МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2012 р. за № 1785/22097

Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності

На виконання пункту 76 додатка 2 до Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року ( 1057-2011-п ), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 1057, НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Методику комплексної оцінки бідності, що додається.

2. Департаменту стратегічного планування Міністерства соціальної політики України (Крентовська О. П.) в установленому законодавством порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Національної академії наук України від 5 квітня 2002 року № 171/238/100/149/2 нд( z0401-02 ) „Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 401/6689.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Віце-прем’єр-міністр України — Міністр соціальної політики України

С. Тігіпко

Міністр економічного розвитку і торгівлі України

П. Порошенко

Міністр фінансів України

Ю. Колобов

Голова Державної служби статистики України

О. Осауленко

Президент Національної академії наук України

Б. Патон

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Національної академії наук України 08.10.2012 № 629/1105/1059/408/612

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2012 р. за № 1785/22097

МЕТОДИКА комплексної оцінки бідності

І. Загальні положення

1.1. Ця Методика розроблена на виконання Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року ( 1057-2011-п ), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 1057, з метою спостереження та проведення моніторингу показників бідності.

Ця Методика передбачає розрахунок показників, що безпосередньо характеризують становище бідного населення.

1.2. Розрахунок системи показників бідності складається з чотирьох етапів:

1.3. Для оцінки бідності застосовуються такі критерії:

межа бідності, визначена за відносним критерієм 75 відсотків медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат (далі — відносний критерій);

межа крайньої бідності, визначена за відносним критерієм 60 відсотків медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат та адаптована до критерію Європейського Союзу (далі — відносний критерій крайньої бідності);

межа абсолютної бідності, визначена за критерієм прожиткового мінімуму (далі — абсолютний критерій);

межа абсолютної бідності, визначена за критерієм вартості добового споживання на рівні 5 доларів США відповідно до паритету купівельної спроможності (гривневий еквівалент 5 доларів США за паритетом купівельної спроможності розраховується Світовим банком) з метою порівняння її з міжнародними показниками (далі — абсолютний критерій для порівняння з міжнародними показниками).

1.4. До показників оцінки бідності відносяться:

1.5. До показників для визначення розшарування серед бідного населення відносяться:

1.6. Розрахунки здійснюються щокварталу на підставі даних вибіркового обстеження умов життя домогосподарств (далі — обстеження домогосподарств), що проводиться Державною службою статистики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1998 року № 1725( 1725-98-п ) «Про проведення обстеження умов життя у домогосподарствах». Результати обстеження домогосподарств поширюються на всі домогосподарства України із застосуванням статистико-математичних методів.

1.7. На основі даних обстеження домогосподарств України:

Держстат України здійснює розрахунки показників бідності за абсолютним критерієм з використанням показника „еквівалентні загальні доходи на одну умовну особу" (далі — загальні доходи) і подає їх Національній академії наук України (Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи) (далі — Національна академія наук) для підготовки аналітичної записки щодо ситуації з бідністю;

Національна академія наук здійснює розрахунки показників бідності з використанням показника „еквівалентні сукупні витрати на одну умовну особу" (далі — сукупні витрати);

Національна академія наук готує і подає аналітичну записку щодо ситуації з бідністю Мінсоцполітики України для проведення моніторингу показників бідності та підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів з питань подолання бідності.

1.8. Для комплексного аналізу ситуації з бідністю використовуються також основні показники соціально-економічного розвитку:

1.8.1. щомісячні дані Держстату України:

індекс реальної заробітної плати (у відсотках);

загальний обсяг заборгованості з виплати заробітної плати у відсотках до відповідної дати минулого року та до 1 січня поточного року;

індекс реального валового внутрішнього продукту (у відсотках);

рівень зайнятості населення віком 15-70 років (на основі вибіркового обстеження населення з питань економічної активності, у відсотках);

рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (на основі вибіркового обстеження населення з питань економічної активності, у відсотках);

питома вага працівників, яким нарахована заробітна плата в розмірі мінімальної заробітної плати і нижче (у відсотках);

1.8.2. щомісячні дані Мінсоцполітики України:

співвідношення середньомісячної заробітної плати і фактичного розміру прожиткового мінімуму (у відсотках);

1.8.3. щоквартальні дані Мінсоцполітики України:

динаміка створення робочих місць (темп зростання кількості новостворених робочих місць у відсотках);

розміри державних соціальних допомог (за видами) та їх співвідношення з прожитковим мінімумом, встановленим для різних соціальних і демографічних груп населення, та із середньомісячною заробітною платою (розміри соціальних допомог — у гривнях, їх співвідношення з прожитковим мінімумом — у відсотках);

1.8.4. щорічні дані Мінсоцполітики України:

співвідношення кількості бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які потребують реінтеграції в суспільство та соціальної адаптації, в регіоні та кількості ліжко-місць у закладах для бездомних осіб та установах для осіб, звільнених з місць позбавлення волі (у відсотках);

кількість бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, яким була надана допомога з реінтеграції в суспільство та соціальної адаптації, за щорічною оцінкою (кількість осіб).

1.9. Проведення комплексної оцінки бідності на основі моніторингу показників бідності та показників соціально-економічного розвитку здійснює Мінсоцполітики України за участю Мінекономрозвитку України, Держстату України та Національної академії наук.

ІІ. Порядок розрахунку показників для оцінки бідності за різними критеріями

2.1. Визначення та розрахунок межі бідності:

2.1.1. Межа бідності — це рівень доходу (витрат), нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб. Вартісне значення межі бідності є основою для віднесення населення до категорії бідних.

Межа бідності за відносним критерієм визначається за фіксованою часткою середньодушових сукупних витрат — 75% медіанного рівня сукупних витрат конкретної особи, яка займає серединну позицію упорядкованого за зростанням середньодушових витрат ряду населення у розрахунку на одну умовну особу (розрахунок сукупних витрат в еквіваленті на одну умовну особу обумовлений існуванням в домогосподарстві умовно-постійних витрат (плата за житло та паливо, товари тривалого користування тощо)), тобто спостерігається так звана економія на розмірі домогосподарства. В основу розрахунку витрат на умовну особу покладено еквівалентну шкалу, за якою першому члену домогосподарства присвоюється коефіцієнт 1, а всім іншим — 0,7 (наприклад, домогосподарство з 3-х осіб має в своєму складі 2,4 умовної особи: 1+0,7+0,7=2,4).

Наприклад:

У 2010 році в обстеженні взяли участь 10 428 домогосподарств, дані про які було поширено на все населення країни.

Для розрахунку межі бідності за відносним критерієм використовується медіанне значення сукупних витрат в розрахунку на одну умовну особу дорослого члена домогосподарства.

Медіанний рівень сукупних витрат у розрахунку на одну умовну особу у 2010 році становив 1 258,8 грн на місяць.

Межа бідності за відносним критерієм у 2010 році становила 75% медіанного рівня сукупних витрат, або 944 грн (1 258,8 х 75/100 = 944,1 (округлене 944)).

2.1.2. Межа крайньої бідності за відносним критерієм визначається за фіксованою часткою середньодушових сукупних витрат — 60% медіанного рівня сукупних витрат у розрахунку на одну умовну особу.

Наприклад:

Для розрахунку межі крайньої бідності за відносним критерієм використовується медіанне значення сукупних витрат в розрахунку на одну умовну особу дорослого члена домогосподарства.

Медіанний рівень сукупних витрат у розрахунку на одну умовну особу у 2010 році становив 1 258,8 грн на місяць.

Межа крайньої бідності за відносним критерієм у 2010 році становила 60% медіанного рівня сукупних витрат, або 755 грн (1 258,8 х 60/100 = 755,28 (округлене 755)).

2.1.3. Межа абсолютної бідності визначається за розміром законодавчо встановленого прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць на одну особу та для різних соціально-демографічних груп населення (розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік).

Наприклад:

Для розрахунку межі абсолютної бідності використовується розмір прожиткового мінімуму, встановлений у розрахунку на місяць на одну особу та для соціальних і демографічних груп населення.

У 2010 році прожитковий мінімум у середньому за рік в розрахунку на місяць на одну особу становив 843 грн, а також для дітей віком до 6 років — 771 грн, для дітей віком від 6 до 18 років — 921 грн, для працездатних осіб — 888 грн, для осіб, які втратили працездатність, — 709 грн.

2.1.4. Межа абсолютної бідності для порівняння з міжнародними показниками визначається за критерієм вартості добового споживання на рівні 5 доларів США відповідно до паритету купівельної спроможності.

Наприклад:

Межа бідності для порівняння з міжнародними показниками для України становить 5 доларів США на одну особу на добу за паритетом купівельної спроможності. За розрахунками Світового банку гривневий еквівалент 1 долара США за паритетом купівельної спроможності у 2010 році становив 3,55 грн.

Межа абсолютної бідності для порівняння з міжнародними показниками у 2010 році становила на особу на місяць (у середньому за рік — 30,5 дня) 541 грн (3,55 х 5 х 30,5 = 541,37 (округлене 541)).

2.2. Визначення та розрахунок рівня бідності:

Рівень бідності — питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності.

Рівень бідності (Po) розраховується за формулою

,

Q

-

чисельність населення, що визнається бідним відповідно до визначеної межі бідності за відповідним критерієм;

n

-

Дані про рівень бідності наводяться з одним десятковим знаком після коми.

Наприклад:

Чисельність населення України у 2010 році становила 44 213 844 особи.

Приклад 1. Чисельність бідного населення, рівень витрат якого є нижчим від межі бідності за відносним критерієм (сукупні витрати у розрахунку на одну умовну особу у 2010 році були нижчими від 944 грн), становила у 2010 році 10 671 435 осіб.

Рівень бідності за відносним критерієм у 2010 році становив 24,1%:

.

Приклад 2. Чисельність бідного населення, рівень сукупних витрат якого є нижчим від межі крайньої бідності за відносним критерієм (сукупні витрати у розрахунку на одну умовну особу у 2010 році були нижчими від 755 грн), становила у 2010 році 4 971 748 осіб.

Рівень крайньої бідності за відносним критерієм  у 2010 році становив 11,2%:

.

Приклад 3. Чисельність бідного населення, рівень доходів якого є нижчим від межі абсолютної бідності за критерієм прожиткового мінімуму (загальні доходи у 2010 році були нижчими від 843 грн), становила у 2010 році 3 883 005 осіб.

Рівень бідності за абсолютним критерієм у 2010 році становив 8,8%:

.

Обчислення рівня бідності за абсолютним критерієм з використанням показника „сукупні витрати" здійснюється в аналогічному порядку.

Приклад 4. Чисельність бідного населення, рівень витрат якого є нижчим від межі абсолютної бідності, для порівняння з міжнародними показниками (сукупні витрати у розрахунку на одну умовну особу у 2010 році були нижчими від 541 грн) становила у 2010 році 1 120 001 особу.

Рівень бідності за абсолютним критерієм для порівняння з міжнародними показниками у 2010 році становив 2,5%:

.

2.3. Визначення та розрахунок сукупного дефіциту доходу бідного населення:

Сукупний дефіцит доходів бідного населення — це сума коштів, яких не вистачає бідному населенню країни в цілому до визначеної межі бідності.

Сукупний дефіцит доходів (А) визначається за відносним та абсолютним критеріями та розраховується за формулою

,

Z

-

-

Q

-

чисельність населення, що визнається бідним відповідно до визначеної межі бідності за відповідним критерієм.

2.4. Визначення та розрахунок середнього дефіциту доходу бідного населення

Середній дефіцит доходу бідного населення — це сума коштів, яких в середньому не вистачає одній бідній особі до визначеної межі бідності.

Середній дефіцит доходу бідного населення (D) визначається за відносним та абсолютним критеріями і розраховується за формулою

,

А

-

Q

-

чисельність населення, що визнається бідним відповідно до визначеної межі бідності за відповідним критерієм.

Показник може змінюватися від 0 до межі бідності та приймати такі значення:

D = 0, якщо все населення має доходи (витрати), не нижчі за межу бідності;

D = Z (визначена межа бідності за відповідним критерієм), якщо у бідного населення повністю відсутні доходи (витрати).

Наближення значення показника до нуля означає практичну відсутність бідності відносно визначеної межі бідності за відповідним критерієм.

Наближення показника до межі бідності означає вкрай нужденне становище значної частини бідного населення.

Наприклад:

Розрахунок середнього дефіциту доходу бідного населення, визначеного за відносним критерієм, проводиться у такому порядку:

1. Розраховується дефіцит доходу для кожної бідної особи як різниця між межею бідності за відносним критерієм та її середньомісячними сукупними витратами на одну умовну особу. Наприклад, якщо середні сукупні витрати на місяць для однієї бідної особи становлять 700,5 грн, то дефіцит доходу для неї дорівнює 244 грн (944 — 700,5 = 243,5 (округлене 244)).

2. Розраховується сума дефіцитів доходу бідного населення в цілому (сукупний дефіцит доходу), яка становила у 2010 році 2 108 040 421 грн. на місяць.

3. Обчислюється середній дефіцит доходу бідного населення, визначений за відносним критерієм, грн. на місяць:

(округлене 198),

-

Обчислення середнього дефіциту доходу бідного населення за абсолютним критерієм здійснюється в аналогічному порядку:

1. Розраховується дефіцит доходу для кожної бідної особи як різниця між межею бідності за абсолютним критерієм та її середньомісячними загальними доходами (якщо середні загальні доходи в місяць для однієї бідної особи становлять 750,8 грн, то дефіцит доходу для неї дорівнює 92 грн (843 — 750,8 = 92,2 (округлене 92)).

2. Визначається сума дефіцитів доходу бідного населення в цілому (сукупний дефіцит доходу), яка становила у 2010 році 613 191 465 грн. на місяць.

3. Обчислюється середній дефіцит доходу бідного населення, визначений за абсолютним критерієм, грн на місяць:

(округлене 158),

-

2.5. Визначення та розрахунок коефіцієнта глибини бідності:

Коефіцієнт глибини бідності визначає, наскільки середні доходи (витрати) бідного населення є нижчими від межі бідності.

Глибина бідності — це відхилення величини доходів (витрат) бідних від визначеної межі бідності (за відносним або абсолютним критерієм).

Коефіцієнт глибини бідності (Р1) визначається як відношення величини середнього дефіциту доходу до визначеної межі бідності за формулою

,

Z

-

W

-

Коефіцієнт глибини бідності приймає такі значення в критичних точках:

Р1 = 0, якщо середній рівень доходів (витрат) бідного населення збігається з межею бідності, тобто бідність відносно даної межі відсутня;

Р1 = 100, якщо у бідного населення повністю відсутні доходи (витрати). Тобто, чим вище значення коефіцієнта глибини бідності, тим більше коштів потрібно в середньому на одну бідну особу для наближення її доходів (витрат) до межі бідності.

Дані про коефіцієнт глибини бідності наводяться з одним десятковим знаком після коми.

Наприклад:

У 2010 році середні витрати бідного населення у розрахунку на одну умовну особу становили 746,5 грн, межа бідності — 944 грн.

Коефіцієнт глибини бідності за відносним критерієм становить 20,9%:

.

Обчислення коефіцієнта глибини бідності за абсолютним критерієм здійснюється в аналогічному порядку.

За даними обстеження у 2010 році середні загальні доходи бідного населення у розрахунку на одну умовну особу становили 685,2 грн, межа бідності — 843 грн.

Коефіцієнт глибини бідності за абсолютним критерієм  становить 18,7%:

.

ІІІ. Порядок розрахунку показників для визначення розшарування серед бідного населення

3.1. Визначення питомої ваги украй бідних серед бідного населення:

Питома вага украй бідних серед бідного населення (R) визначається за відносним критерієм за формулою

,

-

Q

-

Показник демонструє, наскільки розподіл бідного населення зміщений до крайньої бідності.

Дані про питому вагу украй бідних серед бідного населення наводяться з одним десятковим знаком після коми.

Наприклад:

У 2010 році чисельність украй бідного населення становила 4 971 748 осіб, чисельність бідного населення за відносним критерієм — 10 671 435 осіб.

Питома вага украй бідних серед бідного населення становить 46,6%:

.

3.2. Розрахунок коефіцієнта розшарування бідних за доходами (витратами):

Коефіцієнт розшарування бідних за доходами (витратами) — показник, що визначає ступінь диференціації серед бідного населення відносно визначеної межі бідності. Розраховується як різниця між середніми значеннями доходів (витрат) крайніх груп квінтильного розподілу бідного населення (для вивчення нерівномірності розподілу населення використовується метод групувань, за яким населення розподіляється в порядку зростання показників доходів (витрат) на квінтильні групи за 20-відсотковими інтервалами), співвіднесена з межею бідності.

Коефіцієнт розшарування бідних (Рr) визначається за формулою

,

W5

-

середні доходи (витрати) відповідно п’ятої та першої квінтильних груп розподілу бідного населення, визначеного за відносним чи абсолютним критерієм;

W1

-

Якщо середні доходи (витрати) п’ятої квінтильної групи збігаються з межею бідності, а середні доходи (витрати) першої (найбіднішої) квінтильної групи дорівнюють нулю, то коефіцієнт розшарування бідних дорівнює 100%, тобто спостерігається максимальна нерівність серед бідних. Якщо середні доходи (витрати) першої квінтильної групи дорівнюють середнім доходам (витратам) п’ятої групи і коефіцієнт приймає значення рівне 0, отже диференціація серед бідних відсутня. Чим вище значення коефіцієнта розшарування бідних, тим більше диференціація серед бідного населення.

Дані про коефіцієнт розшарування бідних за доходами (витратами) наводяться з одним десятковим знаком після коми.

Наприклад:

Чисельність бідного населення, визначеного за відносним критерієм, у 2010 році становила 10 671 435 осіб. Розподіл витрат бідного населення за 5 рівними інтервалами (квінтилями) дав такі результати:

Квінтильні групи

Середні сукупні витрати квінтильної групи, грн

1

2

3

4

5

Середнє значення сукупних витрат на одну умовну особу у першій квінтильній групі розподілу бідного населення становить 524,4 грн, а у п’ятій групі — 912,7 грн.

Межа бідності у 2010 році становила 944 грн.

Коефіцієнт розшарування бідних становить 41,1%:

.

Обчислення коефіцієнта розшарування бідних за абсолютним критерієм здійснюється в аналогічному порядку.

Чисельність бідного населення у 2010 році, загальні доходи якого нижче прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу, становила 3 883 005 осіб. Розподіл доходів бідного населення за 5 рівними інтервалами (квінтилями) дав такі результати:

Квінтильні групи

Середні загальні доходи квінтильної групи, грн

1

2

3

4

5

Середнє значення загальних доходів на умовного дорослого у першій квінтильній групі розподілу бідного населення становить 490,8 грн, а у п’ятій групі — 823,5 грн.

Межа абсолютної бідності (прожитковий мінімум в розрахунку на одну особу) у 2010 році становила 843 грн.

Коефіцієнт розшарування бідних становить 39,5%:

.

ІV. Аналіз бідності у розрізі основних типів домогосподарств та типів поселень

4.1. Аналіз щодо основних профілів бідності та виокремлення груп населення з найвищими ризиками бідності здійснюється у розрізі соціально-демографічних та соціально-економічних типів домогосподарств та типів поселень за показниками:

4.2. Соціально-демографічні групи населення, за якими розраховуються показники бідності:

є хоча б один безробітний.

Типи поселень, за якими розраховуються показники бідності:

V. Визначення та розрахунок показників бідності в регіонах

Для здійснення аналізу бідності на регіональному рівні для кожного регіону визначається :

Порядок визначення показників бідності на регіональному рівні здійснюється в аналогічному порядку, як і для показників по країні в цілому.

Директор Департаменту стратегічного планування Мінсоцполітики України

О. Крентовська

Директор Департаменту макроекономічної політики, стратегічного планування та прогнозування Мінекономрозвитку України

Є. Олейніков

Директор Департаменту фінансів соціальної сфери Мінфіну України

О. Шнипко

Директор Департаменту обстежень домогосподарств Держстату України

Завідуюча відділом досліджень рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України