ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/54242/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 19 листопада 2010 року № 836-кт про його звільнення за прогул, поновити його на посаді начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненської області та перевести на посаду начальника управління Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області, виплатити заробітну плату.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у справі № 52412/09/9104, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2013 року, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держкомзему України в Рівненській області, Управління Держкомзему в Рівненському районі, Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення коштів та моральної шкоди, апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року по справі № 2-а-4211/08/1770 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 23 серпня 2007 року № 706-к «Про звільнення ОСОБА_4», пункт 3 наказу Головного управління земельних ресурсів у Рівненській області № 81 від 05 грудня 2007 року «Про подання прокуратури Рівненької області» в частині звільнення ОСОБА_4 з займаної посади, наказ Головного управління земельних ресурсів в Рівненській області № 12-к від 29 лютого 2008 року «Про звільнення ОСОБА_4», наказ Управління земельних ресурсів у Рівненському районі Рівненської області № 39 від 10 вересня 2008 року «По основній діяльності». Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненської області та стягнуто з Управління земельних ресурсів в Рівненському районі на його користь середньомісячну заробітну плату за період з 17 березня 2008 року по 22 лютого 2010 року. Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати в межах місячного платежу звернуто до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11 травня 2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4211/08, виданого 21 квітня 2010 року Рівненським окружним адміністративним судом на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 20 травня 2010 року № 343-кт «Про поновлення на посаді ОСОБА_4» відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року № 52421/09/9104 ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненської області, скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 23 серпня 2007 року № 706-кт «Про звільнення ОСОБА_4». Копію наказу від 20 травня 2010 року № 343-кт позивач отримав власноручно 07 червня 2010 року, що підтверджується його розпискою про отримання документу.
В подальшому Державний комітет України із земельних ресурсів листом № 10337/17/4-10 від 28 травня 2010 року повідомив Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненської області на підставі наказу від 20 травня 2010 року № 343-кт.
Згідно інформації Головного управління Держкомзему у Рівненській області (листи від 29 липня 2010 року № 08-12-2280, від 12 жовтня 2010 року № 08-12-3123, від 17 листопада 2010 року № 08-12-3598) ОСОБА_4 було виділено робоче місце в Управлінні Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області, але починаючи з 07 червня 2010 року по 17 листопада 2010 року позивач на робочому місці не з'являвся, що засвідчено актами (від 16 червня 2010 року, від 21 червня 2010 року, від 28 липня 2010 року, від 16 листопада 2010 року, 17 листопада 2010 року) та відсутністю підписів позивача в журналі реєстрації прибуття на роботу працівників Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області за 2010 рік, жодних пояснень про причин відсутності на робочому місці не надано.
У зв'язку з наведеними обставинами та нез'явленням позивача на роботі протягом тривалого часу Державний комітет України із земельних ресурсів факсограмою від 03 листопада 2010 року № 14-15-ф/1866 уповноважив Головне управління Держкомзему у Рівненській області відібрати пояснення від ОСОБА_4 про причини його відсутності на роботі.
Головне управління Держкомзему у Рівненській області направило позивачу лист від 04 листопада 2010 року № 08-15-3460 з вимогою надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці в Управлінні Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області з 20 травня 2010 року, який ОСОБА_4 отримав 05 листопада 2010 року, про що свідчить відповідна розписка на копії листа.
Позивачем були надані пояснення від 05 листопада 2010 року начальнику Головного управління Держкомзему у Рівненській області та голові Державного комітету України із земельних ресурсів про причини своєї відсутності на робочому місці, в яких він вказував, що заходів для фактичного поновлення його на посаді не вжито, а саме, його не було допущено до робочого місця, не ознайомлено з посадовою інструкцією, не вручено гербову печатку і штамп та необхідні документи, котрі б визначали функції, права та обов'язки.
19 листопада 2010 року наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 836-кт ОСОБА_4, звільнено із посади начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненської області на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України - за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. З матеріалів справи вбачається, що позивач ознайомився з оскаржуваним наказом 21 вересня 2011 року.
22 листопада 2010 року Головним управлінням Держкомзему у Рівненській області видано наказ № 132-к «Про оголошення наказу щодо звільнення ОСОБА_4».
15 серпня 2011 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4211/08, виданого 21 квітня 2010 року Рівненським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів в Рівненській області.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 20 травня 2010 року № 343-кт відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненської області, тобто, рішення про поновлення позивача на роботі відповідачем виконане. При цьому, ОСОБА_4 було виділено робоче місце в Управлінні Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області, проте позивач, починаючи з 07 червня 2010 року по 17 листопада 2010 року, на робочому місці не з'являвся, поважних причин відсутності на робочому місці ним наведено не було, а тому суди дійшли висновку про правомірність оскаржуваного наказу від 19 листопада 2010 року № 836-кт про звільнення позивача за прогул.
Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу», згідно з положеннями ст. ст. 9, 30 якого правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Дана норма Закону при звільненні працівника може бути застосована лише за умов доведеності відсутності поважних причин нез'явлення працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності.
Згідно з п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивача було поновлено на посаді начальника Рівненського районного відділу земельних ресурсів Рівненської області відповідно до наказу від 20 травня 2010 року № 343-кт, з яким ОСОБА_4 ознайомився 07 червня 2010 року. Таким чином, відповідач виконав судове рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року, поновивши ОСОБА_4 на посаді, вказаній у рішенні суду.
За інформацією Головного управління Держкомзему у Рівненській області ОСОБА_4 було виділено робоче місце в Управлінні Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області, проте, починаючи з 07 червня 2010 року по час винесення наказу від 19 листопада 2010 року № 836-кт про звільнення позивача із займаної посади, останній на робочому місці не з'являвся, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів, витягу з журналу реєстрації прибуття на роботу працівників Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області за 2010 рік з відсутністю відповідних підписів позивача. З огляду на наведене, твердження позивача про те, що його не було допущено до робочого місця є необґрунтованим та таким, що спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.
Не приймаються до уваги касаційним судом також посилання позивача в касаційній скарзі на відсутність акту про відмову надання ним пояснень від 17 листопада 2010 року, оскільки такий міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 57).
Крім того, в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2011 року у справі № 2а-3062/11/2670 суд дійшов висновку про вчинення Державним комітетом України із земельних ресурсів всіх можливих дій, спрямованих на поновлення ОСОБА_4 на посаді та про відсутність його вини у невиконанні попередніх посадових обов'язків ОСОБА_4
В постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-13192/11/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року, суд, задовольняючи позов Державного комітету України із земельних ресурсів і визнаючи незаконними дії державних виконавців та скасовуючи постанови про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, виходив з того, що порушення норм чинного законодавства при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду з боку Державного комітету України із земельних ресурсів відсутні, оскільки ОСОБА_4 було виділено робоче місце, проте, починаючи із 07 червня 2010 року він на роботі не з'являвся, документів на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці до Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Рівненській області та до Державного комітету України із земельних ресурсів не направляв, про що Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у Рівненській області були складені акти.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.Л. Іваненко
Судді: М.І. Мойсюк
В.В. Тракало
