ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кулініч Я.В.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
УХВАЛА
іменем України
"08" вересня 2014 р. Справа № 286/3180/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Шидловського В.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "14" липня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 14 липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області провести ОСОБА_3 донарахування та виплату з 01 січня 2014 року:
- доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення щомісячно у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 1-ї мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно;
- додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 15 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно;
- підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
У апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, посилаючись, зокрема на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати та залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача, віднесена до 4 категорії громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, отримує підвищення до пенсії та додаткову пенсію, передбачені ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ), але у розмірах, встановлених постановами КМУ.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у розмірі: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - однієї мінімальної заробітної плати.
За змістом ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Однак ст. ст. 39, 51 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що порядок обчислення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, Кабінетом Міністрів України на виконання вказаного положення ст.39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 23.11.2011 року прийнято постанову № 1210 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до вказаної постанови КМ України позивачці провадиться нарахування і виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Положення п.28 розділу II Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI, яким були внесені зміни до ст.39 та ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" і які обмежували права громадян, щодо виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, Рішенням Конституційного суду України у справі №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, вище наведені положенняст.39 та ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинними у редакції до внесення змін до них Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
На даний час Закони України "Про державний бюджет України на 2011 рік", "Про державний бюджет України на 2012 рік" та "Про державний бюджет України на 2013 рік" втратили чинність.
Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п.1 Прикінцевих положень Закону) такі обмеження не встановлені.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2014 року є чинними і підлягають застосуванню: ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, відповідно до якої підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення не може бути нижчим, ніж одна мінімальна заробітна плата та ст.51 цього Закону України, в редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до 4 категорії громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Крім того, апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) і з 01 січня 2014 року відповідач нараховує та виплачує позивачці підвищення до пенсії відповідно до статусу "дитина війни" в розмірі згідно з Постановою КМУ №1381 від 28.12.2011 року " "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" , який набрав чинності з 01.01.2006 року, визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 22.07.2011 року спірні відносини регулювалися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 4 Прикінцевих положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Тобто, визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.
В 2013 році порядок та розмір виплат «дітям війни» визначалися постановою КМУ №1381 від 28.12.2011 року, якою визначено розмір підвищення «дітям війни» 7% прожиткового мінімуму, встановлено законом для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст.3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Тобто положення п.4 Прикінцевих положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31.12.2013 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлено обмеження щодо виплат підвищення до пенсії «дітям війни», не внесено змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тому з 01.01.2014 року діють положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Підсумовуючи вищевикладене, як вважає суд апеляційної інстанції, відповідач неправомірно виплачував позивачці з 01.01.2014 підвищення до пенсії як дитині війни у меншому розмірі, ніж встановлено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги УПФ, вони не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення.
Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на вищевикладене підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "14" липня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.В. Євпак
В.Б. Шидловський
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100
