Справа № 2-1316/12 Головуючий у І інстанції Зінченко О.М.Провадження № 22-ц/780/1662/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.Категорія 4 18.04.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Черненко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», Публічне акціонерне товариство «Астра Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання права власності на ? частину спільного майна подружжя,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, під час даного шлюбу вони придбали нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень, приватного житлового будинку та рухоме майно, а саме автомобілі. Незважаючи на те, що шлюб між ними остаточно не розірваний, це не припиняє його права спільної сумісної власності на майно, яке набуте за час шлюбу, а розпорядження цим майном повинно здійснюватись співвласниками виключно за взаємною згодою. Посилаючись на вимоги ст. ст. 60, 61, 63, 68, 69, 71 СК України, просив визнати сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно, придбане у шлюбі, та визнати за ним право власності на ? частину спільного сумісного майна подружжя.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 повністю задоволено.
Третя особа ПАТ «Платинум Банк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі із 15 липня 1998 року. Майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3, придбано сторонами в період 2003-2011 роки, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності, державними актами на земельні ділянки та витягами з реєстру права власності на нерухоме майно, та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки кожного із подружжя в якому є рівними.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 15 липня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
Так, ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення (аптека) пл. 483,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Обухівської міської ради № 1150 від 28 жовтня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САА № 474078 від 20 листопада 2003 року.
Також ОСОБА_3 є власником будівлі комерційних послуг за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області № 2-784/07 від 27 червня 2006 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія ССЕ № 830866, дата реєстрації права власності Обухівським бюро технічної інвентаризації 10 липня 2007 року.
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки пл. 0,0600 га. для комерційного використання за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 грудня 2004 року № 751, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 585932, виданим 25 жовтня 2005 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0235.
Крім того, ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення (аптека) пл. 198 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради № 1222 від 06 грудня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2011 року.
ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_3 на підставі договору дарування № 846 від 07 лютого 2003 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, дата реєстрації права власності Обухівським бюро технічної інвентаризації 03 листопада 2003 року.
Також ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі-павільйону за адресою АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13 лютого 2004 року серії ВВВ № 428022, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 13 лютого 2004 року, дата реєстрації права власності Обухівським бюро технічної інвентаризації 27 квітня 2004 року.
ОСОБА_3 є власником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу серії ВАВ № 164635 від 07 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, дата реєстрації права власності Обухівським бюро технічної інвентаризації 10 листопада 2003 року.
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки пл. 49,79 кв. м. комерційного використання за адресою м. Обухів вул. Каштанова, на підставі державного акту на право власності на землю серії КВ № 020918, виданого 28 серпня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу № 5360 від 07 жовтня 2002 року, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 8.
Також ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі (аптека) пл. 217,0 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 травня 2011 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Української міської ради № 164 від 26 травня 2011 року.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. ст. 60, 69, 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав майно, право власності відповідача на яке підтверджене правовстановлюючими документами, та яке було набуте відповідачем за правочинами купівлі-продажу, рішеннями органу місцевого самоврядування та суду під час шлюбу позивача та відповідача, їх спільною сумісною власністю, та визнав за позивачем право власності на 1/2 частину даного майна.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги, що частина спірного майна перебуває в іпотеці.
Так, 27 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено іпотечний договір № GCREF.2011101093/1, предметом іпотеки є аптека, зазначена на плані під літерою «А», загальною площею 483,7 кв.м., та будівля комерційних послуг, зазначена на плані під літерою «Б», загальною площею 191,1 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1; земельна ділянка пл. 0,0600 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», зазначений на плані під літерою «А», загальною площею 39,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_5; земельна ділянка, площею 0,004979 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_6.
27 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки є нежиле приміщення, загальною площею 198,0 кв.м., що складається з аптеки (Літера А), розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
02 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Астра Банк» було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки є нежитлова будівля (аптека), розташована на земельній ділянці пл. 0,0198 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4
29 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Платинум Банк» укладено іпотечний договір № BDL.201170828/3, предметом іпотеки є аптечний кіоск, зазначений на плані під літерою «А» загальною площею 72,6 кв.м., що розташований в АДРЕСА_3
Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).
Таким чином, перебування майна у іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється та такий поділ не є розпорядженням (відчуженням) предметом іпотеки.
Разом із тим колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що нежитлове приміщення АДРЕСА_3 належить виключно відповідачу, оскільки воно було набуте ним на підставі договору дарування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.
Дані вимоги закону судом першої інстанції до уваги прийняті не були, внаслідок чого нежитлове приміщення АДРЕСА_3 безпідставно визнано спільною сумісною власністю подружжя та за позивачем визнано право власності на 1/2 частину подарованого відповідачу майна.
При цьому колегія суддів враховує, що позивачем ОСОБА_2 не заявлялись вимоги про визнання нежитлового приміщення АДРЕСА_3 об'єктом спільної сумісної власності подружжя на підставі ст. 62 СК України та не надано доказів про те, що це спірне майно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя.
Оскільки рішення в цій частині ухвалено за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції положення п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до якого при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини та зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Аналізуючи положення даної статті, колегія суддів приходить до висновку, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, а розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що при частковому задоволенні апеляційної скарги захищені майнові інтереси апелянта ПАТ «Платинум Банк», яким із відповідачем ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, предметом якого є набута за договором дарування ОСОБА_3 нежила будівля, а саме аптечний кіоск в АДРЕСА_3.
Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень, допущених судом під час повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування в частині визнання нежилого приміщення в АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину нежилого приміщення в АДРЕСА_3, із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року скасувати в частині визнання нежилого приміщення в АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину нежилого приміщення в АДРЕСА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3, треті особи Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", Публічне акціонерне товариство "Астра Банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання нежилого приміщення в АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання права власності на ? частину нежилого приміщення в АДРЕСА_3.
В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Яворський М.А.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагєєв В.О.
