Справа № 815/8529/13-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Чернобай А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-агро ЛТД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001872202 від 05.12.2013 року.
В обґрунтування адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-агро ЛТД» (далі - Товариство) зазначило, що висновки перевіряючих в акті перевірки № 1018/15-54-22-02/31427962 від 21.11.2013 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2938694 гривень; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в квітні 2013 року в сумі 42504 гривень. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючих взаємовідносин позивача із 11 контрагентами у перевіряємому періоді. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами здійснювалося ТОВ «Велес-агро ЛТД» за наявності усіх визначальних факторів для формування податкового кредиту, що є підставою для віднесення суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару, до податкового кредиту. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 08.11.2013 року № 201 співробітником податкової служби згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до Наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.11.2013 року № 401 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Велес-Агро ЛТД» з питань перевірки правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складений акт від 21.11.2013 року № 1018/15-54-22-02/31427962.
Перевіркою встановлено порушення пп.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2938694 гривень; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в квітні 2013 року в сумі 42504 гривень.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001872202 від 05.12.2013 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 2938694 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1469332 гривень.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що у періоді з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року ТОВ «Велес-агро ЛТД» мало господарські відносини із контрагентами: ТОВ «Булавка», ТОВ «Вайт реббіт», ПП «Фрайбург стил», ТОВ «Пром-ресурс», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Дента плюс», ТОВ «Компанія глобал-маркет», ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», ТОВ «Сєвхімбуд», ТОВ «Анвір груп», ТОВ «Аквіта трейд лайн».
Як вбачається з акту перевірки, перевіряючий дійшов висновку про порушення ТОВ «Велес-агро ЛТД» вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України у зв'язку із неправомірним віднесенням підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2944273 гривень по взаємовідносинам із вищезазначеними підприємствами.
В основу вищевказаних висновків перевіряючого покладені акти ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Анвір Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 01.07.2013 року по 31.07.2013 року» від 03.10.2013 року № 1549/26-57-22-04-09/38441936; ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Анвір Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2012 року» від 12.11.2013 року № 1836/26-57-22-04-09/38441936; ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Булавка» щодо не підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року» від 14.08.2013 року № 790/26-55-22-02/3591; ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Вайт реббіт» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.07.2013 року по 30.07.2013 року» від 03.10.2013 року № 1444/26-55-22-07; ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Компанія Глобал-маркет» з питань взаємовідносин з ТОВ «М-Центр-1» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року» від 13.06.2013 року № 67/22-5-04/38234768; ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Компанія Глобал-маркет» з питань взаємовідносин з ТОВ «М-Центр-1» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року» (Про неможливість проведення зустрічно звірки) від 30.10.2013 року № 695/26-56-22-01-03/38234768; ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дента плюс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за лютий 2013 року» від 13.06.2013 року № 1024/22-609/38205920; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Імпексбуд» за лютий, березень 2013 року» від 26.04.2013 року № 1430/224/38113699; ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Пром-ресурс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року та з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року» від 22.08.2013 року № 1282/26-57-22-01-07/37961966; ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Пром-ресурс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року» від 05.09.2013 року № 4474/26-57-22-01-07/37961966; ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів Луганської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сєвхімбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2013 року по червень 2013 року» від 28.08.2013 року № 22/12-14-22-05/38350053; ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» за період з 01.08.2012 року по 31.05.2013 року» від 20.06.2013 року № 133/22-40/38319715.
Зміст зазначених актів, отриманих від інших податкових інспекцій Міндоходів України, в яких на податковому обліку перебувають підприємства-постачальники ТОВ «Велес-агро ЛТД», відтворений в акті перевірки № 1018/15-54-22-02/31427962 від 21.11.2013 року і взятий за основу всіх висновків перевіряючого.
Так, за результатами зазначених перевірок складені акти, в яких зазначено про відсутність зобов'язання з податку на додану вартість у підприємств-постачальників, тому перевіряючий дійшов висновків, що всі первинні документи, що отримані від підприємств-постачальників, складені з порушенням Податкового кодексу України, а видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати не можуть бути віднесені ТОВ «Велес-агро ЛТД» до податкового кредиту у періоді, що перевірявся.
Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.
Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В порушення вищенаведеного положення, перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.
Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар (метал та комплектуючі до С/Г-техніки; феросиліцій, феромарганець, метизи) не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема, у періоді з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року ТОВ «Велес-агро ЛТД» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, перелік яких наявних в акті перевірки № 1018/15-54-22-02/31427962 від 21.11.2013 року.
В бухгалтерському обліку всі операції з придбання ТМЦ відображено в регістрах бухгалтерського обліку Дт 201 «Сировина та матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 202 «Придбані напівфабрикати та комплектуючі», Дт 6442 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками, Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Рахунки у національній валюті».
Розрахунки із постачальниками проводились у безготівковій формі на умовах відстрочення платежу. Станом на 30.09.2013 року за даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» дебіторська заборгованість по вищевказаним підприємствам не обліковується.
В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акти перевірок інших податкових інспекцій та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентами правочинів.
При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Суд також зазначає, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.
Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яким позивачем віднесено до податкового кредиту.
Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.
Суд зауважує, що податковим органом перевищено юридичне значення довіреностей на отримання ТМЦ, наказів про відрядження посадових осіб в інші міста в аспекті оподаткування господарських операцій платника податків, та зазначає, що відсутність таких документів не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, а окремі недоліки документів не можуть бути підставою для невизнання фактів придбання товару, тим більше, що Податковий кодекс України не містить інших вимог, ніж наявність податкової накладної, для віднесення сум за правочинами до податкового кредиту. Отже, такі посилання не ґрунтуються на приписах податкового законодавства, тому безпідставно покладені в основу заперечень відповідача.
Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами.
Також суд враховує, що висновки за актом перевірки № 1018/15-54-22-02/31427962 від 21.11.2013 року ґрунтуються на актах перевірок податкових інспекцій, відповідно до яких здебільшого зустрічні звірки щодо постачальників позивача провести було неможливо у зв'язку із незнаходженням підприємств за податковими адресами, однак у складених актах встановлено неможливість фактичного здійснення підприємствами господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів і складських приміщень, у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку про те, що усі операції постачальників не спричиняють реального настання правових наслідків.
При цьому в разі неможливості провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою) складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання за формою, передбаченою Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом від 22 квітня 2011 року № 236, який, на відміну від форми довідки про результати проведення зустрічної звірки (Додаток 5), не передбачає викладення будь-яких висновків щодо підтвердження або непідтвердження реальності здійснення господарських відносин суб'єкта господарювання.
Таким чином, в основу спірних висновків за актом перевірки № 1018/15-54-22-02/31427962 від 21.11.2013 року покладені акти податкових інспекцій, які за змістом та формою не відповідають нормативно-правовому акту, яким врегульовано оформлення зустрічних звірок органами державної податкової служби, у зв'язку із чим є недопустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України.
Крім того, на підтвердження товарності господарських операцій представником позивача надано до суду журнали-ордери і відомості по рахунках 311 «Розрахунковий рахунок», 312 «Валютні рахунки», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 3771 «Розрахунки з іншими кредиторами» та первинні документи до них, реєстри отриманих податкових накладних, отримані податкові накладні, відомість по партіям товарів на складах, документи, що підтверджують якість продукції, рахунок-фактуру, каталог продукції, відомості щодо випуску продукції, які підтверджують взаємовідносини зі всіма контрагентами за перевірений період, які у своїй сукупності безумовно свідчать про реальність поставок продукції.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірні суми за господарськими операціями із постачальниками, до податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про заниження податку на додану вартість в сумі 2938694 гривень та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в квітні 2013 року в сумі 42504 гривень
Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ «Велес-агро ЛТД» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є неправомірним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій є також протиправним.
Таким чином, висновки перевіряючого щодо безпідставного формування ТОВ «Велес-агро ЛТД» податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами (договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними тощо), які складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару підтверджені достатніми та належними доказами.
У зв'язку із цим прийняття податковою інспекцією спірного податкового повідомлення-рішення № 0001872202 від 05.12.2013 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 2938694 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1469332 гривень є неправомірним, а спірний акт індивідуальної дії підлягає скасуванню.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-агро ЛТД» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0001872202 від 05.12.2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 22 січня 2014 року.
Суддя _______________ І.В. Завальнюк
