Київський районний суд м. Сімферополя
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2/0109/3299/2012 Номер провадження 2/123/942/2013
10.12.2013 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Куруч Ю.М., за участю представника відділу у справах дітей Залізничної райради м. Сімферополя, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та визначення його місця проживання,
ВСТАНОВИВ:
20.09.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить відібрати у ОСОБА_2 їх спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повернути його їй і визначити місце проживання цієї дитини з нею, з матір'ю, за місцем її проживання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в них з відповідачем мається спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., який з листопада 2008 року проживає з матір'ю відповідача ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 З 2010 року відповідач по справі перешкоджає їй у зустрічах з їх дитиною. Вона вважає, що відповідач не може надати необхідного для малолітньої дитини догляду, в даному віці дитина потребує материнського догляду та опіки. Вона має належні умови для проживання дитини з нею. Зазначає, що проживати вона з дитиною матиме за адресою: АДРЕСА_1, яка належить її матері.
Відповідач та його представник із позовом не погодилися, суду пояснили, що позивачка залишила їх сина його матері на виховання і виїхала|поїхала| в невідомому йому напрямку|направленні|. Дитину|дитяти| не відвідувала, у вихованні сина участі не приймала, його станом|достатком| не цікавилася. Вихованням сина займається він і його мати ОСОБА_5
Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та з'ясувавши обставини судом встановлене наступне.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 2005 року проживали однією сім'єю та вели сумісне|спільне| господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась дитина ОСОБА_3.
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 добровільно залишила дитину матері відповідача ОСОБА_5 та стала проживати окремо, знімала житло. В 2010 році переїхала в с. Новий Світ, де працевлаштувалась, дитина залишилась із ОСОБА_5
За даний час стосунки між сторонами зіпсувалися, з жовтня 2009 року до вересня 2010 року ОСОБА_2 знаходився в місцях позбавлення волі. Дитина продовжувала проживати разом із матір'ю відповідача, а ОСОБА_1 іноді відвідувала свою дитину.
У вересні 2010 року відповідач ОСОБА_2 звільнився з місць позбавлення волі та став проживати з матір'ю та дитиною за адресою АДРЕСА_2.
Тривала відсутність матері дитини ОСОБА_1 призвела до того, що після повернення позивачки дитина її не впізнавала, чого сторони не заперечують.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що в період проживання дитини|дитяти| з|із| матір'ю| відповідача ОСОБА_5 і відповідачем ОСОБА_2 матеріальної| допомоги|| дитині| вона не надавала|робила|, в органи опіки і піклування|піклування| для вирішення питання участі у вихованні дитини|дитяти| вона не зверталася|оберталася|.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_5 суду пояснила, що вона не проти того, щоб позивачка спілкувалась із дитиною, але за довгий час її відсутності, дитина втратила з нею зв'язок, залишатися на одинці із матір'ю боїться. За весь час ОСОБА_1 жодною матеріальної допомоги для дитини не оказала. Проживаючі по сусідству, тривалий час взагалі до дитини не появлялась, а потім взагалі уїхала. Вона фактично замінила дитині його матір. Квартира, в якій вони наразі проживають належить їй.
Судом також встановлено, що наразі ОСОБА_2 веде гідний образ життя, на обліку у наркологічному диспансері не перебуває, має заробіток. Належним чином, за допомогою своєю матері ОСОБА_5, виконує свої батьківські обов'язки, утримує дитину, забезпечує її належне виховання.
Комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Залізничної райради м. Сімферополя розглянувши питання щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийшла до висновку, що місце проживання малолітнього необхідно визначити з його батьком ОСОБА_2, оскільки наразі контакт дитини і матері втрачений. Зміна звичного місця проживання дитини негативно відобразиться на його психологічному стані, і це є виключною обставиною, коли дитина має залишитись тимчасово не з матір'ю, а там, де вона звикла наразі проживати.
Представник служби у справах дітей суду пояснив, що вважає недоцільним наразі зміну місця проживання дитини із матір'ю, яку він поки що не сприймає за таку. За встановленням порядку спілкування із дитиною ОСОБА_1 до них не зверталась.
Відповідно результатів психологічної роботи головного спеціаліста КУ "Сімферопольський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді" з малолітнім ОСОБА_3 було встановлено, що він бажає проживати з батьком та бабусею ( а.с. 98).
Також, судом встановлено, що згідно актів від 18.10.2012р. та від 25.07.2012р. умови проживання для дитини в обох батьків відповідають вимогам і є задовільними. Обидва батька проявляють любов та заклопотаність дитиною, бажають брати участь в її вихованні, проте спільне проживання їх наразі неможливе.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Підчас вирішення спору суд враховує засади, викладені в принципі 6 Декларації прав дитини 20.11.1959 року, де йдеться про те, що дитина для повного і гармонічного розвитку його особистості потребує любові і зрозумілості. Вона повинна, коли це можливо, виростати на утриманні і за відповідальністю своїх батьків, і у будь-якому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина, за відсутністю виключених обставин, не повинна бути розлучена із своєю матір'ю.
В принципі 7 Декларації вказане, що найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому полягає відповідальність за його освіту і навчання; ця відповідальність полягає на сам перед на його батьках.
Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом для тих, на кому полягають відповідальність за його виховання та освіту; ця відповідальність насамперед полягає на його батьках..
Разом з тим, у відповідності до принципів 8 і 9 цієї Декларації, дитина повинна при всіх обставинах бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Він не повинен бути об'єктом торгівлі у будь-якому сенсі.
Задля визначення ставлення дитини до питання свого проживання, в судовому засіданні була проведена спроба з'ясування з ним цього за відсутності батьків, але дитина відмовлялась залишатися без бабусі ОСОБА_5, міцно її обіймав і проявляючи замкнутість, на питання не відповідав. Натомість, в наданих ним рисунках із відображенням сім'ї, маються бабуся і тато, - мати в них не нарисована.
З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи те, що інтереси дитини є пріоритетними у захисті, наявністю тимчасової виключної обставини, суд вважає що висунуті вимоги позивачки на час розгляду справи у суді задоволенню не підлягають. Позивачці слід вчинити певні дії задля відновлення зв'язку із дитиною, і насамперед звернутися до відповідної служби задля вирішення питання побачень з дитиною.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати залишаються на позивачці.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 161 СК України, Декларацією прав дитини, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Тихопой Олексій Олександрович
