26.06.2014 Справа № 756/4212/14-ц
унікальний № 756/4212/14-ц
провадження № 2/756/2524/14
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Маринченко М.М.,
при секретарі Князік І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК», Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТЗТ "ДВК" та ПП «Будінвестмонтаж» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 січня 2004 року між позивачем, АТЗТ "ДВК" та Кредитною спілкою військовослужбовців України було укладено інвестиційний договір № 24/МК-1 (про інвестування у житлове будівництво), відповідно до умов якого відповідач АТЗТ «ДВК» прийняв позивача у пайове будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язався ввести будинок в експлуатацію у другому кварталі 2005 року, а позивач взяла на себе обов'язок сплатити грошові кошти за об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у строки та в порядку, визначені договором.
Додатковою угодою № 1 від 17 червня 2005 року до інвестиційного договору № 24/МК-1 від 13 січня 2004 року за взаємною згодою сторін вказаний інвестиційний договір розірвано.
21 червня 2005 року між позивачем та АТЗТ "ДВК" укладено договір на участь у пайовому будівництві №20-03/С-1, відповідно до умов якого відповідач АТЗТ «ДВК» прийняв позивача у пайове будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язався ввести будинок в експлуатацію у третьому кварталі 2006 року, а позивач, в свою чергу, взяла на себе обов'язок сплатити грошові кошти за об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 у строки та в порядку, визначені договором.
Додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2007 року до договору на участь у пайовому будівництві №20-03/С-1 від 21 червня 2005 року у зв'язку зі збільшенням планової загальної площу об'єкту інвестування сторони домовилися, що відповідач АТЗТ «ДВК» приймає позивача у пайове будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язується ввести будинок в експлуатацію у другому кварталі 2008 року, а позивач, в свою чергу, взяла на себе обов'язок сплатити грошові кошти за об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 у строки та в порядку, визначені договором.
На виконання умов договору позивач сплатила АТЗТ "ДВК" грошові кошти у сумі 195198 грн. 50 коп., здійснивши повне фінансування об'єкта інвестування.
Проте у строк, визначений договором, АТЗТ "ДВК" взяті не себе зобов'язання не виконало, не добудувало та не ввело в експлуатацію будинок АДРЕСА_1.
Позивач зазначив, що відповідач не визнає його майнові права на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_2, а тому просив суд визнати за ним майнові права в судовому порядку.
У зв'язку з тим, що АТЗТ "ДВК" за договором від 02 березня 2009 року №1/09 передало функції замовника будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 ПП "Будінвестмонтаж", суд за клопотанням позивача залучив згадане підприємство до участі у розгляді справи в якості співвідповідача.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, відповідачі про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
За приписами ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2004 року між ОСОБА_1, яка в подальшому у зв'язку з одруженням змінила прізвище на ОСОБА_1, АТЗТ "ДВК" та Кредитною спілкою військовослужбовців України було укладено інвестиційний договір № 24/МК-1 (про інвестування у житлове будівництво), відповідно до умов якого відповідач АТЗТ «ДВК» прийняв позивача у пайове будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язався ввести будинок в експлуатацію у другому кварталі 2005 року, а позивач взяла на себе обов'язок сплатити грошові кошти за об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у строки та в порядку, визначені договором.
Додатковою угодою № 1 від 17 червня 2005 року до інвестиційного договору № 24/МК-1 від 13 січня 2004 року за взаємною згодою сторін вказаний інвестиційний договір розірвано.
21 червня 2005 року між позивачем та АТЗТ "ДВК" укладено договір на участь у пайовому будівництві №20-03/С-1, відповідно до умов якого відповідач АТЗТ «ДВК» прийняв позивача у пайове будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язався ввести будинок в експлуатацію у третьому кварталі 2006 року, а позивач, в свою чергу, взяла на себе обов'язок сплатити грошові кошти за об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 у строки та в порядку, визначені договором.
Додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2007 року до договору на участь у пайовому будівництві №20-03/С-1 від 21 червня 2005 року у зв'язку зі збільшенням планової загальної площу об'єкту інвестування сторони домовилися, що відповідач АТЗТ «ДВК» приймає позивача у пайове будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язується ввести будинок в експлуатацію у другому кварталі 2008 року, а позивач, в свою чергу, взяла на себе обов'язок сплатити грошові кошти за об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 у строки та в порядку, визначені договором.
На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила пайові внески в загальному розмірі 195198 грн. 50 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 15 від 13 січня 2004 року, № 323 від 11 травня 2005 року, № 101 від 09 листопада 2007 року, № 58 від липня 2007 року.
Згідно довідки АТЗТ "ДВК" від 09 листопада 2007 року № 286/1 ОСОБА_1 станом на 09 листопада 2007 року по договору на участь у пайовому будівництві №20-03/С-1 від 21 червня 2005 року сплатила 195198 грн. 50 коп., що складає 70,21 кв.м об'єкту фінансування.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, позивач належним чином виконала взяті на себе за договором на участь у пайовому будівництві №20-03/С-1 від 21 червня 2005 зобов'язання, сплативши замовнику будівництва за об'єкт інвестування грошові кошти у повному обсязі в сумі 195198 грн. 50 коп. Натомість АТЗТ "ДВК" не виконало взяті на себе за договором обов'язки щодо своєчасної здачі в експлуатацію об'єкта будівництва - будинку АДРЕСА_1 та передачі інвестору документів, необхідних для оформлення права власності на об'єкт інвестування.
Ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) інвестору гарантоване право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.
За положеннями ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Правовий аналіз положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що майнове право це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Виконання зобов'язань за інвестиційною угодою свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт інвестування або набуття майнових прав на цей об'єкт.
Розпорядження цими правами будь-ким, крім особи інвестора або без його згоди на передачу майнових прав в іпотеку, порушує права інвестора і не відповідає вимогам цивільного законодавства (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 вересня 2013 року №6-70цс13, яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування).
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 виконала свої грошові зобов'язання за договором на участь у пайовому будівництві, повністю сплативши вартість об'єкта інвестування, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт інвестування або набуття майнових прав на цей об'єкт, АТЗТ "ДВК" не завершило у встановлений у договорі строк будівництво будинку, не ввело його в експлуатацію та без отримання згоди позивача за договором про передачу функцій замовника від 02 березня 2009 року №1/09 передало у власність ПП "Будінвестмонтаж" майнові права на житлові і нежитлові приміщення та паркінг першої, другої і третьої черг будівництва будинку АДРЕСА_1.
Наведене свідчить, що відповідачами не визнаються майнові права позивача на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_2.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність визнати за позивачем майнові права на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_2.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів в дохід держави судовий збір по 975 грн. 99 коп. з кожного.
З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 6, 15, 16, 190, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) майнові права на об'єкт інвестування за договором на участь у пайовому будівництві № 20-03/С-1 від 21 червня 2005 року - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2.
Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» (ідентифікаційний код 19484087) в дохід держави судовий збір у розмірі 975 грн. 99 коп.
Стягнути з Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» (ідентифікаційний код 32309476) в дохід держави судовий збір у розмірі 975 грн. 99 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.М. Маринченко
