Справа № 1007/4326/2012 Головуючий у І інстанції Дутчак І.М.Провадження № 22-ц/780/4546/13 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 50 15.08.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
13 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Малорода О.І.
суддів: Поліщука М.А., Верланова С.М.
при секретарі Бобку О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Логістик" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Логістик" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом та просив поновити строк на звернення до суду, поновити його на роботі на посаді водія, відповідно до штатного розпису, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 17 379 грн. 41 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., допустивши негайне виконання рішення суду.
Надалі уточнив позовні вимоги в частині і просив стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 24 570 грн. 89 коп., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. /а.с.137/.
Мотивував вимоги тим, що наказом від 31 жовтня 2009 року відповідачем було створено комісію по інвентаризації матеріальних цінностей. за результатами роботи якої на ввіреному йому автомобілі виявлено нестачу дизельного палива на суму 82 349 грн. 83 коп.
16 листопада 2009 року відносно нього порушено кримінальну справу по ст.. 191 ч.3 КК України.
30 листопада 2009 року його звільнено з посади водія, на підставі ст.. 41 п.2 КЗпП України, за виявлену нестачу дизельного палива на суму 82 349 грн. 83 коп.
13 жовтня 2011 року закрито провадження у кримінальній справі.
26 березня 2012 року він отримав постанову про закриття провадження у кримінальній справі і 9 квітня 2012 року він звернувся до суду з даним позовом.
Звільнення вважає незаконним, поскільки комісія проводилась у вихідні дні, не вірно визначено розмір шкоди так як фактичні втрати визначались не на підставі документів бухгалтерського обліку, а також і з тих підстав, що його не запросили на проведення інвентаризації.
Просив поновити строк на звернення до суду поскільки про порушене право дізнався 26 березня 2012 року, коли йому була вручена копія постанови слідчого про закриття провадження у кримінальній справі.
Душевні страждання обґрунтовує тим, що незаконне звільнення зруйнувало його життя, спричинило втрату нормальних життєвих зв'язків, конфлікти з близькими та рідними.
Просив задовільнити позовні вимоги.
Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.
Суд поновив строк звернення до суду. Визнав незаконним та скасував наказ про звільнення позивача. Поновив позивача на роботі на посаді водія. Стягнув 7191 грн. 48 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10 000 грн. моральної шкоди та на користь держави судовий збір.
Суд допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивує тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права та не неправомірно прийшов до висновку про поновлення строків на звернення до суду.
Апеляційну скаргу слід задовільнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ТОВ "Транс-Логістик" від 12 лютого 2009 року № 16-к позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів з 12 лютого 2009 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом (а. с. 7).
Наказом від 31 жовтня 2009 року № 4-Р "Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей" вирішено провести до 10 листопада 2009 року повну інвентаризацію матеріальних цінностей на транспортних засобах з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 31 жовтня 2009 року (а. с. 8).
16 листопада 2009 року за заявою ТОВ "Транс-Логістик" від 09 листопада 2009 року стосовно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за фактом розтрати майна, яке було ввірене особі (а. с. 9, 12-13).
З даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 у період часу з 12 лютого по жовтень 2009 року розтратив майно ТОВ "Транс-Логістик" у кількості 13787 літрів дизельного палива на загальну суму 82349 грн. 83 коп.
Наказом ТОВ "Транс-Логістик" від 30 листопада 2009 року № 114-к позивача ОСОБА_1, водія автотранспортних засобів, звільнено з роботи з 30 листопада 2009 року у зв'язку з втратою довір'я на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а. с. 52).
Підставою видачі цього наказу були: доповідна записка начальника служби безпеки Назарова Г.В. від 20 листопада 2009 року, згідно з якою ОСОБА_1 визнав нестачу дизпалива в розмірі 13787 літрів на суму 82349 грн. 83 коп., якого не вистачало станом на 01 листопада 2009 року, та зобов'язувався відшкодувати протягом 10 днів; інвентаризаційний опис № 1/10 від 01 листопада 2009 року та акт про відмову в ознайомленні з даним описом від 01 листопада 2009 року (а. с. 53, 54).
З актів від 01 і 30 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з інвентаризаційним описом № 1/10 від 01 листопада 2009 року і наказом про його звільнення, а також отримувати трудову книжку, заявивши: "Робіть з трудовою книжкою, що хочете, вона мені не потрібна" (а. с. 54, 55).
Згідно із умовами договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між ТОВ "Транс-Логістик" і ОСОБА_1, працівник має право брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей. (а. с. 62).
Надалі встановлено, що постановою слідчого СВ Броварського РУ ГУ МВС України в Київській області від 13 жовтня 2011 року кримінальну справу № 07-5545 порушену в частині щодо ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом розтрати чужого майна, яке було ввірене особі, вчиненої у великих розмірах закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину (а. с. 32).
Вказану постанову позивачу ОСОБА_1 вручено 26 березня 2012 року.
З даної постанови вбачається, що доказів, які б свідчили про участь ОСОБА_1 у збуті майна, одержаного злочинним шляхом, досудовим слідством не здобуто.
09 квітня 2012 року, тобто протягом місяця з дня отримання вказаної вище постанови, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
18 червня 2012 року постановою заступника прокурора Броварського міжрайонного прокурора Київської області постанову слідчого від 13 жовтня 2011 року про закриття стосовно ОСОБА_1 кримінальної справи скасовано, справу направлено для організації подальшого досудового слідства.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2013 року скасовано вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року, яким позивач ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 191 КК України до двох років обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком два роки за розтрату майна ТОВ "Транс-Логістик" у кількості 2028 літрів дизельного пального на загальну суму 12330 грн. 28 коп. Справу для проведення додаткового розслідування повернуто Броварському міжрайонному прокурору Київської області (а. с. 125-129).
За встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 винних дій щодо розтрати майна ТОВ "Транс-Логістик" відповідачем суду не надано і судом не здобуто.
Суд вважав, що ОСОБА_1 безпідставно звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою до нього довір'я, а тому наказ про звільнення позивача з роботи підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі на вказаній вище посаді водія автотранспортних засобів зі стягненням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, але в межах річного строку, та зі стягненням моральної шкоди.
На думку колегії суд вірно встановив обставини справи і висновки суду в частині поновлення позивача на роботі є обґрунтованими.
Колегія також вважає, що інвентаризаційний опис від 1 листопада 2009 року /а.с. 188/, акт звірки від 1 листопада 2009 року, в якому відсутні записи про наявність шкоди, без перевірки первинної документації не свідчать про заподіяння шкоди.
В ході апеляційного розгляду представник відповідача додатково пояснив, що підставою для визначення матеріальної шкоди стали податкові накладні.
Колегія вважає, що податкові накладні є неналежними доказами для визначення матеріальної шкоди.
Доказами вини працівника можуть бути документи первинного обліку, які не надані ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції.
Крім того колегія враховує і той факт, що вирок суду відносно позивача скасовано, а справу повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування і на час розгляду справи вина позивача в порядку кримінального судочинства не доведена.
Надалі суд встановив, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду протягом одного місяця з дня вручення йому 26 березня 2012 року постанови слідчого від 13 жовтня 2011 року про закриття стосовно нього кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину, порушеної щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом розтрати чужого майна, яке було ввірене особі.
За таких обставин суд першої інстанції зазначив, що саме з часу отримання копії даної постанови позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав і незаконне звільнення з роботи, тому відповідно до вимог ст. 234 КЗпП України суд вважав можливим поновити позивачу строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.
Однак колегія не погоджується з висновками суду в частині поновлення строків.
Як вбачається з матеріалів справи позивач сам просив поновити строк вважаючи його пропущеним.
Суд поновив строк звернення до суду, однак в мотивувальній частині зазначив, що позивач звернувся до суду у визначений законом місячний строк, який слід рахувати з часу отримання копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.
З акту від 30 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з наказом про його звільнення, а також отримувати трудову книжку, заявивши: "Робіть з трудовою книжкою, що хочете, вона мені не потрібна" (а. с. 55).
Вказаний факт був встановлений судом, однак не був спростований позивачем.
Також з поясненнях позивача встановлено, що він не звертався до суду у визначений законом строк, так як на його думку не мав достатніх підстав для звернення до суду, поскільки відносно нього порушено кримінальну справу. Такі підстави, на його думку, виникли у нього після закриття провадження у справі.
Колегія вважає, що висновки суду про поновлення строків звернення до суду не відповідають вимогам ст.. 233 КЗпП України.
Згідно зі статтею 233 КЗпП України у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за затримку видачі трудової книжки слід вважати дату фактичної видачі трудової книжки, або день, коли працівник відмовився від її отримання.
За встановлених обставин колегія вважає, що позивач дізнався про порушення свого права 30 листопада 2009 року, коли відмовився від отримання копії трудової книжки, що підтверджено відповідним актом, і поскільки до суду з позовом про поновлення на роботу звернувся 13 квітня 2012 року то пропустив строк звернення до суду.
Колегія вважає, що відсутні поважні причини пропуску строків звернення до суду.
Наявність постанови про порушення кримінальної справи не є перешкодою для звернення до суду про вирішення трудового спору.
Також ст.. 233 КЗпП України не передбачає, початку перебігу строку звернення до суду отримання постанови про закриття кримінального провадження у справі.
За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та позов про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі і тому також не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 309, 316 ЦПК України, ст.. 233, 234 КЗпП України колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовільнити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :
