Справа № 286/2994/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2013 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Смиковська Л. О.
з секретарем Деменчук О. Г.,
позивачем ОСОБА_1
представником позивача ОСОБА_2
відповідачем ОСОБА_3
третьою особою ОСОБА_4
представником третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівні-продажу частково недійсним, перевід прав покупця та визнання права власності на житловий будинок, третя особа ОСОБА_4 , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувсь до суду з позовом до відповідача та просить визнати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та відповідачем по справі ОСОБА_7 04 листопада 1997 року житлового будинку в АДРЕСА_1 частково недійсним - в особі покупця. Перевести права покупця по договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та відповідачем по справі ОСОБА_7 04 листопада 1997 року житлового будинку в АДРЕСА_1 на нього - ОСОБА_1 Визнати за ним право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 4 листопада 1997 року, зареєстрованого в Овруцькій ДНК ААК № 382808 його батько - ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7 житловий будинок в АДРЕСА_3. Даний будинок на даний час має адресу - АДРЕСА_1. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент смерті батька разом із ним проживала мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті матері спадщину оформила на себе його сестра ОСОБА_4 Вона оформила на себе інший спадковий будинок в АДРЕСА_2 Відповідно до чинного законодавства і інший будинок вона повинна оформити на себе, але це його будинок, так як він купував його за свої кошти. На сьогоднішній день є декілька неврегульованих питань щодо спадкового майна і йому необхідно узаконити право власності на свій будинок.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та просить його задовольнити.
Представник позивача позов підтримав та просить його задоволити з підстав зазначених в позовній заяві.
Відповідач, щодо задоволення позову не заперечує, вказуючи на ту обставину, що дійсно домовленість щодо купівлі - продажу будинку його батька він проводив з позивачем. Позивач розраховувався з ним у доларах після підписання договору в нотаріуса. При підписанні договору в нотаріуса був позивач, його батько і він, оскільки діяв згідно генеральної довіреності від імені свого батька. Напевне договір оформлювався з батьком позивача, оскільки позивач на той час не мав певних документів. Він особисто прийняв спадщину після смерті свого батька в 2008 році. Даний будинок до переліку спадкового майна не увійшов, оскільки був проданий батьком ще в 1997 році.
Третя особа в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечує.
Представник третьої особи в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечує. При цьому вона зазначила, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з даним позовом, оскільки він був присутній при укладанні оспорюваного договору особисто, майже 16 років у нього не виникало ніяких питань по договору. Окрім того, ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки спірний договір укладався між батьком позивача та батьком відповідача. Даний будинок відповідач не успадкував, оскільки він був проданий за довго до дня смерті його батька. Дані правовідносини не передбачають правонаступництва. Просить звернути увагу суду на той факт, що на розгляді в Овруцькому районному суді у судді Невмержицького С.С. перебуває справа за позовом позивача про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності саме на даний будинок.
Суд вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, третьої особи, представника третьої особи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступне.
4 листопада 1997 року між з однієї сторони ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_3, який діяв по довіреності від імені ОСОБА_7, що проживає в АДРЕСА_3 та з другої сторони ОСОБА_6, що проживає в АДРЕСА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (а.с.4), який посвідчено нотаріально.
В договорі зазначається, що продаж вчинено за 3000 грн., які гроші сплачені покупцям повністю, ще до підписання договору.
Із довідки Житомирської митниці митний пост «Овруч» №832/2215 від 25.02.2000 року вбачається, що 23.10.1997 року на митному посту «Овруч» Житомирської митниці було проведено митне оформлення особистих речей громадянина ОСОБА_1, які надійшли із Російської Федерації у зв'язку з преїздом на постійне місце проживання в Україну.
Паспорт громадянина України (а.с.7) позивач отримав 12.12.1997 року, тобто після підписання договору між його батьком та батьком відповідача. Як пояснив позивач до цього у нього було посвідчення особи, яке видавали на той час у Росії і він через це не міг оформити договір на себе.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Суд вважає, що на частину спірних правовідносин, які виникли між сторонами, поширюється дія ЦК УРСР1963р. та дія ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Так як оспорюванний вищевказаний договір купівлі-продажу укладалися до 2004р., то до вказаних правовідносин застосовується законодавство, яке діяло на той час, тобто Цивільний Кодекс УРСР.
Оскільки купівля-продаж житла є договірним зобов'язанням, то дані зобов'язання регулюються правилами цивільного законодавства.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги, тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради.
Згідно ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положення ст.128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Згідно ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Отже, за змістом вищевказаних вимог цивільного законодавства, договір купівлі-продажу житлового будинку від 04.11.1997р. укладений між батьком позивача - ОСОБА_6 та батьком відповідача - ОСОБА_7 відповідав вимогам закону.
Відповідно до ст.114 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладення договору між батьком позивача - ОСОБА_6 та батьком відповідача - ОСОБА_7 при продажу будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3, її дія поширювалася лише на право привілеєвої купівлі частки в спільній власності.
У відповідності до ч.3 ст.114 ЦК УРСР при продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов'язків покупця.
Як наслідок цього, дія ст.114 ЦК УРСР не розповсюджується на купівлю продаж житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3, оскільки з наданих суду документів не вбачається, що він перебував у спільний власності, а позивач є учасником цієї власності.
Таким чином у задоволенні вимог позивача про переведення прав покупця по договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та відповідачем по справі ОСОБА_7 04 листопада 1997 року житлового будинку в АДРЕСА_1 на нього - ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю, оскільки дана вимога не являється належним способом захисту в даних правовідносинах.
Крім того, суд вважає, що визнання позивача себе спадкоємцем батька ОСОБА_7, підтвердженням чого є наявність в Овруцькому районному суді справи №286/2097/13ц, яка подана позивачем до суду 13.05.2013 року про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, а саме спірний житловий будинок (даний факт сторони та третя особа визнають у судовому засіданні, а тому він у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню) виключає можливість його звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця на підставі ст.58 ЦК УРСР.
Відповідно до даної статті удаваною угодою визнається така угода, яка укладена з метою приховати іншу угоду. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
В судовому засіданні не встановлено тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків та відповідно до ч.2 ст.58 ЦК УРСР визнати укладеною ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами спірного договору здійснювалася тільки одна угода - договір купівлі-продажу.
Тобто, на думку суду, на дані правовідносини вищевказана норма права не розповсюджується.
Стосовно належності відповідача суд зазначає, що із тлумачень цивільного права вбачається, що Відповідач - особа, що залучається судом до відповіді щодо вимоги, заявленої позивачем. За твердженням позивача, відповідач - особа, яка порушила або оспорює його суб'єктивне право або охоронюваний законом інтерес.
Таким чином, з наведеного випливає, що належний відповідач - це особа, яка повинна відповідати за цивільним позовом. В свою чергу неналежним відповідачем будуть ті особи, які не є суб'єктами несення відповідного обов'язку.
Як безпірно встановлено в судовому засіданні відповідач прийняв спадщину після смерті свого батька, але житловий будинок, який його батько продав на підставі договору від 04.11.1997 року до його спадкової маси не увійшов, оскільки він втратив право на даний будинок при його відчуженні, задовго до своєї смерті. Чинне законодавство не передбачає в таких випадках правонаступництво.
Отже, в судовому засіданні не знайшли підтвердження вимоги позивача до даного відповідача.
Стосовно строку позовної давності суд зазначає, що у відповідності до ст.71 ЦК УРСР Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Враховуючи дані вимоги суд вважає, що позивач вважаючи себе покупцем по договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та відповідачем по справі ОСОБА_7 04 листопада 1997 року житлового будинку в АДРЕСА_1 на нього - ОСОБА_1, дізнався про порушення свого права саме з дня укладання договору, оскільки особисто був присутній у нотаріуса при його укладанні, що безспірно встановлено у судовому засіданні.
Зважаючи на викладене, у випадку обґрунтованості вимог, строк звернення до суду позивач пропустив.
Будь-яких доказів того, що продаж будинку був здійснений саме за особисті кошти позивача в судовому засіданні також не встановлено.
У відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Учасникам судового розгляду було роз'яснено право на подання доказів. Клопотань не заявлено.
Таким чином, на підставі вище викладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю за безпідставністю.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 344,10 грн.
Керуючись ст.ст.10,11,57,58,59,60,179,209,212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівні-продажу частково недійсним, перевід прав покупця та визнання права власності на житловий будинок, третя особа ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення підписано 01.08.2013 року.
Суддя: Л. О. Смиковська
