донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.04.2014р. справа №905/525/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Савченко І.В.за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від18.03.2014р.по справі№905/525/14 (суддя Нестеренко Ю.С.)за позовом:Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької областідо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Профелектро», м.Вишневе Київської областіпровизнання недійсним договору поставки від 05.03.2012р. №86458
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профелектро», м.Вишневе Київської області про визнання недійсним договору поставки від 05.03.2012р. №86458.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. у справі №905/525/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що при укладенні договору поставки від 05.03.2012р. №86458 сторонами не узгоджені істотні умови щодо предмету договору та якості поставленого товару, оскільки відповідачем не передано позивачу сертифікату якості продукції.
Позивач у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзив не надав.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профелектро», як постачальником (відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", як покупцем (позивач) укладено договір поставки №86458 (далі - договір). Згідно з умовами договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, виробник, визначені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору; орієнтована сума договору на момент укладення складає 1 000 000,00грн. без ПДВ, ПДВ - 200 000грн., разом з ПДВ - 1 200 000,00грн.
Якість, комплектація, упаковка та маркування товару (продукції) повинні відповідати вимогам, визначеним сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ДОСТ, технічній документації) для даного виду товару (продукції), а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені домовленістю сторін, відображеним у специфікаціях (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 5.1 договору строки та умови поставки товару вказуються у специфікаціях.
Оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України (пункт 9.1. договору).
Іншими умовами договору передбачені упаковка та маркування продукції (розділ 7), гарантії (розділ 4), приймання продукції (розділ 8); умови оплати (розділ 9), відповідальність сторін (розділ 10), форс-мажор (розділ 11); вирішення спорів (розділ 12); інші умови (розділ 14).
Пунктом 13.1. визначено, що даний договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Строк дії договору до 31.12.2014р. (п.13.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір є договором поставки, що підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. Істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення, якісні показники та кількість товару, що постачається.
Відповідно до частини 3 статті 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Позивач звертаючись з позовом до господарського суду просив визнати недійсним вищезазначений договір, посилаючись на те, що сторонами не узгоджені істотні умови щодо предмету договору та якості поставленого товару, внаслідок ненадання відповідачем сертифікату якості продукції.
Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що сторонами у договорі було узгоджено усі істотні умови та спірний договір було укладено уповноваженими представниками сторін у встановленій законом формі, його укладання було вільним і направлено на реальне настання правових наслідків, що не суперечить інтересам держави, суспільства або третіх осіб.
Судова колегія погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Дослідивши зміст договору, судом встановлено, що сторони погодили умови про предмет спірного договору у п. 1.1 договору, та у специфікації №1; кількість, асортимент, вартість, вимоги до якості кожної конкретної партії продукції сторони погодили у специфікації до договору №1, у п. 2.2. договору визначили ціну товару, у п. 8.2 договору сторони погодили вимоги щодо прийняття товару по якості та у п. 3.1 договору умови про якість продукції та у 13.2 погоджено таку істотну умову договору як строк його дії.
Крім того, пунктами 6.2. та 6.3 договору передбачено, що якщо на момент передачі товару, який - небудь документ відсутній, він повинен бути переданий протягом 2 днів, у разі не передачі документів, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами належним чином погоджено умови про предмет, найменування, асортимент, кількість, якість продукції, ціну, строк поставки, які визначені сторонами у договорі та специфікації до договору.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Безпідставними та недоведеними є посилання скаржника на той факт, що сторонами не узгоджено умови якості товару, з огляду на наступне.
У відповідності з п. 6.1 договору постачальник зобов'язується надати покупцеві одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну (у накладній обов'язково повинно бути посилання на отримувача продукції), податкову накладну.
Як зазначалося раніше за умовами пункту 3.1. договору якість продукції повинна відповідати вимогам відповідних ДОСТів, ДСУ, ТУ, іншим технічним вимогам, вказаним в специфікаціях та підтверджується сертифікатами якості (технічними паспортами) підприємства - виробника, вказаного в специфікаціях до договору.
Апелянт, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору, посилається на неузгодженість сторонами якості поставляємого товару.
Проте, сторони в розділі 8 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).
За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.
Також, в розділі 8 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).
За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.
Отже, не складання позивачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання відповідачем всіх необхідних документів.
Позивач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку-фактури, сертифікату якості, транспортних накладних та податкових накладних.
Позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення до відповідача з вимогою поставити товар іншої якості, іншого найменування, асортименту, кількості ніж був поставлений, про відмову від прийняття товару, про повернення товару у зв'язку з його поставкою неналежної якості та не у тій кількості тощо.
Навпаки матеріали справи свідчать про прийняття позивачем продукції на виконання умов договору №86458 відповідно до наданої відповідачем видаткової накладної та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно із статтею 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи що стосуються товару не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Проте, колегія суддів зазначає, відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» виконання чи невиконання сторонами зобов'язань не впливає на оцінку договору як недійсного правочину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи, що позивач не довів, що ненадання сертифікату якості товару в ході виконання договору є підставою для визнання правочину недійсним апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. у справі №905/525/14 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. у справі №905/525/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. у справі №905/525/14 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М.Принцевська
О.А. Скакун
Надруковано 5 прим.:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. У справу;
4. ДАГС;
5. ГСДО
