2-а-206/12
ПОСТАНОВА
І м е н е м У к р а ї н и
20.10.2012 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Антонова Н.В. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії як “дитині війни” відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 “Про соціальний захист дітей війни” є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 6 цього Закону з 01.01.2006р. Пенсійний фонд України повинен нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з тим, що дія вказаної статті зупинялась відповідно до Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V та Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, зазначене підвищення тривалий час виплачується не в повному обсязі. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/07 від 09.07.2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008, вказані вище зміни, які внесені до ст. 6 Закону, визнано такими, що не відповідають вимогам Конституції України.
Позивач вважає, що в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правових актів, що були визнані неконституційними,порушено його право.
Оскільки, звернення позивача до відповідача про здійснення перерахунку та виплати недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії залишено без задоволення, просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати перерахувати і виплатити в повному обсязі недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як “дитині війни”, виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням позовної давності.
Представник відповідача надіслав до суду заперечення проти позову із заявою про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що з 01.01.2006 р. по 09.07.2007 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не були чинними, а відповідно немає правових підстав для їх застосування в зазначений період.
Крім того, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( в редакції, що була чинною до 01.01.2008 року) передбачала підвищення пенсії «дітям війни»на 30% мінімальної пенсії за віком.
Але відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч.1 ст. 28 зазначеного Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Іншими словами для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.
З 01.01.2008 р. набрала чинності нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у зв’язку із прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VІ, відповідно до якої передбачено інший порядок розрахунку підвищення до пенсії для «дітей війни», а саме у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно п.20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно з 01.01.2008 року надбавка до пенсії позивача, як «дитини війни», становить 47 грн., з 01.04.2008 р. –48,10 грн., з 01.07.2008 р. –48,20 грн., з 01.10.2008 р. –49,80 грн., з 01.01.2009 –49,80 грн.
З 22.05.2008 р. набрала чинності Постанова КМ України «Про деякі питання соціального захисту громадян»№ 530, пунктом 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 грн., з 01 липня –48,2 грн., з 01 жовтня –49, 8 грн.
Також зазначено, що набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 р. № 3491-VІ відповідно до якого у 2011 р. норми положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” “дитиною війни” є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006 р., встановлено правовий статус “дітей війни” і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Позивач є “дитиною війни” в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”та ст. 17 Закону України від 23.02.2006 “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивачу вказане підвищення з дня призначення пенсії виплачувалося не в повному обсязі, тобто в розмірі, що передбачений Законом України “Про державний бюджет України на 2011 рік” та відповідного нормативного акту Кабінету Міністрів України, яким встановлено розмір даної надбавки, а саме 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Так, позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про проведення перерахунку та виплату недоотриманих коштів.
Листом відповіддю Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва позивачу відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті недоотриманих коштів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни”, що набрав чинності 01.01.2006, “дітям війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV зупинено на 2007 рік згідно ст. 111 Закону України від 19.12.2006 p. № 489-V.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44. 45. 46 статті 71, статей 98, 101. 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V та положення ст. 111 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” (Відомості Верховної Ради України, 2005 p., № 4, ст. 94; 2006 p., № 9 - 11, ст. 96. № 19 - 20, ст. 166; 2007 р.. № 7 - 8. ст. 66): текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 -12 пункту 35. пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим Законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, частина 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Разом з тим, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, який набрав чинності 19.06.2011 р., встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
За наявності нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по різному регулюють спірні правовідносини - визначають розмір щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, а саме Закон України “Про соціальний захист дітей війни” та Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” підлягає застосуванню закон за принципом пріоритету норми, яка прийнята пізніше, тобто Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.
Відповідно до п.7 Прикінцеві положення ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011рік», який набрав чинності 19.06.2011року, установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік».
Відповідно до ст.6 Постанови КМУ від 06.06.2011року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011року, установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8гривні.
Таким чином, позивач має право та законні підстави для отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням строків позовної давності по 22.07.2011року.
На підставі вищевикладеного, надходжу до висновку про протиправність дій відповідача, зокрема щодо виплати позивачу надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це встановлено законом та відмови у нарахуванні та виплаті, позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з урахуванням строків позовної давності по 22.07.2011року, виходячи з встановлених обставин справи, а тому вважаю наявними законні підстави для часткового задоволення вимог, а саме щодо перерахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат за вищевказаний період.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, вимоги позивача за період з 23.07.2011 року та зобов’язання здійснювати дану соціальну виплату довічно задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України "Про прожитковий мінімум", Законом України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік», Законом України вiд 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», статтями 2, 9, 69-71, 89, 94, 97, ст. 183-2 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 15.06.2011 р. по 22.07.2011 р. включно - протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як “дитині війни”, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 15.06.2011 р. по 22.07.2011 р. включно, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні ухвали суду - протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя:
