Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
РІШЕННЯ
14 травня 2013 року справа № 927/399/13
Позивач: Комунальне підприємство "Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка" Чернігівської обласної ради, пр-т. Миру, 23, м. Чернігів, 14000
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",
м. Київ, вул. Оболонська, 38, кв. 36
в особі: Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова", вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014
Третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору,
на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Чернігівській області,
вул. Бєлінського, 11, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про визнання в частині недійсним договору та стягнення 71 439,62 грн.
Суддя Моцьор В.В.
Представники сторін:
позивача: Карпенко О.Д. (довіреність № б/н від 12 березня 2013 року);
відповідача: Єсипенко О.Г. (довіреність № 182 від 2 листопада 2012 року);
третьої особи: Лумінський Р.Й. (довіреність № 25-25-18-14/3175 від 25 грудня 2012 року); Савочки В.В. (довіреність № 25-25-18-14/10051 від 25 грудня 2012 року).
Комунальним підприємством "Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка" Чернігівської обласної ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" про:
1. Визнання недійсним договору № 346 від 1 грудня 2001 року у частині, пов'язаній з визначенням розрахунків за постачання теплової енергії у приміщенні гуртожитку, який розташований у будівлі за адресою вул. Шевченка, 9-а, за тарифами як для підприємства, а не для населення;
2. Стягнення з Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" зайво перерахованих коштів у сумі 71 439,62 грн.
26 квітня 2013 року позивачем подано суду заяву про заміну (уточнення) позовних вимог, в якій позивач просить суд:
1. Визнати недійсним п. 4 Додатку 1 від 1 січня 2009 року (щодо об'єктів теплопостачання) до договору № 346 від 1 грудня 2001 року у частині, пов'язаній з визначенням розрахунків за постачання теплової енергії у приміщенні гуртожитку, який розташований у будівлі за адресою вул. Шевченка, 9-а за тарифами як для підприємства, а не для населення;
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" зайво перераховані кошти у сумі 71 439,62 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Театру за період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2012 року, якою встановлено ряд порушень і недоліків, що відображені в акті ревізії від 11 травня 2012 року №04-21/08. Згідно даного акту Театру було спрямовано вимогу про усунення порушень, в тому числі стосовно оплати послуг з опалення приміщення гуртожитку, який розташований за адресою вул. Шевченка, 9-а, та підігрів води, спожитою його мешканцями, за тарифами як для підприємства, а не для населення, а саме: необхідно у спосіб, визначений чинним законодавством, стягнути з постачальника - ТОВ фірма "ТехНова" зайво перераховані йому кошти у сумі 71 439,62 грн. та поновити заборгованість по рахунках з ним на 16 591,38 грн. Вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області є обов'язковими. Також позивач зазначив, що договір №346 від 1 грудня 2001 року, укладений між позивачем та відповідачем стосовно обслуговування та надання комунальних послуг відносно кімнат гуртожитку за адресою вул. Шевченка, 9-а, які знаходяться в жилому будинку, тобто є жилим приміщенням та не переведено у нежиле. Посилаючись на ст. 229 Цивільного кодексу України просив визнати недійсним Договір № 346 від 1 грудня 2001 року в частині пов'язаній з визначенням розрахунків за постачання теплової енергії, який такий що вчинено під впливом помилки.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову повністю. У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що посилання позивача на те, що договір №346 від 1 грудня 2001 року, укладений між позивачем та відповідачем стосовно обслуговування та надання комунальних послуг відносно кімнат гуртожитку, які знаходяться в жилому будинку, є невірними. Об'єктами теплопостачання, що зазначені в Додатку №1 від 1 січня 2009 року до Договору, є нежитлові приміщення. ТОВ фірма "ТехНова" здійснювало нарахування за спожиту теплову енергію по зазначеним нежитловим приміщенням відповідно до умов договору по тарифам на теплову енергію для потреб бюджетних установ. Жодних документів про надання будівлі по вул. Шевченка, 9-а статусу житлової у період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2012 року позивач відповідачу не надав. Між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані умовами договору та нормами матеріального права, отже підстав для визнання договору в частині недійсним та стягнення 71 439,62 грн. немає.
Представник третьої особи підтримав вимогу позивача щодо стягнення грошових коштів, зауваживши, що відповідно до даних, наданих БТІ, зазначена будівля є жилим приміщенням, а тому вимоги позивача в цій частині на його думку підлягають задоволенню.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка" Чернігівської обласної ради за період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2012 року, про що складено акт ревізії від 11 травня 2012 року №04-21/08.
Під час проведення ревізії встановлено, що протягом вересня 2009 року - березня 2012 року рахунки на оплату послуг теплопостачання по гуртожитку, розташованому за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченко, 9-а, виставлялись КЕП ТОВ "ТехНова" за тарифами для підприємств, а не для населення безпідставно, чим не дотримано вимоги пункту 6.1 договору від 1 грудня 2001 року №346, яким передбачено, що розрахунки за спожиті послуги здійснюються за тарифами, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради. Тим самим порушено вимоги статті 193 Господарського кодексу України.
1 грудня 2001 року між Комунальним енергогенеруючим підрозділом "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (надалі - постачальник, відповідач) та Комунальним підприємством "Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка" Чернігівської обласної ради (надалі - споживач, позивач) укладено Договір № 346 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір) а.с. 13-16.
Пунктом 1 договору визначено, що постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1 цього договору, а споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором.
В додатку № 1 від 1 січня 2009 року до договору, який підписаний та скріплений печатками, сторони визначили, що за період з 1 січня 2009 року по 1 січня 2010 року об'єктами теплопостачання є: 1. Будівля театру по пр. Миру, 23; 2. Гараж по вул. Шевченка, 9-а; 3. Майстерня по вул. Шевченка, 9-а, 4. Будівля підсобного приміщення по вул. Шевченка, 9-а.
Згідно п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу). Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, обставини, щодо яких помилилась сторона правочину (стаття 229 Цивільного кодексу України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 вересня 2007 року №229 "Про визначення виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення" ТОВ фірма "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" визначили виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних житлових будинків, балансоутримувачами яких є підприємства комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, з подальшим укладенням договорів зі споживачами, які є власниками квартир, орендарями чи квартиронаймачами у багатоквартирних житлових будинках.
Згідно акту приймання-передачі від 30 вересня 2005 року між Управлінням комунального майна обласної ради та театром, на баланс останнього передається будівля підсобного приміщення за адресою вул. Шевченка, 9-а площею 813 кв.м. (а.с. 103).
Пунктом 3.2.5 договору визначено, що споживач має право письмово сповіщати постачальника про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про заміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Як зазначив представник відповідача та відображено в акті Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, листом від 16 січня 2009 року № 9/06-09 позивач звернувся до відповідача з проханням врахувати при складанні тарифів у новому договорі 2009 року на постачання теплоенергії те, що підсобне приміщення за адресою вул. Шевченка, 9-а, яке належить театру, 10 років тому втратило статус гуртожитку, але люди які були прописані за вищезгаданою адресою не відселені і надалі проживають в цьому приміщенні.
Додатком № 1 від 1 січня 2009 року до договору № 346 від 1 грудня 2001 року, узгоджений сторонами, передбачено забезпечення тепловою енергією за період з 1 січня 2009 року по 1 січня 2010 року таких об'єктів: 1. Будівля театру по пр. Миру, 23; 2. Гараж по вул. Шевченка, 9-а; 3. Майстерня по вул. Шевченка, 9-а, 4. Будівля підсобного приміщення по вул. Шевченка, 9-а (а.с. 72).
Додатком № 1 від 1 лютого 2010 року до договору № 346 від 1 грудня 2001 року, узгоджений сторонами, передбачено забезпечення тепловою енергією за період з 1 лютого 2010 року по 1 лютого 2011 року таких об'єктів: 1. Будівля театру по пр. Миру, 23; 2. Гараж по вул. Шевченка, 9-а; 3. Майстерня по вул. Шевченка, 9-а, 4. Будівля підсобного приміщення по вул. Шевченка, 9-а, 5. гуртожиток по вул. 1 гв. Армії, 6/46 (а.с. 101).
Постачальник проводив споживачу нарахування за спожиту теплову енергію у період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2012 року по тарифам на теплову енергію відповідно до умов договору для потреб бюджетних установ, які встановлені постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради.
Доказів того, що у період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2012 року підсобне приміщення за адресою вул. Шевченка, 9-а, яке належить театру, набуло статус гуртожитку (житлової будівлі) позивачем не було надано, як відповідачу на час звернення з листом, так і суду на момент прийняття рішення.
Згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 22 жовтня 2012 року № 275 двоповерхову будівлю під літерою А-2 по вул.. Шевченка, 9а визнано житловою (а.с.73).
А тому, твердження позивача щодо необхідності обрахування теплової енергії, що поставлялась до будівлі по вул. Шевченка, 9-а, у період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2012 року за тарифами для населення, спростовуються матеріалами справи.
Договір № 346 від 01 грудня 2001 року на постачання теплової енергії в гарячій воді був укладений самостійними суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізують господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) та несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями. Тобто, між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані умовами договору та нормами матеріального права.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому останні судом визнаються такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 15 травня 2013 року.
Суддя В.В. Моцьор
