КРАЄЗНАВСТВО
Археологи зазначають, що тамтешні наскельні зображення не мають аналогів
Олена ОСОБОВА, «Урядовий кур’єр», (фото автора)
Ці підземні споруди розташовані неподалік від сіл Хомівка та Преображенне на Луганщині. Досить крутий схил крейдяної гори поріс невеликим листяним лісом, але дбайливі руки вже збудували тут сходи з перилами зі стовбурів та великих гілок, які ведуть до входу в печери. Кажуть, ще кілька років тому цей вхід до підземного монастиря являв собою просто лаз. Нині тут встановлено хрест, є іконостас і всередині печер, мережа ходів яких простяглася, за свідченням археологів та спелеологів, більш ніж на 200 метрів. Фахівці стверджують, що є тут і приміщення хрестоподібної форми, яке можна розцінювати як підземний храм. Але звідки така унікальна споруда у краї териконів, металургійної промисловості та степів?
Козак та його монастир
— Старожили села розказували, що наприкінці позаминулого століття у Преображенне завітав козак. Назвався Георгієм, — каже директор Сватівського районного народного краєзнавчого музею Леонід Королько. — Щороку він вирушав до Києво-Печерської лаври на прощу, а коли постарів і вже не міг ходити, зібрав чоловіків і сказав: «Ми вже не в змозі вирушити на прощу, тож збудуймо такий самий підземний монастир у себе».
У яру знайшли місце і почали будувати. Козак привів із собою двох ченців, які зналися на будівництві печер. За нашими даними, викопано було три окремі печери завдовжки понад 200 метрів. Потім їх з’єднали. Коли будівництво завершилося, Георгій зник. Спочатку ченці жили там, а згодом один за одним теж зникли.
За радянської влади печери засипали. І лише 1973-го місцевий учитель Леонід Верцун знайшов чоловіка, який ще підлітком брав участь у спорудженні печер. Він точно вказав місце, де був вхід. Деякий час знадобився, щоб розчистити вхід, а коли зайшли, побачили двоє нош, дві іконки й круг, де був напис: «святий Георгій», перелічено імена ще 30 чоловіків і вибито рік: 1888. Цей круг здали в обласний музей, але там сказали: «Таких печер багато, великого значення вона не має, і займатися цим нема сенсу».
Фахівці-археологи доводять, що там був підземний монастир. Але, гадаю, це не так. Бо ченців у селі не було, як і споруд на поверхні. Адже ченці повинні були чимось займатись, а жодних слідів їхньої діяльності не знайдено.
Вхід до монастиря «ховається» від невтаємничених
«Ми самі собі складаємо й пісні, й долі»
Услід за Булатом Окуджавою хочеться сказати: «і горе тому, хто осадить невчасно нас». Куди цікавіше, ніж урівноважена розповідь директора народного музею Сватового, звучать припущення місцевих краєзнавців. Наприклад, Л. Білоцерківська із села Хомівка пише, що «одна зі знахідок зовсім збила з пантелику. На стіні було зображено лик святого, але з католицьким німбом. І в одному місці ми відшукали дату, пізнішу за ту, яку прийнято вважати початком заснування печерного монастиря, — 1827 рік». А раптом печери під Преображенням набагато старіші, ніж офіційно визначили працівники обласного музею?
Запитань більше, ніж відповідей. І закрутилися думки. Якщо вік печери датується 1827 роком, то тоді ця споруда могла мати стосунок до подій, коли переслідували декабристів. У повстанні декабристів брали участь військові. А назву села пов’язують саме з перебуванням тут солдатів Преображенського полку. Ще, як відомо, у повстанні декабристів брали участь поляки. А до України їм значно ближче, ніж до Петербурга. Якщо так, то стає зрозумілим католицьке зображення святого.
І — далі. «Усі, хто досліджував печеру, сходяться на тому, що її недобудовано. Поспіх, із яким будівничі храму залишили його, породжує припущення. У Російській імперії відбувалося чимало всіляких повстань. Часто вони терпіли поразки, і повстанці рятувалися, утікаючи в громади старообрядців, або шукали іншого прихистку. Дехто може заперечити: мовляв, старообрядців у нас не було. Беруся довести зворотне. Бо поряд із Преображенним розташоване село Хомівка. У 1894 році протоієрей Раздабаров на власні кошти тут організував старообрядницький притулок для навчання одновірців грамоти. Виходить, якщо тут навчали дітей старообрядців, то там жили і їхні батьки. І Георгій міг бути пов’язаним із ними, тому й названий святим».
Легенд чимало. Наприклад, дізналися й про таку: печери від Преображенного тягнуться до села Наугольне, і цими підземними шляхами свого часу люди тікали від нападу татар. Тож скільки років печерам?
У печері поступово відновлюють вівтар
Виняткове значення для історії краю
Торік дослідженням Преображенського підземного монастиря у Сватівському районі Луганської області займалася експедиція з Інституту археології Національної академії наук України. Науковці дійшли висновку, що тамтешні «архітектура та наскельні зображення не знаходять повних аналогій у галерейних монастирях не лише окресленого регіону, а й Східної Європи». Тому «вивчення та збереження підземного монастиря біля с. Преображенне, який входить до кола печерних християнських старожитностей басейну Дону та Сіверського Дінця, має виняткове значення для історії краю».
Крім того, фахівці підтвердили, що в історії створення Преображенського монастирсько-печерного комплексу (так споруду офіційно позначено в дослідженні) простежуються два етапи: перший — створення окремих помешкань ченців-пустельників, тобто так званої пустині (XVII—XVIII століття), другий — об’єднання окремих приміщень у єдину галерею, їхня додаткова обробка й перепланування (XIX — поч. XX століття).
Ще вчені звернули увагу, що в підземній галереї знайдено унікальні зображення, які треба зберегти: автографи ченців, хрести та інші християнські символи. «Зображення мають неабиякий атрактивний та мистецтвознавчий потенціал. Окремі з них — надзвичайно цікаві зразки так званого народного християнства, інші — унікальні іконографічні зразки, що не зустрічаються в аналогічних комплексах».
Своє ставлення до об’єкта вже визначили й представники церкви.
«Походження печер однозначно церковне. Люди, які їх створювали, мали потребу в молитві, — каже служитель храму Олександра Невського села Нижня Дуванка отець Григорій. — Якщо фахівці нададуть висновок, що ці печери безпечні для відвідування, то тут відбуватимуться служби. Сюди вже приходять віряни на прощу. І щоб їхнє відвідування було не тільки екскурсійним, а й молитовним, церква докладе зусиль».
ПРЯМА МОВА
Голова Луганської облради Валерій ГОЛЕНКО:
