Під Золотою горою майстри кулінарії з’ясовували, хто краще приготує гуляш
Василь БЕДЗІР, «Урядовий кур’єр» (фото автора)
Хто б подумав, що в селі суботнього дня, коли більшість люду зазвичай пропадають на городах, можна зібрати стільки народу?! Виявляється, можна. У Мужієвому, що в Берегівському районі Закарпаття, таке сталося завдяки «Золотому гуляшу». Фестиваль за останні три роки проводять удруге. Мабуть, найдавніша страва угорських пастухів завдяки її неповторному смаку залишила найкращі згадки у торішніх гостей села.
«Розігрівали» публіку запальними угорськими танцями учні дитячої школи мистецтв із села Вари
Дві тисячі порцій для гостей
Але на свято прийшли не лише вони. За підрахунками голови Берегівської районної спілки сільського зеленого туризму Шарлотти Чізмар, кухарі приготують понад дві тисячі порцій гуляшу. Дивували вони й іншими, причім не лише угорськими, стравами — ковбасками й гурками, голубцями й метаними галушками, фанками і лекваром…
Почалося свято з урочистостей, на яких були консули Угорщини в Ужгороді та Береговому, представники місцевої влади, і без перерви переросло у творче змагання. Під акомпанемент виступів художніх колективів одразу 19 команд взялися готувати бограч. Десять — з самого Мужієвого, по дві — з Варієвого й Гечу, по одній — з села Четфалва, Боржаву й Бакту. Не злякалися далеких відстаней кухарі з Львівської та Івано-Франківської областей, а також із угорського Сігетсентміклоша. Це місто на іншому боці Тиси стало головним спонсором фестивалю.
Кожна з команд поряд із бограчем змагалася і в приготуванні однієї з інших традиційних угорських страв. Секрет великої популярності цієї страви в тому, що вона всесезонна: її готують на відкритому вогні цілий рік. Тож поки в казанах шипіло і дихало свіже м’ясо, яке насичувалося ароматами овочів і прянощів, ми з’ясовували секрети бограчу. Та про них розповідали неохоче. На загал є спільні риси — чимала кількість м’яса, причому неоднорідного за складом, чимала кількість солодкого меленого перцю (паприки). Обов’язкові серед м’ясних інгредієнтів шматки, узяті з гомілки задньої ноги свині. Це м’ясо добре наварюється, дає особливий смак. Загальний час для приготування бограчу — 4—4,5 години.
Найкраще приготували цю страву, на смак журі, кухарі зі Спілки розвитку села та збереження народних традицій села Геча. З традиційною стравою — палачінти з м’ясом по-гортобадськи — перемогли члени Берегівської районної спілки сільського зеленого туризму подружжя Дюла та Єва Вереші. Найкраще вино на фестивалі представив Андрій Варга з села Бене. Це засвідчили представники Берегівського винного ордену Святого Венцела.
Нагорода за кращий гуляш — вікенд у мальовничому гірському куточку Карпат з проживанням у сільській садибі. Це щоб організатори агроекотурів глибше пізнавали рідний край.
Не була зайвою у частуваннях на фестивалі і картопля
А на десерт — фанки з лекваром
У всіх наметах, де частували бограчем, на столах були і фанки з лекваром. Перше — пончики, смажені в олії. Друге — густе повидло зі слив, яке готують дуже довго на відкритому вогні. Після бограчу, який поєднує в собі і першу, і другу страви і який їдять із хлібом, фанки з лекваром — десерт…
Не минуло й трьох годин, як Аттіла та Арпад Ласло з села Шаланки на Виноградівщині, славного своїми боднарями — майстрами з виготовлення бочок, — виготовили 200-літрову дубову діжку. Причому всі її частини були зігнуті, зібрані й виклепані перед глядачами.
— Під час фесту ми побачили, що закарпатські угорці впевнено розвивають у своїх селах сільський зелений туризм, — сказав голова молодіжного парламенту міста Сігетсентміклош Бене Товт. — Раніше тут не відчувалося зацікавленості ним, тепер усе по-іншому. Такі фестивалі дуже допомагають справі, яку ми разом розвиваємо.
Шарлотта Чізмар запрошує в гості і від себе, і від Спілки розвитку сільського зеленого туризму
РЕЦЕПТ ВІД ШАРЛОТТИ ЧІЗМАР
У чому секрет бограчу
Угорське слово «gulya» означає корова, а «gulyas» — пастух. Відтак «gulyas hus» (hus — м’ясо) можна перекласти як «м’ясо, зроблене пастухами».
Казан по-угорському звучить як «bogracs». Тож страву «bogracs gulyas» можна означити не інакше, як гуляш, зварений у казані.
Казан супроводжував угорців багато століть. Ця страва готується з яловичини, свинини, баранини, або з одного з цих видів м’яса. Слід використовувати ребра, м’якоть, шию і обов’язково ноги з колінної частини. На одну людину беремо 250 г м’яса. Головна умова: воно не вариться, а тушкується. Води має бути небагато. Пам’ятайте, це не суп, а гуляш.
Під час тушкування використовуємо дрібно нарізане копчене сало, а також цибулю. За годину до готовності м’яса додаємо овочі, нарізані на кубики, зелень петрушки, гіркого перцю, наприкінці — нарізану картоплю, сіль, солодкий червоний і чорний гіркий перець. Насамкінець вкидаємо підсушене подрібнене тісто, так звані «чипетке». Його готують наперед із борошна, яйця й солі. На базарі його можна придбати вже приготованим під назвою «торгоня».
Обов’язково стежте, щоб нічого не підгоріло, часто помішуйте і додавайте трохи води, якщо бограч швидко пригорає. Будьте уважними, коли додаєте червоний перець, бо якщо він пригорить, то стане несмачним і зіпсує страву.
Угорські страви зовсім не дієтичні, важкі для шлунка. Щоб компенсувати їхню «важкість», бограч запивають вином. Жодну угорську страву не їдять без вина, воно завжди повинно бути на столі.
Боб-гуляш відрізняється від звичайного бограч-гуляша тим, що замість картоплі в ньому використовують квасолю.
