АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8057/13 Справа № 200/529/13 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В. Доповідач - Демченко Е.Л.Категорія
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.
при секретарі - Денисенко А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Вищого професійного училища №17 м.Дніпропетровська, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-Каркас» (далі - ТОВ «Майстер-Каркас»), про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим позовом до Вищого професійного училища №17 м.Дніпропетровська про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, мотивуючи тим, що з вересня 2007 року по травень 2012 року він навчався у відповідача. З 01 квітня 2012 року по 24 травня 2012 року він проходив щоденну переддипломну практику в ТОВ "Майстер-Каркас". У визначені дні він з'являвся до ТОВ "Майстер-Каркас" та виконував роботу зварника. У день звільнення відповідач не розрахувався з ним та не виплатив заробітну плату, повідомивши, що він може отримати її нарочно в ТОВ "Майстер-Каркас", однак при зверненні до останнього, йому було відмовлено.
Зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав моральної шкоди, яка полягає у втраті душевної рівноваги, впевненості в собі, незадовільному фінансовому стані, а також у необхідності відмовляти собі у речах першої необхідності. Просить стягнути з Вищого професійного училища №17 м.Дніпропетровська на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 1.353 грн. 12 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по день проведення фактичного розрахунку в розмірі 13.286 грн., індекс інфляції за час прострочення в розмірі 2.488 грн.65 коп., 3% річних від суми заборгованості в розмірі 366 грн.02 коп., моральну шкоду в розмірі 4.373 грн.45 коп.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, зазначаючи, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає у повному обсязі.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строк, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установи, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 зазначено, що Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що з вересня 2007 року по травень 2012 року позивач ОСОБА_2 навчався у Вищому професійному училищі №17 м.Дніпропетроська.
07 листопада 2011 року між Вищім професійним училищем №17 м.Дніпропетровська та ТОВ «Майстер-Каркас» було укладено договір №11-12/9 про надання робочих місць для проходження учнями Вищого професійного училища №17 м.Дніпропетровська виробничого навчання та виробничої практики. Даний договір на теперішній час є дійсним.
Пунктами 3.5,3.6,3.7 договору №11-12/9 від 07 листопада 2011 року передбачено, що підприємство ТОВ «Майстер-Каркас» зобов'язується забезпечити облік виконаних кожним учнем робіт та оплату їх праці відповідно до «Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах», затвердженого наказом МОН України 30 травня 2006 року за №419. За виконані учнями роботи під час виробничого навчання чи виробничої практики забезпечувати їм оплату праці згідно з встановленими нормами і тарифами, але не менше мінімальної заробітної плати, встановленою Законом України «Про держбюджет на поточний рік». Нараховані кошти у розмірі 100% перерахувати на розрахунковий рахунок «Навчального закладу» у встановленому порядку з метою виплати 50% заробітної плати учням за проходження виробничого навчання та виробничої практики та інших 50% - для використання «Навчальним закладом» з метою здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази училища, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи. До 15 числа кожного місяця надавати через майстрів в/н - керівників практики від навчального закладу - відомості нарахування заробітної плати за проходження учнями виробничого навчання чи виробничої практики.
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №11-12-9 від 07 листопада 2011 року «Про надання робочих місць для проходження учнями Вищого професійного училища №17 виробничого навчання та виробничої практики» від 30 березня 2012 року ОСОБА_2 проходив щоденно переддипломну практику з 01 квітня 2012 року по 24 травня 2012 року.
З табеля нарахування заробітної плати учням ВПУ №17 видно, що ОСОБА_2 нарахована заробітна плата до виплати за квітень 2012 року в розмірі 602 грн.03 коп. Позивачу виплачено 300 грн.
Згідно табеля відвідування виробничого навчання та виробничої практики учнями Вищого професійного училища №17 групи №16, які проходять практику на підприємстві ТОВ «Майстер-Каркас», в травні 2012 року ОСОБА_2 відпрацював 56 годин.
За травень 2012 року заробітна плата ОСОБА_2 не виплачена.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати у квітні-травні 2012 року складав 1.094 грн.
Таким чином, ОСОБА_2 повинен був за ці місяці отримати заробітну плату в розмірі 1.094 грн. (547 грн. + 547 грн.). У зв'язку з тим, що він отримав лише 300 грн., заборгованість по заробітній платі складає 794 грн. (1.094 грн. - 300 грн.) і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.117 КЗпП України Вище професійне училище №17 м.Дніпропетровська повинно виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки, а саме, з 01 травня 2012 року по 09 жовтня 2013 року включно в розмірі 9.712 грн.28 коп. (547 грн. (щомісячна заробітна плата) х 17 місяців (травень 2012 року - вересень 2013 року) + 413 грн.28 коп. (45 грн.92 коп. (середньоденний заробіток - 6 грн.56 коп.(погодинно) х 7 годин) х 9 днів жовтня 2013 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обґрунтовані і тому підлягають задоволенню в розмірі 10.506 грн.28 коп. (794 грн. + 9.712 грн.28 коп.).
Статтею 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів вважає, що невиплатою заробітної плати позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки порушення винними діями відповідача його законних прав призвели до моральних страждань.
При визначенні розміру коштів на відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що позивач не втратив нормальних життєвих зв'язків, отримані ним страждання не вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з цим судова колегія вважає, що 500 грн. буде достатньою грошовою компенсацією понесених ОСОБА_2 моральних страждань.
Вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення індексу інфляції, то вони задоволенню не підлягають, оскільки за період з травня 2012 року по жовтень 2013 року зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги не було.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 3% річних зі всієї суми заборгованості, так як положення ст.625 ЦК України на спірні правовідносини не поширюється.
Посилання відповідача на те, що договір №11-12/9 від 07 листопада 2011 року носить формальний характер, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договір є дійсним і до теперішнього часу ніким не скасований. Крім того, на виконання п.п.3.5,3.6 даного договору ТОВ «Майстер-Каркас» за квітень 2012 року перерахувало Вищому професійному училищу №17 заробітну плату учнів за проходження виробничого навчання та виробничої практики, 50% якої відповідач виплатив учням.
Доводи відповідача, що переддипломна практика не оплачується є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи, а саме, п.5.6 Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 квітня 1993 року.
Пояснення представників Вищого професійного училища №17 щодо не отримання коштів від ТОВ «Майстер-Каркас», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ненадходження коштів не виключає їх відповідальності.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 23 травня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Вищого професійного училища №17 м.Дніпропетровська, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-Каркас», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Вищого професійного училища №17 м.Дніпропетровська на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за квітень, травень 2012 року в розмірі 794 грн., середній заробіток за час затримки виплати за період з 01 травня 2012 року по 09 жовтня 2013 року включно в розмірі 9.712 грн. 28 коп., моральну шкоду в розмірі 500 грн., а всього стягнути 11.006 грн.28 коп. В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Вищого професійного училища №17 м.Дніпропетровська користь держави судовий збір в розмірі 344 грн.10 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
