 та її законних представників на відчуження належного їй майна шляхом продажу.(а.с.33-35)
Відповідно до ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
У матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_11 в рахунок сплати вартості Ѕ частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, сплачено та зараховано на рахунок НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_10 у Філії "Донецьке регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" грошові кошти у загальному розмірі 100000,00 грн. Даний факт встановлений також Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012р. встановлений той факт, що за двома банківськими платіжними квитанціями: від 23.04.2012 року - в сумі 99894,00 грн. та 18.06.2012 року - в сумі 106,00 грн. на виконання рішень виконавчого комітету Київської районної у місті Донецьку ради від 22.06.2011р. на рахунок НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_10, було зараховано грошові кошти від продажу 1/2 частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. (а.с.33-35)
Відтак є вірним висновок суду першої інстанції, що відплатне відчуження майна, з фактичним отриманням безпосередньо дитиною вартості цього майна не є звуженням обсягу існуючих майнових прав або порушенням охоронюваних законом інтересів дитини, а тому порушення п.7 ч.5 ст. 177 Сімейного кодексу України прийняттям виконавчим комітетом Київської районної у місті Донецьку ради № 190/1, № 194 від 22.06.2011р. відсутні.
Матеріалами справи підтверджується, що з грудня 2011 року постійним місцем проживання колишніх власників та мешканців квартири за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_10 є квартира за адресою: АДРЕСА_2, відтак не визначення у рішеннях № 190/1, № 194 від 22.06.2011р. строку та умов придбання житла з урахуванням інтересів дитини не є порушенням вимог пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою КМУ № 866 від 24.09.2008р.
Рішенням виконкому Київської районної у місті Донецьку ради №362 від 12.12.2012року скасовані рішення № 190/1, № 194 від 22.06.2011р. , оскільки останні не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме, у них не зазначений строк та умови придбання житла з урахуванням інтересів дитини; не вирішено питання її майбутнього місця реєстрації, що призводить до ризику втрати місця реєстрації такої особи; вказана у п. 1 рішення від 22.06.2012р. № 190/1 умова унеможливлює якісно та повною мірою здійснювати органами опіки та піклування контроль за дотриманням батьками житлових прав та інтересів дитини, які оберігаються законом.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 04.12.2012року по справі №22 - 11513 2012року встановлено, що при прийнятті виконавчим комітетом Київської районної у м. Донецьку ради рішень від 22.06.2011року №190/1 та №194 відсутні звуження обсягу існуючих майнових прав неповнолітньої ОСОБА_10 та порушення її охоронюваних законом інтересів. Зазначені рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та не порушують права та законні інтереси неповнолітньої ОСОБА_10
Господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційна інстанція, що невідповідності рішення виконкому Київської районної у місті Донецьку ради № 362 від 12.12.2012р. рішенню Конституційного Суду N 7-рп/2009 від 16.04.2009, про що стверджує відповідач, то цим рішенням встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішень виконкому Київської районної у місті Донецьку ради № 190/1 та №194 від 22.06.2012р. та відповідно до їх приписів виникли правовідносини, які безпосередньо пов'язані з реалізацією прав та охоронюваних законом інтересів відповідача по справі, а тому їх скасування виконкомом протиправне.
Господарський суд правомірно дійшов висновку, що рішення № 362 від 12.12.2012р. прийняте виконавчим комітетом Київської районної у місті Донецьку ради необґрунтовано, підстави за яких воно прийнято відсутні, прийняття рішення суперечить приписам рішення Конституційного Суду N 7-рп/2009 від 16.04.2009, а тому є таким, що не відповідає законодавству України.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Федар» за результатами проведення загальних зборів учасників вирішено питання щодо внесення відповідачем майна до статутного капіталу позивача, а саме квартири двокімнатної, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на наведене майно зареєстровані відповідно до закону, внаслідок чого, він є власником цього майна. При формуванні відповідачем статутного капіталу, його право власності базувалось на правочинах щодо відчуження частин двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладених з їх власниками ОСОБА_6 та ОСОБА_10 Право власності відповідача на майно, яке було до статутного капіталу позивача, було підтверджено рішенням Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011р., яке на той час набуло законної сили. Таким чином на час внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Федар» відповідач діяв в межах наданих на той час йому прав як власника майна.
Вірним є висновок суду першої інстанції, що передача нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи є оплатним правочином, оскільки в якості розрахунку за передання права власності на нерухоме майно, набувач такого майна передає його відчужувачу корпоративні права, які в розумінні ст. 177 ЦК України також є об'єктами цивільних прав.
Відповідно до ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Відтак внесення відповідачем до статутного капіталу ТОВ «Федар» майна, квартири двокімнатної, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є оплатним договором між ОСОБА_11 та ТОВ "Федар" у розумінні ст. 388 ЦК України та товариство є власником зазначеного майна.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.
За приписом ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно п.1 ст.147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Відповідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
За приписами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Правомірність та добросовісність набуття права власності на майно, може бути поставлено під сумнів виключно через обізнаність набувача про відсутність у відчужувача прав на таке відчуження та внаслідок можливості витребування у набувача майна.
Господарський суд дійшов вірного висновку, що при формуванні ОСОБА_11 статутного капіталу позивача майном, шляхом передачі до статутного капіталу двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ "Федар" є добросовісним набувачем цього майна у розумінні статті 388 ЦК України.
З огляду на вищенаведене висновок господарського суду Донецької області у рішенні від 27.12.2012року у справі №5006/32/207пн/2012, щодо відсутності визначених ст. 388 ЦК України підстав для витребування у ТОВ "Федар" майна, двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, як в цілому так і будь-якої частини, є вірним, відповідає фактичним обставинам справи, відтак підстави для скасування зазначеного рішення господарського суду Донецької області та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10, відсутні.
Вимоги скаржника в апеляційній скарзі щодо залишення позову без розгляду судовою колегією не приймаються за тих підстав, що перелік підстав для залишення позову без розгляду викладений у ст.81 Господарського процесуального кодексу України є вичерпним, скаржником не наведено підстав для задоволення його вимог у цій частині.
Відтак рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2012року у справі №5006/32/207пн/2012 підлягає залишенню без змін , апеляційна скарга ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 задоволенню не підлягає.
Результати апеляційного провадження у справі №5006/32/207пн/2012 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2012року у справі №5006/32/207пн/2012 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2012року у справі №5006/32/207пн/2012- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Азарова З.П.
Геза Т.Д.
Надруковано 6 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу; 1-у справу, 1- скаржнику, 1-ДАГС, 1-ГСДО .
