донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.02.2013 р. справа №5009/2572/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Марченко О.А.
суддівЗубченко І.В., Радіонової О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковальська Я.М. - довіреність №62/27 від 03.01.2013р.
від відповідача 1: Прокопенко І.Г. - довіреність №4888/07 від 21.12.2012р.;
від відповідача 2: Прокопенко І.Г. - довіреність №101 від 21.12.2012р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від 28.11.2012р. (повний текст підписано 07.12.2012р.)
у справі №5009/2572/12 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя
до відповідачів
1. Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1", м. Запоріжжя
2. Міського комунального підприємства "Основаніє", м. Запоріжжя
про стягнення 486 698,53 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2012р. у справі №5009/2572/12 в задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1", м. Запоріжжя та Міського комунального підприємства "Основаніє", м. Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з червня 2009р. по травень 2012р. в сумі 486 698,53 грн. - відмовлено у повному обсязі.
Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що наведене рішення є незаконним та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок суду про необґрунтованість позовних вимог.
Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідачів 1 та 2 проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданих відзивах на апеляційну скаргу.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1", м. Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з червня 2009р. по травень 2012р. в сумі 486 698,53 грн.
Позовні вимоги до Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1", м. Запоріжжя обґрунтовані тим, що за період з червня 2009р. по травень 2012р. Концерном "Міські теплові мережі", за твердженням останнього, було безпідставно відпущено відповідачу 1 теплової енергії на суму 486 698,53грн., що позивач підтверджує рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, вартість якої відповідачем 1 не оплачена. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.387, 1212, 1213 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією.
Ухвалою від 07.09.2012р. судом першої інстанції відповідно до положень ст.24 ГПК України залучено в якості другого відповідача по справі Міське комунальне підприємство "Основаніє" м. Запоріжжя.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, рішенням Запорізької міської ради "Про створення Комунальних підприємств теплових мереж" від 11.01.2002р. №17 створено Концерн "Міські теплові мережі".
Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121458), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом.
Згідно п.2.1 Статуту Концерну "Міські теплові мережі", основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Відповідач 1, Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №1" є юридичною особою (ідентифікаційний код 05465152), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради №5 від 27.04.2012р. припинено діяльність комунальних підприємств "ВРЕЖО №1-4, 6, 9-11, 13" та встановлено, що повним правонаступником комунальних підприємств "ВРЕЖО №1-4, 6, 9-11, 13" є міське комунальне підприємство "ОСНОВАНІЄ".
В цьому ж рішенні передбачено, що встановлено термін припинення комунальних підприємств до шести місяців з дня прийняття цього рішення (п.10).
У матеріалах справи відсутні відомості з Єдиного державного реєстру про те, що юридична особа (відповідач 1 у справі) перебуває у процесі припинення, відповідач 1 продовжує існувати як юридична особа в тій самій організаційно-правовій формі, що і раніше.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що на момент розгляду даної справи відповідач 1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, відомості щодо його припинення або перебування в стані припинення відсутні.
Рішенням Запорізької міської ради від 25.07.2012р. №6 затверджено передавальні акти майна, майнових, немайнових прав та обов'язків КП "ВРЕЖО №1" до МКП "Основаніє".
Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії посилався на ті обставини, що між концерном "Міські теплові мережі" та КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1" існує діючий договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №200707 від 01.01.2007р. Об'єкти теплопостачання за даним договором визначені Додатком 1-Б до договору. Теплопостачання до ряду приміщень здійснюється поза умовами зазначеного договору, тобто безпідставно.
Позивачем надано перелік приміщень, до яких теплова енергія постачається безпідставно.
Як зазначає позивач, концерном "Міські теплові мережі" відповідачу 1 було відпущено теплової енергії за період з червня 2009р. по травень 2012р. на загальну суму 489 698,53грн., що останній підтверджує актами приймання-передачі теплової енергії за відповідний період.
На підставі актів приймання передачі теплової енергії позивачем були виставлені рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за спірний період на загальну суму 489 698,53грн.
Докази направлення актів та рахунків відповідачу 1 наявні в матеріалах справи.
Акти приймання-передачі теплової енергії та особові рахунки були повернуті відповідачем 1 без розгляду з посиланням на відсутність договірних зобов`язань.
Позивач наполягає на тому, що у зв`язку з невиконанням своїх обов"язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість за період з червня 2009р. по травень 2012р у розмірі 489 698,53грн.
З посиланням на ч.2 ст.530 ЦК України позивач направив на адресу відповідача 1 вимогу №3275/27 від 22.06.2012р., в якій просив на протязі семи днів сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 489 698,53грн.
Вказана вимога залишена відповідачем 1 без задоволення, грошові кошти за теплову енергію не сплачені, на підставі чого позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 489 698,53грн. з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України.
Наразі, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо неспроможності наданих позивачем доказів, необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення позивачем суми боргу за використану теплову енергію.
Спірні правовідносини регулюються Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-1У (далі - Закон №2633), Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-1У (далі - Закон №1875).
Згідно ст.1 Закону України №2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Законом України №2633-1У також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).
Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до п.3 ст.20 Закону України №1875 споживач зобов"язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Стаття 19 Закону України №1875 передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.
Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).
Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарського договору є обов"язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов"язковим для суб"єкта господарювання у випадках, передбаченим законом або існує пряма вказівка закону щодо обов"язковості укладення договору для певних категорій суб"єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Відповідно до п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Абзацом 5 п.5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.
До обов"язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (абз.6 п.40 Правил)
Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов"язковою та такою, що передбачена Законом.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.01.2007р. між КП "ВРЕЖО №1" (споживач) та концерном "МТМ" (теплопостачальна організація) укладено договір №200707 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, додатком №1б якого визначено перелік об'єктів КП "ВРЕЖО №1", на які постачається теплова енергії на власні потреби підприємства, та за які приміщення здійснюються розрахунки.
Оскільки МКП "Основаніє" є повним правонаступником КП "ВРЕЖО №1", до якого перейшло все майно, майнові та немайнові права та обов'язки, МКП "Основаніє" листом від 10.09.2012р. №3862/02 повідомило позивача про заміну сторони в зобов'язані за договором №200707 від 01.01.2007р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на власні потреби підприємства, який був укладений між позивачем та КП "ВРЕЖО №1".
Доказів укладання інших угод стосовно постачання теплової енергії на інші об'єкти (орендовані/у користуванні та вільні нежитлові приміщення, квартири, житлові будинки) сторони не надали.
За таких обставин, враховуючи те, що правовідносини стосовно споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем, а матеріали справи свідчать про відсутність відповідного договору між сторонами відносно спірних приміщень за стягуваний період, тому застосування позивачем Правил користування тепловою енергією при розрахунку вартості наданих послуг є безпідставним, оскільки Правила, як зазначалось вище, застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якими виробником (позивачем) укладено відповідний договір.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог не підтверджує обсяг та вартість фактично спожитої теплової енергії в спірний період, оскільки розрахунок містить тільки посилання на дату виставлення рахунку та суму боргу.
Позивачем надавались додаткові докази розрахунку суми позовних вимог, які також не є належними доказами розміру позовних вимог, оскільки не підтверджують обсяг та вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період.
Пунктом 7 Правил передбачено, що усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.
Відповідно до п.23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді".
Позивачем не надано документів про межу балансової належності, показань приладів обліку у кожному конкретному приміщенні за кожен розрахунковий місяць або узгодженого сторонами теплового навантаження та показників середньомісячної температури повітря.
Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
В матеріалах справи відсутні будь-які угоди стосовно постачання теплової енергії на інші об'єкти (орендовані/у користуванні та вільні нежитлові приміщення, квартири, житлові будинки), більш того позовні вимоги про оплату безпідставно набутої теплової енергії обґрунтовані з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України.
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов'язань внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
За приписом ч.ч.1,2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:
- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь - яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).
Наразі, господарським судом встановлена відсутність у сторін обов'язкового договору щодо об'єктів, перелік яких визначений в позовній заяві (за спірний період) та недоведеність позивачем режиму і обсягів споживання теплової енергії, а також вартості спожитої енергії.
Таким чином, при наявності даних обставин, колегія суддів вважає висновок господарського суду щодо безпідставності позовних вимог обґрунтованим, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факт отримання саме відповідачем 1 теплової енергії, її кількість та вартість, а отже позовні вимоги до відповідача 1 не підлягають задоволенню як недоведені та необгрунтовані.
Позовні вимоги до відповідача 2 також підлягають залишенню без задоволення, оскільки: по-перше, позивачем не визначено правових підстав, за якими саме відповідач 2 набув спірну теплову енергію чи підстав, за якими він повинен її оплатити; по-друге, у судовому засіданні 05.02.2013р. представник позивача зазначив, що у нього відсутні вимоги до відповідача 2.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача та недоведеності позовних вимог, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2012р. у справі №5009/2572/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін за наведеними в постанові мотивами, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "МТМ" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2012р. у справі №5009/2572/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписаний 08.02.2013р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: І.В. Зубченко
О.О. Радіонова
