СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 306/1146/14-к
Провадження № 1-кп/306/108/14
Рядок статзвіту 2
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2014 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючої - судді Василиха Ж.В.,
при секретарях - Полянич В.І., Русин В.В.,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - Чонки О.Ю.,
представників потерпілого - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
обвинуваченого - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013070150001559 від 15.12.2013 року, відносно
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, директора ТОВ "Спектр-К", раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
14 грудня 2013 року біля 10.00 год. ОСОБА_5, знаходячись в одній з кімнат будинку АДРЕСА_1, умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс малолітньому сину ОСОБА_6 один удар долонею правої руки в обличчя, внаслідок чого потерпілий отримав тілесне ушкодження у вигляді садна перенісся, яке згідно висновку судово-медичного експерта кваліфікується як легке тілесне ушкодження, як таке, що не потягло за собою короткочасного розладу здоров"я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_5 є ст. 125 ч. 1 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винність у спричиненні тілесного ушкодження потерпілому не визнав та пояснив, що 14.12.2013 року вдома була несприятлива обстановка, він розлучався з жінкою. Була субота, він зробив зауваження сину, щоб той не сидів за комп"ютером. Син проігнорував його зауваження і він трохи підвищив голос. Тоді ОСОБА_6 побіг в спортзал, який знаходиться у них в будинку. Він пішов за сином та сказав йому, що треба робити те, що тато говорить. Потім син побіг з будинку. Він дитину не бив, у сина був синець від гри у хокей.
Незважаючи на заперечення своєї вини, винуватість ОСОБА_5 у нанесені тілесного ушкодження ОСОБА_6 знаходить своє підтвердження в показаннях потерпілого, свідків та матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою.
Так, малолітній потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 14.12.2013 року його мама поїхала на роботу, а він залишився вдома вчити уроки, шукав в інтернеті твір. Тато зайшов у кімнату та сказав йому образливо, щоб він йшов до зали, на що він запитав у нього, чому він його ображає. Тоді тато його ударив один раз у обличчя рукою. Після цього він спустився у спортзал та там заплакав. Тато пішов за ним та сказав, щоб він йшов з хати. Він, одягнувшись у кімнаті пішов до мами на роботу, він був наляканий. Там був його дідо, який його пожалів.
Ці показання потерпілого об"єктивно підтверджуються висновком експерта № 331 від 16.12.2013 року, згідно якого у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця підочної ділянки справа та садна перенісся. Тілесне ушкодження у вигляді синця виникло від дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму дії, яке за своїм характером не вкладається в час події - 14.12.2013 року, а тому при дачі підсумку експертом до уваги не приймається. Тілесне ушкодження у вигляді садна виникло від дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удар-тертя, яке за своїм характером могло виникнути при обставинах та в строки вказані освідчуваним - 14.12.2013 року і за ступенем тяжкості кваліфікується як легке тілесне ушкодження як таке, що не потягло за собою короткочасного розладу здоров"я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Експерт ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що на момент проведення експертизи (16.12.2013) у дитини на обличчі були синець та садно. Синець був жовто-зеленого кольору, тобто дане ушкодження було спричинено раніше 14.12.2013 року, а ссадина (травма переносиці) за своїм характером могла виникнути при обставинах, вказаних потерпілим та вкладалася в час - 14.12.2013 року.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що працює дитячим лікарем. Була субота, в першій половині дня їй зателефонувала ОСОБА_10 та питала у неї, що їй робити, бо батько побив сина. Вона порадила звернутися в приймальне відділення. А в понеділок вона прийшла до неї на прийом, бо дитина була хвора. У дитини був синяк на обличчі.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що 14.12.2013 року ОСОБА_10 вела дитину в лікарню. Вона її бачила там, розмовляла з нею. Остання повідомила їй, що батько вдарив сина. В дитини був синяк на обличчі.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що працює в сім"ї ОСОБА_10 господаркою. В той день була в них вдома. Бачила, як ОСОБА_6 біг по сходах, ніякого синця вона не бачила. Синяк у нього був на обличчі ще до того дня.
Малолітній свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що зимою з потерпілим грали у хокей. Він клюшкою випадково вдарив його у обличчя, від чого залишився синяк.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що була класним керівником ОСОБА_6. В грудні дитина мала синець на обличчі. На її запитання звідки у нього ушкодження, він нічого не відповів.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що є матір"ю ОСОБА_6. Очевидцем події не була, однак син їй розповів, що батько його вдарив. Було у дитини на обличчі садно. Також за півтори тижня до цієї події, сина клюшкою під час гри у хокей вдарив хлопець. Тому на обличчі сина був ще синець, який вже проходив.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що є дідом ОСОБА_6. 14.12.2013 року він знаходився у офісі доньки, там працювали будівельники. Прийшов ОСОБА_6, почав плакати, сказав, що тато побив і він наляканий. У нього було свіже садно на обличчі. Коли приїхала його донька, написали заяву до міліції.
Суд не бере до уваги, як доказ поданий представником потерпілого, протокол допиту свідка ОСОБА_12, оскільки згідно ст. 95 КПК України суд може обгрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Доводи обвинуваченого про те, що потерпілий отримав тілесне ушкодження під час гри у хокей спростовується висновком експерта № 331 від 16.12.2013 року та показаннями потерпілого.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у спричиненні тілесного ушкодження потерпілому, суд розцінює як спосіб його захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у пред"явленому обвинуваченні за ст. 125 ч. 1 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як особа ОСОБА_5 за місцем свого проживання характеризується позитивно. Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин невеликої тяжкості.
Згідно ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд визнає вчинення злочину щодо малолітнього.
Пом"якшуючих покарання обставин обвинуваченому ОСОБА_5, суд не знаходить.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_5, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання, дані про його особу, його сімейний (є розлученим) та матеріальний стан, також те, що такий є працевлаштованим та приходить до висновку про призначення йому покарання у виді штрафу.
Цивільний позов не заявлений.
Речових доказів та процесуальних витрат по справі не має.
Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування та судового провадження не застосовувалися.
Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, с у д,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Свалявський районний суд Закарпатської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуюча Ж. В. Василиха
