КАТУВАННЯМ — НІ!
У державі немає механізмів для боротьби зі знущанням над дітьми, що конфліктують із законом
Ні для кого не секрет, що в нашій країні до дітей та підлітків, які порушили закон або яких тільки підозрюють у його порушенні, застосовують насильство. Або, простіше кажучи, їх банально б’ють, використовуючи засоби, що не лишають явних слідів на тілі, а то й катують, надіваючи на голову поліетиленові пакети, протигази, від чого дитина елементарно починає задихатися.
Проте наскільки це ганебне явище вкоренилося у вітчизняній пенітенціарній системі, достеменно не скаже ніхто, тож правозахисники — за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні, — аби з’ясувати, як усе є насправді, вирішили провести цілеспрямовані дослідження «Катування та жорстоке поводження з дітьми в Україні» і «Права дітей, які перебувають у закладах соціальної реабілітації».
До підлітків-правопорушників слід ставитися з повагою. Фото з сайту WarNet.ws
Жорстока реальність
Результати цих досліджень, підготовлені й днями оприлюднені двома харківськими організаціями — Правозахисною групою та Інститутом соціальних досліджень, — вразили хіба що тим, що ніхто з дослідників не побачив і не почув нічого нового, проте картина, наявна у колоніях і школах та училищах соціальної реабілітації, просто жахлива. Ось що розповів правозахисникам підліток, який нарівні із ще сотнею дітлахів, що перебувають у конфлікті з законом, брав участь у дослідженні: «Тільки співробітники міліції, батьків та інших людей не було. Один з міліціонерів — міцний такий мужик — бив нас, на мене надівали наручники. У райвідділі протримали цілий день, а потім на поруки відпустили додому».
І така «поведінка» дорослих стражів порядку, виявляється, ще квіточки порівняно з тим, що часом доводиться переживати цим підліткам. Опитування показало, що при затриманнях і допитах відбувається цілий «букет» порушень прав неповнолітніх: від неповідомлення близьким про затримання й місце перебування дитини до побиття, погроз, створення нелюдських умов перебування.
«Але ж жодна дитина не народжується, щоб бути правопорушником, просто так складаються життєві обставини, що вона вступає у конфлікт із законом, — зазначила під час презентації Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська, — тож ми замовили це дослідження, аби зрозуміти, що треба робити». За словами омбудсмена, нагальне завдання — на основі отриманих результатів підготувати зміни до законодавства, хоч поки що невідомо, хто стане автором цих змін. Та Валерія Лутковська переконана, що до кінця року із завданням упораються. І, що найімовірніше, воно ляже на плечі уряду.
Карцер для дітей — недопустимо
Представники Генеральної прокуратури й Державної пенітенціарної служби, які взяли участь у дискусії щодо обговорення рекомендацій на основі досліджень, зі свого боку, підкреслили, що завдяки дії нового Кримінального процесуального кодексу кількість дітей, які перебувають у колоніях для неповнолітніх, різко скоротилася. Відтепер, аби позбавити дитину волі, треба ну дуже серйозні підстави. Проте визнали, що робиться однаково недостатньо. Скажімо, найчастіше, вибираючи методи роботи, працівники міліції не роблять жодних винятків для неповнолітніх. Адвокатська допомога для таких дітей зазвичай недоступна й неефективна. У системі досі існує така форма покарання, як поміщення неповнолітніх у карцер, що згідно з міжнародним законодавством визнано жорстоким поводженням тощо.
«Ми підготували цей звіт не для того, щоб критикувати процеси, які відбуваються в Україні, а щоб рухатися вперед, — зазначила голова ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо. — Насправді Україна вже досягла прогресу в розв’язанні цього украй складного завдання. Є концепція ювенальної юстиції, діє новий КПК, проте зупинятися зарано». Серед рекомендацій, до яких варто дослухатися насамперед, — слід невідкладно забезпечити суворе дотримання процедури при затриманні дитини (обов’язково повідомляти родичам, забезпечувати медичний огляд, допомогу адвоката і психолога). А також безперешкодну конфіденційну подачу скарг та контроль їх розгляду, одночасно з чим заборонити перлюстрацію скарг та вводити на вимогу жертви запобіжні заходи, спрямовані на її ізоляцію від кривдника. Окрім того, у закладах соціальної реабілітації слід відмовитися від практики обмеження контактів із рідними — і телефонних дзвінків, і побачень — як покарання за порушення режиму.
