ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" листопада 2014 р. Справа № 920/1053/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є. суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Нешта О.В. (директор),
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№3683С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 30.09.2014 року
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Теплогарант", м.Конотоп
про стягнення 464264,47 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до КП "Теплогарант", в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 464264 грн. 47 коп., у тому числі 296682 грн. 50 коп. пені, 17533 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань, 150048 грн. 94 коп. - суму 3% річних.
Рішенням господарського суду Сумської області від 02 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплогарант" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню у розмірі 29 668,25 грн., що складало 90% від суми, заявленої позивачем до стягнення; 3 % річних у розмірі 150048,94 грн.; інфляційні збитки в розмірі 17 533,03 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (т. 1, а.с. 88-90).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 02 вересня 2013 року у справі № 920/1053/13 залишено без змін (т. 1, а.с.142-145).
Постановою Вищого господарського суду України від 05 грудня 2013 року касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 02 вересня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року у справі № 920/1053/13 в частині відмови у стягненні пені скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області, в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року у справі 920/1053/13 залишено без змін (т. 1, а.с.183-186).
Рішенням господарського суду Сумської області від 24 березня 2014 року у справі № 920/1053/13 (суддя Котельницька В.Л.) відмовлено в задоволенні заяви про застосування позовної давності; позов в частині стягнення пені в розмірі 267014,25 грн. (90% від заявленої до стягнення суми пені) задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Теплогарант" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 15 000 грн. пені; в іншій частині позову в частині стягнення пені - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 року у справі №920/1053/13 залишено без змін (а.с.111 т.2).
Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2014 року касаційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 24.03.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року в частині відмови у стягненні пені скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у справі №920/1053/13 залишено без змін.
Рішенням господарського суду Сумської області від 30.09.2014 року у справі № 920/1053/13 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 126007,12 грн. пені (50% від заявленої до стягнення суми пені).В іншій частині позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у стягненні 170675,38 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що заборгованість виникла не з вини відповідача, підприємство відповідача є збитковим, основними причинами тяжкого економічного стану є невідповідність тарифів на послуги теплопостачання, штрафні санкції, заборгованість споживачів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками позивача.
В судове засідання 25.11.2014 року позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
20.12.2010 року між ДК «Газ України» НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП «Теплогарант» (покупець) укладений договір на закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2231ТЕ-29, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 договору (а.с.31 т.1).
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 21500 тис. куб. м, в тому числі по місяцях.
Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в пункті 3.1. договору.
Порядок здійснення оплати передбачений пунктом 4.1. договору, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у визначеному порядку. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.3.1 договору).
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання п.1.2 договору позивачем з січня 2011 року по квітень 2011 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 11615029,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року.
Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством (а.с.43-46 т.1).
Відповідач в порушення п.4.1 договору, несвоєчасно здійснив оплату поставленого природного газу, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача, зокрема, пені в розмірі 296682,50 грн., 17533,03 грн. інфляційних витрат та 150048,94 грн.-3% річних.
Рішеннями господарського суду у даній справі з відповідача вже стягнуто за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаним договором пеня за загальну суму 44668,25 грн., 3% річних на суму 150048 грн. 94 коп., інфляційні нарахування на суму 17533 грн. 03 коп.
З урахуванням вказівок Вищого господарського суд України в постанові від 07.08.2014 року, предметом нового розгляду у даній справі є обґрунтованість зменшення пені на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України на 85%.
30.09.2014 року за результатами нового розгляду у справі № 920/1053/13 господарським судом Сумської області було прийняте оскаржуване рішення, яким розмір заявленої позивачем пені зменшено на 50% та стягнуто з відповідача 126007,12 грн. пені.
Судова колегія приймає до уваги наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3.1. договору поставки передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за період з 21.02.2011 року по 21.11.2011 року в розмірі 296682,50 грн.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Колегія суддів враховує, рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, в тому числі те, що станом на 07.12.2011 року відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ за договором №06/10-2231ТЕ-29 від 20.12.2010 року (а.с.119-135 т.1).
Отже, заборгованість відповідача за поставлений газ відсутня.
Крім того, рішеннями господарських судів по даній справі з відповідача вже стягнуто з на користь позивача пеню в сумі 44668,25 грн., 3% річних в розмірі 150048,94 грн., інфляційні нарахування в сумі 17533,03 грн. Вказані суми сплачені відповідачем, про що свідчать платіжні доручення (а.с.169-170 т.1, а.с.155-157 т.2).
Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати за поставлений газ, слід прийняти до уваги наступне.
Відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є надання комунальних послуг по забезпеченню населення міста, промислових підприємств та бюджетних установ і організацій тепловою енергією.
Таким чином, сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії.
Основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною.
Рівень відшкодування населення вартості послуг з теплопостачання за 1 півріччя 2013 року склав 83,9%, про що свідчить довідка заступника міського голови (а.с.116 т.1).
Станом на 01 січня 2014 року по КП "Теплогарант" укладено договори реструктуризації заборгованості за відпущену теплову енергію населенню міста на суму 298753,31 грн., що підтверджується довідкою Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради (т. 2, а.с. 38).
Відповідач виробляє теплову енергію та постачає ї населенню за регульованими тарифами, встановленими НКРЕ.
Причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є те, що підприємство відповідача несе збитки у зв'язку з тим, що тарифи, які затверджені постановами НКРЕ не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, про що свідчать звіти про фінансові результати за 2011-2013 рр. (а.с.31-36 т.1).
Як свідчить довідка заступника міського голови (а.с.116 т.1), тарифи на послуги з теплопостачання, які надаються підприємствами категорії споживачів населення, встановлені в економічно обґрунтованому розмірі з 01.11.2010р. рішенням виконкому від 27.09.2010р. "Про встановлення тарифів на послуги по опаленню та гарячому водопостачанню, які надаються підприємствами міста населенню" згідно з висновком Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг від 06.09.2010р. Але, враховуючи збільшення складових витрат, що входять до собівартості послуг з теплопостачання, на сьогодні діючий тариф не покриває фактичні витрати на їх надання, рівень відшкодування населенням вартості з теплопостачання за 1-ше півріччя 2013 року склав 83,9%.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання.
Таким чином, в даному випадку судом першої інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені на 50%.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не дослідив всіх матеріалів справи та не взяв до уваги обставини справи, що на думку апелянта мають істотне значення, є необґрунтованими.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на судову практику щодо стягнення заборгованості ДК "Газ України" та НАК "Нафтогаз України" без зменшення пені є безпідставними, оскільки необхідність використання судом п.3 ст. 83 ГПК України залежить від конкретних обставин справи, які має оцінити суд. На підставі аналізу всіх поданих сторонами доказів суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність використання такого права суду.
Правова позиція суду першої інстанції по даній справі відповідає правовій позиції ВГСУ у аналогічних справах: №903/782/13 від 12.02.2014 року, №911/571/13-г від 05.03.2014 року, №908/4030/13 від 09.04.2014 року, №918/1220/13 від 12.03.2014 року.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував інтереси позивача, зменшуючи розмір пені, не можуть бути прийняті до уваги оскільки судом проаналізовані та враховані обставини, визначені в ст. 223ГК України, ч. 3 статті 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, а також в п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", та прийнято до уваги, що зобов'язання перед позивачем зі сплати основного боргу відповідачем виконано повністю.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 30.09.2014 року у справі № 920/1053/13 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови по справі № 920/1053/13 підписано 01.12.2014 року
Головуючий суддя Сіверін В.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Терещенко О.І.
