ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" вересня 2014 р. м. Київ К/800/4083/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Кравцова О.В., Сороки М.О.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування пункту 1 та пункту 3 вимоги № 05-05-2-10-14/12397 від 22 жовтня 2012 року, касаційне провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державного підприємства "Сніжнеантрацит" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року,
у с т а н о в и л а :
У квітні 2013 року Державне підприємство "Сніжнеантрацит" (далі - ДП "Сніжнеантрацит") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Донецькій області (далі - ДФІ у Донецькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги № 05-05-2-10-14/12397 від 22 жовтня 2012 року в частині пунктів 1 та 3.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Сніжнеантрацит" за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області складено акт ревізії № 054-17/10 від 24 вересня 2012 року.
30 жовтня 2012 року ДП "Сніжнеантрацит" отримано вимогу, з якою позивач частково не згоден, оскільки ДФІ в Донецькій області не були враховані надані позивачем документи в обґрунтування своєї позиції.
Пункт 1 спірної вимоги був прийнятий на підставі висновків відповідача про те, що позивачем в порушення статті 256 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 5, 6 Господарсько-процесуального кодексу України, пунктів 5, 6, 7 П(С)БО № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, пунктів 3.2, 3.4 "Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, пункту 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" було списано в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість, по якій вже сплинув термін позовної давності. Разом з цим, встановлено, що позивачем не була проведена претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості по контрагентам на загальну суму 3826597,07 гривень.
Відповідно до пункту 3 спірної вимоги позивачем здійснена оплата вартості капітальних та поточних ремонтів гірничошахтного обладнання без відповідного документального підтвердження фактів його поломки та списано кошти на видатки без отримання робіт на загальну суму 651247,96 грн., чим порушено вимоги "Порядку здавання гірничошахтного устаткування в капітальний ремонт та приймання з капітального ремонту" СОУ 10.1.00174071.003:2008, затвердженого наказом Мінвуглепрому України № 232 від 05 червня 2008 року, "Правил безпеки у вугільних шахтах", затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 257 від 16 листопада 2004 року, пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року , пункту 1 статті 3, пунктів 1,5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 180 Господарського кодексу України.
Позивач вважає, що вказані пункти є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, в зв'язку з чим звернувся в суд з вимогою про скасування пунктів 1, 3 вимоги № 05-05-2-10-14/12397 від 22 жовтня 2012 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано пункт 1 та пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05-2-10-14/12397 від 22 жовтня 2012 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сніжнеантрацит" витрати по сплаті судового збору в розмірі 34,41 гривень.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У своїй касаційній скарзі Державне підприємство "Сніжнеантрацит", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В свою чергу, представник ДФІ в Донецькій області у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27 червня 2012 року по 17 вересня 2012 року ревізорами Державної фінансової інспекції в Донецькій області проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства позивача та його структурних підрозділів за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, внаслідок проведення якої складено акт № 054-17/10 від 24 вересня 2012 року, який позивач підписав із запереченнями.
22 жовтня 2012 року на підставі висновків акту ревізії, відповідачем прийнята вимога № 05-05-2.10-14/12397 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, яка оскаржується позивачем в частині пунктів 1 та 3.
Пунктом 1 вищевказаної вимоги від підприємства позивача вимагається відшкодувати встановлене порушення шляхом стягнення з винних осіб середньомісячної заробітної плати у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.
У відповідності до викладеного в акті ревізії, підставами прийняття вимоги в частині пункту 1 стало встановлення ревізією порушення працівниками ДП "Сніжнеантрацит" статті 256 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 5, 6 Господарсько-процесуального кодексу України, пунктів 5, 6, 7 П(С)БО № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, пунктів 3.2, 3.4 "Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, пункту 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", внаслідок чого було списано в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість, по якій вже сплинув термін позовної давності. Разом з цим, позивачем не була проведена претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості по контрагентам на загальну суму 3826597,07 грн., а саме:
- ТОВ "Укрторфвуглереструктуризація" - 45927,98 грн.;
- ПП Лисенко - 1420 грн.;
- ДП "Шахта Північна" - 3772002,42 грн.;
- ЦЗФ Торезька "Шахтарськантрацит" - 4146,19 грн.;
- ДП "Торговельно-промислове підприємство" - 2062,40 грн.;
- ДП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлово-комунальне підприємство" - 1038,08 гривень.
Відповідно до пункту 3 спірної вимоги від підприємства позивача вимагається відшкодувати нанесені збитки в сумі 651247,96 грн. шляхом повернення підрядниками на рахунок підприємства суми зайво списаних коштів, або шляхом стягнення з винних осіб середньомісячної заробітної плати відповідно до порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.
Підставами прийняття вимоги в частині пункту 3 стало встановлення ревізією факту здійснення працівниками ДП "Сніжнеантрацит" оплати вартості капітальних та поточних ремонтів гірничошахтного обладнання без відповідного документального підтвердження фактів його поломки та списано кошти на видатки без отримання робіт на загальну суму 651247,96 грн., що призвело до порушення вимог "Порядку здавання гірничошахтного устаткування в капітальний ремонт та приймання з капітального ремонту" СОУ 10.1.00174071.003:2008, затвердженого наказом Мінвуглепрому України № 232 від 05 червня 2008 року, "Правил безпеки у вугільних шахтах", затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 257 від 16 листопада 2004 року, пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року , пункту 1 статті 3, пунктів 1,5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 180 Господарського кодексу України.
Встановлене відповідачем порушення призвело до матеріальних збитків, завданих Державним підприємством "Сніжнеантрацит" на загальну суму 651247,96 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність пунктів 1, 3 спірної вимоги, вважаючи, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про непроведення позивачем претензійно-позовної роботи та оплати вартості капітальних і поточних ремонтів гірничошахтного обладнання без здійснення відповідного документального підтвердження його передачі в ремонт та повернення з ремонту.
Донецький апеляційний адміністративний суд, додатково дослідивши обставини справи, встановив, що заборгованість ДП "Укрторфвуглереструктурізація" перед позивачем виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №444/07 від 29 березня 2007 року щодо виконання робіт по ремонту гірничих виробок.
21 травня 2010 року ДП "Сніжнеантрацит" на адресу ДП "Укрторфвуглереструктурізація" було направлено претензію на загальну суму 50149,98 грн., проте відповідь на претензії позивачем не отримано. Згідно із витягом з ЄДР ДП "Укрторфвуглереструктурізація" знаходиться в стадії припинення з 13 квітня 2010 року, відомості щодо внесення запису про припинення юридичної особи та дані про правонаступників відсутні. Будь-яких дій щодо проведення позовної роботи з цього приводу не приймалось.
По взаємовідносинам з ДП "Шахта "Північна"" встановлено, що заборгованість ДП "Шахта "Північна"" перед ДП "Сніжнеантрацит" виникла у зв'язку з тим, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України № 380 від 25 вересня 2007 року було створено юридичну особу ДП "Шахта "Північна"" шляхом виділу зі складу ДП "Сніжнеантрацит". Згідно із пунктом 8 вказаного наказу ДП "Шахта "Північна"" є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Сніжнеантрацит», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу ДП "Шахта "Північна"" відповідно до розподільчого балансу. Станом на 01 грудня 2010 року була проведена звірка взаємних розрахунків між позивачем та ДП "Шахта "Північна"". Акт звірки було підписано на суму 58368995,14 грн. головним бухгалтером та в.о. директора ДП "Шахта "Північна"" і скріплено печатками.
Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності, до нового строку не зараховується.
Підписання акту звірення від 01 грудня 2010 року перериває перебіг позовної давності, оскільки ця дія свідчить про визнання ДП "Шахта "Північна"" заборгованості у розмірі 58368995,14 грн., до складу якого входить списана кредиторська заборгованість у сумі 3814500,34 гривень.
По правовідносинам з ДП "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів" встановлено, що заборгованість ДП "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів" перед ДП "Сніжнеантрацит" виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 39 від 01 січня 2004 року про надання інформаційно-обчислювальник послуг.
04 травня 2006 року на адресу ДП "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів" ДП "Сніжнеантрацит" була направлена претензія на суму 2062,40 гривень.
06 червня 2006 року позивач отримав відповідь про визнання вищезазначеної претензії в повному обсязі та включено визнану суму до реєстру кредиторів, проте згідно із Витягом з ЄДР стало відомо що ДП "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів" припинило свою діяльність відповідно до судового рішення від 18 серпня 2011 року.
По правовідносинам з ДП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлово-комунальне господарство" встановлено, що заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку з неналежним виконанням ДП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлово-комунальне господарство" умов договору № 23 від 15 листопада 2006 року про надання інформаційно-обчислювальних послуг.
06 червня 2007 року позивачем направлено претензію на адресу ДП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлово-комунальне господарство" на суму 3093,83 гривень.
25 червня 2007 року позивач отримав відповідь на претензію, в якій ДП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлово-комунальне господарство" визнало вищезазначену претензію частково, а саме у сумі 1061,66 грн., проте згідно із Витягу з ЄДР ДП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлово-комунальне господарство" знаходиться в стадії припинення з 12 жовтня 2007 року відповідно до судового рішення про банкрутство.
Позовна робота щодо стягнення заборгованості з вищезазначеними контрагентами позивачем не проводилась.
Стосовно пункту 3 спірної вимоги, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час ревізії відповідачу не були надані документи за певними договорами, а решта надані частково, а саме по взаємовідносинам з ДП "Торезантрацит" ВП "Торезький РМЗ", Горлівська філія ТОВ "Рутченковський завод "Гормаш"", ТОВ "Арісмаш", ТОВ "МДРО "Сервіс"".
Враховуючи обставини справи, Донецький апеляційний адміністративний суд скасував постанову першої інстанції та прийняв нову постанову, якою відмовив в задоволені позивних вимог.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність винесення вимоги в оскаржуваній частині, зокрема пунктів 1 та 3.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Пунктами 4-5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року (далі - Порядок) передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
У відповідності до частини 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із договором виконання робіт з ремонту № Р-8, укладений із ДП "Торезантрацит", відсутні акт приймання-передачі обладнання в ремонт, дефектний акт, калькуляція, акт комплектації, а також повністю відсутні документи, які підтверджують транспортування обладнання.
Із договору № 347/07-11, укладеного із ТОВ "Арісмаш", вбачається відсутність актів приймання відремонтованого обладнання з ремонту, калькуляції до акту виконаних робіт з капітального ремонту гідронасоса та гідродвигуна, дефектні акти без підпису позивача та калькуляції собівартості капітального ремонту не погоджені із замовником.
Щодо договору № 367/07-18, укладеного із ТОВ "МДРО-СЕРВИС", вбачається відсутність довідки про вартість виконаних підрядних робіт, розшифровки загальновиробничих витрат та документів, що підтверджують існування підстав на проведення ремонтних робіт.
За договором №30/12, укладеного із ВАТ "Рутченківський завод "Гормаш"" відсутні акт приймання-передачі обладнання в ремонт з вказівкою комплектації, дефектний акт, калькуляції до специфікації на капітальний ремонт гідронасоса та гідродвигуна, дефектні акти без підпису уповноваженої особи позивача.
З огляду на наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів для підтвердження обґрунтованості оплат вартості капітальних та поточних ремонтів гірничошахтного обладнання.
Крім цього, проведення позивачем виключно претензійної роботи для повернення коштів з боржників не є остаточним, оскільки законодавство передбачає та зобов'язує проводити також і позовну роботу.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ревізорами обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства та правильно визначено суму завданих збитків.
Разом з цим, колегія суддів приходить до висновку, що збитки стягуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державного підприємства "Сніжнеантрацит" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Кравцов
М.О. Сорока
