АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8516/13 Головуючий у 1-й інстанції - Кухар Д.О.
Категорія - 5 Доповідач - Міхеєва В.Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 жовтня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до Синельниківської територіальної громади в особі Синельниківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_2, за набувальною давністю,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Синельниківської територіальної громади в особі Синельниківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_2, за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у 2002 році ОСОБА_4 дозволив їй проживати у спірному житловому будинку, який належав на праві власності його батьку ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Вже більше десяти років вона проживає у вказаному будинку, користується ним відкрито, безперервно, робить капітальні та косметичні ремонти, обробляє земельну ділянку, сплачує комунальні послуги. На її ім'я складені договори на водо- та газопостачання.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнано за позивачкою право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_2, за набувальною давністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ч.1 ст. 344 ЦК України та виходив з тих обставин, що позивачка добросовісно з 2002 року, за згодою сина власника, якого вона вважала спадкоємцем, проживає у спірному домоволодінні, а треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не надали суду свідоцтва про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, який прийняв спадщину у 1999 році, на яке посилаються у запереченні, до суду з приводу майна з самостійними вимогами не звернулись.
При цьому суд виходив з тих обставин, що факт належності вищезазначеного житлового будинку ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
Згідно довідки № 20, виданої квартальним комітетом від 03 березня 2013 року позивачка ОСОБА_2, 1977 року народження проживає у зазначеному будинку за адресою АДРЕСА_2, тимчасово, без реєстрації з 2002 року по теперішній час. Факт проживання позивачки у вказаному будинку також підтверджується копіями договорів про надання послуг з газопостачання та договору на водопостачання та прийняття стоків.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на їх невідповідність обставинам справи та у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що згідно п.п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконкому Синельниківської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 239 взамін свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 30 квітня 1999 року Синельниківською міською радою, будинок за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_5 (а.с.4).
Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 7105556 від 26 квітня 2005 року, право власності на зазначений будинок зареєстровано за ОСОБА_5 26 квітня 2005 року (а.с.3).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.66).
За життя, 01 червня 1992 року, ОСОБА_5 склав заповіт, яким усе належне йому майно, де б воно не було та з чого воно не складалося, заповів ОСОБА_6 (а.с.69).
Як убачається з копії спадкової справи, 22 квітня 1999 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за заповітом, яка складається, у тому числі, із жилого будинку з надвірними побудовами та спорудами за адресою АДРЕСА_2, звернувся син померлого - ОСОБА_6 (а.с.65).
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.78). На день смерті ОСОБА_6 проживав за адресою Росія, Пермський край, АДРЕСА_1 (а.с.81).
Неотримання ОСОБА_6 за життя свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, виходячи з положень ч.3 ст.1296 ЦК України, не позбавляє його права на спадщину.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є сином та дочкою ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.83, 85).
Згідно довідок, виданих нотаріусом нотаріальної палати Пермського краю Чусовського нотаріального округу від 28 травня 2013 року № 01-06/130 та від 10 червня 2013 року № 01-06/140, на підставі заяв, поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 28 квітня 2004 року, заведено спадкову справу № 194 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 їх батька ОСОБА_6 (а.с.91,92).
На підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 12 квітня 2012 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, Першою Синельниківською державною нотаріальною конторою 12 квітня 2012 року відкрито спадкову справу № 84/20013 (а.с.71-85).
Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Умовою володіння з метою набуття права власності на нерухоме майно є безтитульність такого володіння. Вказана умова прямо випливає зі змісту ст. 344 ЦК України. Тобто, за набувальною давністю може бути набуто право власності лише на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно, та на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за позивачкою право власності за набувальною давністю на спірний будинок, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що після смерті його власника спадщину прийняв батько третіх осіб ОСОБА_6, а після його смерті - ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що право власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 було зареєстровано у квітні 2005 року, тобто, відповідно до положень ч.1 ст. 344 ЦК України саме з моменту державної реєстрації майна, що підлягає такій реєстрації, виникає право власності за набувальною давністю.
Встановивши у судовому засіданні вищезазначені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
