Експерти неоднозначні у ставленні до нового інструменту для сільгоспвиробників — аграрних розписок
Закон України № 9610 «Про аграрні розписки» переданий на підпис Президенту України Віктору Януковичу. Верховна Рада 7 листопада 2012 року прийняла закон. Він дасть змогу сільгоспвиробникам залучати матеріально-технічні і фінансові ресурси під заставу майбутнього врожаю, а згодом і свійських тварин. Коли він набере чинності, будь-яка фізособа зможе позичити фермеру певну суму грошей, звернувшись до нотаріуса, який засвідчить відповідну аграрну розписку. Запорукою повернення кредиту виступатиме майбутній урожай.
І хоч Головне науково-експертне управління Апарату ВРУ радило доопрацювати проект після першого читання, його винесли на друге і прийняли, відхиливши шість зауважень депутата Юрія Кармазіна.
«Цей закон має підвищити гарантії щодо розрахунку з постачальниками матеріально-технічних ресурсів для сільгосппідприємств (такими послугами користуватиметься 15—20% агрокомпаній), — вважає гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа. — Втім, фермерам потрібно серйозно зважити всі ризики і вирішити для себе: чи варта гра свічок».
Бразильський досвід на українському грунті
«Необхідність прийняття закону продиктована ситуацією, що склалася сьогодні з кредитуванням сільськогосподарських товаровиробників, особливо середніх і дрібних, які практично не мають доступу до позик комерційних банків навіть за умови існування державної програми щодо часткового відшкодування банківських відсотків», — пояснив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк.
Аграрні розписки видаватимуть виключно особам, що мають право власності на земельну ділянку сільгосппризначення або право користування нею для виробництва агропродукції. «Якщо право власності на земельну ділянку належить двом і більше користувачам, аграрні розписки видаються ними спільно», — уточнює М. Присяжнюк .
За оцінками Мінагропроду, у перспективі аграрні розписки зможуть охопити приблизно 30% коштів постачальників матеріально-технічних ресурсів, трейдерів, переробних підприємств, майже 5% коштів банківських структур. А це щорічне надходження в українське село 45—50 млрд грн кредитних ресурсів.
Практика застосування подібного інструменту кредитування є й у інших країнах. Зокрема, у Бразилії з 1994 року успішно використовують фінансовий інструмент у вигляді розписок-договору CPR (СeduladeProdutoRural). Він фактично є зобов’язанням постачати сільгосппродукцію (товарні CPR), або здійснювати оплату після її продажу у майбутньому взамін на отримання ресурсів (фінансових чи товарних) уже сьогодні. «Завдяки цьому інструменту обсяги кредитування агросектору там щороку сягають $5 млрд. Як наслідок, сільгоспвиробники збільшують валове виробництво агропродукції й урожайність», — зазначає юрист адвокатського об’єднання Arzinger Михайло Селютін.
В Україні розписки можуть стати альтернативою залучення коштів шляхом випуску облігацій і банківському кредитуванню. Як відомо, фінустанови неохоче кредитують під заставу майбутній урожай, або консервативно ставляться до його оцінки (можуть видати позику під заставу до 50% від оціночної вартості). Тут аналітики вбачають простір для розвитку такого виду кредитної застави, як фінансова аграрна розписка.
«Закон передбачає, що у разі несприятливих погодних умов і неврожаю під заставу автоматично потрапляє урожай року, наступний за неврожайним. Але чи захоче кредитор пролонгувати дію кредиту і чекати щонайменше два роки?» — сумнівається фінансовий аналітик сектору АПК групи «Інвестиційний Капітал Україна» Павло Бідак.
Фермере, будь розсудливим
Експертів насторожує передбачена законом спрощена процедура стягнення боргу. Можливі конфлікти поміж фермером і кредиторами суди не розглядатимуть, бо стягнення на закладену продукцію здійснюватимуть на підставі виконавчого напису нотаріуса.
«Спрощення процедури стягування боргу є позитивом для кредиторів, водночас це може бути загрозою для фермера, бо кредитор матиме право вивезти урожай безпосередьно з поля (на підставі лише виконавчого напису нотаріуса)», — підкреслює Павло Бідак.
Зауваження до цього документа мають і фондовики. На їхню думку, деякі його норми свідчать про низьку якість закону. Наприклад, за статтями 4, 5 товарні (фінансові) аграрні розписки підлягають нотаріальному посвідченню, що ускладнює та робить дорожчим обіг інструменту. Також вони не можуть бути переведені у бездокументарну форму (в таку форму можуть бути переведені лише емісійні цінні папери. — Авт.), бо не мають статусу цінних паперів. Цікаво, що за ст. 14, порука фінустанов за аграрними розписками здійснюється у тому самому порядку, що й операції з авалювання векселів (зобов’язання погасити їх повністю чи частково при його несплаті у строк — Авт.). Представники ринку цінних паперів здивовані бездумним перенесенням властивостей одного інструменту (векселя—авт.) на інший (аграрну розписку — Авт.), адже їх статус різний.
«Теоретично цей механізм фінансування цікавий для аграріїв, але про його популярність поки що важко говорити. Більшість українських фермерів не схильні використовувати чужі кошти для фінансування своїх операцій, — зазначає керівник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій. Тож лише час і практика покажуть, наскільки інструмент буде дієвим.
КОМПЕТЕНТНО
Тетяна РУДНЕНКО, позаштатний радник Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку:
— Для фінансування аграріїв уже є два інструменти, обіг яких законодавчо врегульований в Україні і які широко використовують у міжнародній практиці. Це — вексель і складські документи. Обіг першого регулюють норми міжнародного вексельного права, яке мінімізує ризики всіх його учасників. Складські документи на зерно введені в кінці 2003-го (складська квитанція, просте і подвійне складські свідоцтва). Хоча закон № 9610 спрямований на підтримку прямих інвестицій у діяльність сільгоспвиробника, компетентні інвестори навряд чи віддаватимуть перевагу роботі з невідомим інструментом замість загальноприйнятих.
Отже, цей закон — чергова афера, за допомогою якої певне лобі прибере до рук активи аграріїв. Результати голосування підтверджують це. Високі ризики, пов’язані з обігом аграрних розписок, — наслідок недосконалого порядку їх використання і наявність кількох сумнівних норм у законі. Вони навряд чи знайдуть попит у обізнаних фермерів. Не варто очікувати серйозного впливу аграрних розписок на розвиток агросектору через великі ризики при їх використанні. При порушенні технології вирощування сільгосппродукції (а це може трактуватися вільно) закон дає кредитору право самостійно зібрати врожай без участі фермера. Такі його дії буде оскаржити проблематично. При несумлінності кредитора фермер може втратити весь свій урожай!
Леонід КОЗАЧЕНКО, голова Ради підприємців при Кабміні:
