ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-1200/11/2207
Головуючий у 1-й інстанції: Янішевська О.С.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Драчук Т. О.
судді: Граб Л.С. Смілянець Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду у Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду у Ізяславському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22.04.2011 року позов задоволено частково:
визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Ізяславському районі щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії позивачу відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дш війни".
зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Ізяславському районі здійсни нарахування та виплату позивачу надбавку до пенсії розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язко державне пенсійне страхування" з 25 вересня 2010 року, з врахуванням виплачених позивачу коштів за вказаний період та нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Ізяславського районного суду від 22.04.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", інший нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У зв`язку зі зверненням позивача до суду 25.03.2011 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 01.09.2010 року по 24.09.2010 року, залишити без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Проте, судом першої інстанції не враховано те, що необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов"язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову. При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Відповідно до ст.ст. 11, 99 КАС України, права позивача на одержання підвищення до пенсії, як дитині війни підлягають захисту за період з 25.09.2010 року по 28.02.2011 року.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови Немирівського районного суду Вінницької області та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду у Ізяславському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду у Ізяславському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, тобто за період з 01.09.2010 року по 24.09.2010 року, залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі меншому ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 25.09.2010 року по 28.02.2011 року, із врахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень- Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Граб Л.С.
Смілянець Е. С.
